Економіка

10. Економіка підприємства

Петрикін І.В.

директор НДЦ "Харківагропромпродуктивність"

ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ НЕРОЗВИНЕНИХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

За останні десятиліття відбулися серйозні зміни у всіх складових українського суспільства. Створено нову політичну систему, економіка країни в основному перейшла на ринкові основи, проведені аграрні й земельні перетворення. Однак економіка країни, а особливо її аграрний сектор, перебуває в глибокій і затяжній кризі. Це було визначено порядком реформування. Висунута ідея про те, що ринок своєю невидимою рукою все налагодить, фактично привела до руйнування системи виробництва.

Реформування в більшості сфер економіки виявилося не підготованими. Показова щодо цього ситуація із проведенням земельної реформи. Багато років планової економіки сформували стійкий об'єкт керування, де предметом керування були прогнозовані процеси і явища, що мали невисоку швидкість здійснення й зміни.

Твердість системи керування не вимагала глибокого вивчення їхнього змісту. Сила управлінських рішень, заснованих на витратній економіці, була такою великою, що насильно трансформувала цілком закономірні процеси у використанні землі. Однак це часто приводило до непомітного для органів керування нагромадження маси непізнаваних явищ, що надалі формували значні негативні наслідки, що вимагали нових управлінських рішень по їхньому усуненню.

Неквапливий хід планових земельних перетворень сформував відповідний зміст і порядок землевпорядження. За цей період землевпорядження не змогло забезпечити якісного рішення поставлених проблем у сфері землекористування. Це було пов'язане з відсутністю теоретичного й методичного забезпечення й слабким матеріальним забезпеченням землевпорядних інституцій, що зокрема привело до приватизації не придатних для сільськогосподарського використання земель, неточному встановленню границь земельної власності, наявності значного числа недоліків землекористуванні і їхній нестійкості.

У результаті реформування земельні відносини серйозно ускладнилася: виникли нові явища й процеси у використанні землі, а також різновиду старих. У природній складовій земельних ресурсів відзначається різке посилення негативних явищ і процесів у наслідок загального збільшення в останні десятиліття антропогенного впливу й відсутності стримуючих заходів. Відзначається дроблення раніше єдиних природних процесів, поява безлічі різновидів, пов'язаних з характером впливу використання землі; посилення їхньої інтенсивності й швидкості. Внаслідок переривання, і так явно недостатнього, систематичного вивчення земель (моніторинг існує скоріше на папері) всі частіше проявляються природні процеси, що приводять до катастрофічних наслідків (ерозія, забруднення, виснаження ґрунтів).

Не менш складна ситуація в економічної складової системи земельних ресурсів. Велике сільськогосподарське землекористування значною мірою зруйновано. Виникла суміш різноманітних по розмірах господарюючих суб'єктів, для яких головною метою стала максимізація виробництва не продукції, а прибутку. Це приводить до протилежних явищ у системі землекористування: не засівання частини площі ріллі, невикористання значної частини кормових угідь в одних і надмірно інтенсивне (навіть хижацьке) використання ріллі в інших. З'явилися суб'єкти земельних відносин зі складними, найчастіше протилежними економічними інтересами, що приводить до загальної нестабільності. Досить одноманітний дореформений земельно-правовий простір серйозно ускладнився. У ньому виникли й продовжують з'являтися нові форми прав власності, користування, види обмежень і обтяженні прав на землю. Організаційно дотепер система землекористування в основному не оформлена: відсутні встановлені на місцевості границі в більшості сільськогосподарських землекористувань.

Реального розподілу земель, що перебувають у веденні сільських адміністрацій, від земель сільськогосподарських організацій не відбулося. Для наведення порядку в системі землекористування необхідне посилення державного керування цими процесами, але не з позицій твердого адміністрування, а зваженої участі держави в дозволі виниклих проблем, допомоги конкретним землекористувачам. Це викликає потребу в удосконалюванні всієї системи керування земельними ресурсами, особливо в частині її найбільш діючого механізму - землевпорядження. Комплексне дослідження ролі землі стосовно до її справжньої значимості в житті суспільства є найбільш актуальною науковою проблемою в сучасних умовах.

Раніше земля розумілася й вивчалася головним чином як природний комплекс і засіб виробництва, реально вона завжди існувала і як природний ресурс, засіб рекреації. Внаслідок проведених ринкових перетворень земля стала об'єктом приватної власності, майном, товаром. Потрібне значне вдосконалювання теорії землевпорядження як основного механізму керування сільськогосподарським землекористуванням і почасти самим виробництвом.

Література

1. Бриндзя М.Б. Окремі аспекти еколого-економічного обґрунтування використання деградованих та забруднених земель: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. // Землевпорядна освіта, наука та виробництво: сьогодення та перспективи очима молодих вчених. – К., 2003. – С.168.

2. Вірченко В.В. Екологічні аспекти проектів землеустрою: Тези доп. на конф. // Ґрунти України: екологія, еволюція, систематика, окультурення, оцінка, моніторинг, географія, використання. – Х., 1996. – С.159.

3. Вірченко В.В. Деякі аспекти аналізу оцінки екологічного стану сільськогосподарських земель // Сталість, екологізація і ефективність сільськогосподарського виробництва в умовах аграрної реформи: Вісн. ХНАУ. – 2002. - №8. – С.172-174.