Економіка

10. Економіка підприємства

Панченко О.М.

головний фахівець

науково-дослідного відділу продуктивності у сільському господарстві НДЦ «Харківагропромпродуктивність»

Аграрні відносини та їх розвиток

Сьогодні сільськогосподарське виробництво і в цілому агропромисловий комплекс України перебувають у центрі суспільної уваги, оскільки і без того небагатий наш стіл останнім часом особливо збіднів, стрімко зросли ціни на продовольство - такі явища викликають у населення України велику стурбованість і загострюють соціальну напруженість. В аграрному секторі виникають складні виробничі відносини, певна система земельних відносин власності у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, її розподілу, обміну та використання.

У сільському господарстві, як і в інших галузях суспільного виробництва, відбувається постійний розвиток і вдосконалення продуктивних сил і на цій основі зростає ефективність с/г праці, що дає змогу з меншою кількістю робочої сили виробляти більше продовольства. Так, у середині ХУШ ст. у сільському господарстві було зайнято 4/5 світової робочої сили, частка продукції сільського господарства у валовій продукції світу досягала 85%.

Висвітлення організації та розвитку соціально-трудових відносин у сільському господарстві, раціонального використання потенціалу трудових ресурсів, вдосконалення мотиваційного механізму сільськогосподарської праці, створення системи моніторингу мотивації праці на підприємствах різних форм власності та організації виробництва.

Відносини земельної власності є основним елементом аграрних відносин. Останні - це відносини між людьми, господарствами, членами суспільства, з одного боку, і державою - з другого, з приводу привласнення засобів виробництва у безпосередньому виробництві, розподілі, обміну і використання доходів с/г підприємств. Складовою частиною аграрних відносин є рентні відносини. Колгоспи і радгоспи до аграрних перетворень, зокрема у сфері власності і форм господарювання на селі, як відомо, не могли бути господарствами послідовно підприємницького типу. Реорганізувати КСП можна в такі підприємницькі організаційно-правові структури, які не суперечать чинному законодавству України, зокрема передбачені цим законодавством. Насамперед, мова може йти про господарські товариства, передбачені Законом України «Про господарські товариства». Це - товариства з обмеженою, додатковою і повною відповідальності, орендні підприємства, особисті товарні господарства, фермерські господарства.[4].

Досягнення поставленої мети передбачало постановку та вирішення таких завдань:

· - з’ясувати та уточнити особливості формування та розвитку соціально-трудових відносин, трудоресурсного потенціалу та мотивації праці в умовах реформування агропромислового виробництва;

· - визначити основи методики оцінки впливу соціально-трудових відносин на ефективність функціонування реформованих аграрних підприємств;

· - дослідити особливості демографічної бази, трудоресурсного потенціалу та зайнятості у сільській місцевості ;

· - визначити основні чинники соціально-мотиваційного механізму праці та розробити систему його моніторингу;

· - обґрунтувати основні шляхи та засоби вдосконалення соціально-трудових відносин з позиції їх впливу на ефективність сільськогосподарського виробництва та підвищення рівня життя сільського населення. Ви Перехід України до ринкових відносин вимагає в аграрно-промисловому комплексі розробки нових підходів до стратегії аграрної політики, спрямованої на формування продовольчої безпеки країни, пріори-тетність розвитку сільського господарства, докорінну перебудову економічних, соціальних та правових відносин в аграрній сфері, свободу підприємництва та конкуренції.

Одним з основних резервів росту ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання головного засобу виробництва - землі. Тому капітальні вкладення в сільське господарство в першу чергу повинні бути використані на заходи щодо збереження земель, підвищення родючості грунтів, що обумовить зростання продуктивності землеробства і, зокрема, створення стійкої кормової бази тваринництва. Ряд законодавчих і нормативних актів, що прийняті останнім часом, сприяють розвитку на селі нових форм господарювання, і кожна з них у процесі конкурентної боротьби може довести свої переваги.

Література

1. Лукінов І., Шепотько Л. Продуктивні сили села основа його відродження і прогресу //ЕУ. – 1993. – № 3.
2. Москвін 0. Проблеми і Альтернативи агрореформи.//ЕУ.-1998. -№ 1. - С. 55- 64.
3. Оніщенко О., Юрчишин В. Про підприємницькі форми господарювання в аграрній сфері. Економіка України — 1997. – № 4.

Економічний механізм функціонування підприємств харчової промисловості формується як результат взаємодії багатьох чинників. Їх аналіз дозволяє встановити методики управління продуктивністю.

Поняття чинників, що впливаразово дані питання в своїх наукових працях розглядав В.В. ості виробництва.