к.і.н., доцент Бігун Г.С, Чернишева К.С.

 

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Досягнення та проблеми у будівництві сучасної держави

 

          Звичайно, не можливо зробити адекватний короткий аналіз успіхів і невдач у державному будівництві за роки незалежності. Поборовши вісімнадцятирічний бар’ер незалежності надзвичайно актуально зробити висновки: які досягнення держави були зроблені за цей час та які проблеми нас супроводжують.

          У державі повинні взаємоузгоджено функціонувати три гілки влади: законодавча, виконавча і судова.

          Визначальною ознакою в роботі законодавчої гілки влади ─ Верховної Ради України ─ була наявність комуністичної фракції, яка завжди мала більшість. Практика 80-річного існування СРСР засвідчила безперспективність комунізму. Основне своє завдання у Верховній Раді комуністи вбачали у проведенні популістської політики. На розгляд Верховної Ради виносилась і приймалась величезна кількість законів про надання пільг та привілеїв. Фінансове дотримання таких законів було не можливо. Надзвичайно бурхлива підтримка народу, особливо молоді, дала Верховній Раді можливість прийняти Декларацію «Про державний суверенітет України» і Закон України «Про економічну самостійність». Разом ці два документи фактично були першим проголошенням незалежності України. Далі Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України і затвердила державну символіку: прапор, малий герб і мелодію державного гімну. Референдум 1 грудня 1991 р. підтвердив незалежність України голосами 92 % усіх виборців України. Держава відбулась і утвердилась навіки.

          Було створено основу нової виконавчої влади. Обраний Президент України ─ Л. Кравчук.

          Наступним етапом роботи Верховної Ради було прийняття Конституції України. Це вже відбувалося за президентства Л. Кучма, який був дієвим фактором  у процесі прийняття Конституції України. Рік працювала Конституційна комісія, але остаточний проект Конституції був написаний групою керівників восьми фракцій у Верховній Раді. Обраний цією групою її керівник М. Сирота «захистив» проект Конституції на засіданні Верховної Ради (Радою керував О. Мороз). За таких доблесних рішень Верховна Рада прийняла сотні законів і постанов, які регламентують життя у державі.

          В Україні після розпаду СРСР усе майно було власністю держави. Виникло питання переходу до приватної власності. На початку 90-х років створювалися приватні господарства і виникали приватні ініціативи.  Дисципліна у державі формується практично з двох складових ─ дисципліни від влади і свідомої, себто патріотичної. На жаль, у нас нині чомусь не культивуються патріотична дисципліна й український патріотизм, які могли б бути і Президентові, і Урядові, і Верховній Раді дуже добрими помічниками.

          Центральним місцем у діяльності Верховної Ради третього скликання є аналіз і затвердження Державного бюджету, а також прийняття нових і регулювання існуючих податкових законів. Законодавчі сили в Україні зміцні­ли. На розгляд Верховної Ради подано проекти Цивільного, Кримінального, Податкового, Земельного, Бюджетно­го, Митного кодексів, проекти змін до Конституції, Закону "Про вищу осві­ту" та інші важливі закони.

За всю вісімнадцятилітню історію не­залежної держави її уряди не спро­моглися ані зупинити занепад еко­номіки, ані домогтися її підйому.  Уряди були короткотривалими і не­певними. Причинами цього були без­відповідальний вплив Адміністрації Президента, недосконалість законів, що приймалися Верховною Радою, пострадянська гнилість бюрократич­них апаратів у центрі і на периферії. Адміністративні апарати держави по­требують нових, молодих, патріотич­них кадрів. І тут одним з визначаль­них чинників є національна свідо­мість, патріотизм, відповідальність і, звичайно, компетентність...На жаль, не сприяють розвиткові патріотизму і національної гідності і контрольовані Адміністрацією Прези­дента засоби масової інформації, як і проросійські шовіністично налашто­вані телевізійні канали.

Робота судової системи дещо відірвана від державного будів­ництва. Виною цьому — слабкість юри­дичної системи, юридичної науки. Більшість законів, що приймаються Верховною Радою, не мають прямої дії. За наявності величезного тіньового сектору неоперативність судових роз­глядів поширює анархію. А проте в Україні створюється незалежний су­довий корпус. Завдяки Конституції судді набувають особливого статусу.

За вісімнадцять років незалежності в Ук­раїні склалась система влади, склався шлях її розвитку. Україна має пряму­вати до Європи. Для цього Україні не­обхідно досягти європейського рівня життя. Україна повинна модернізувати своє виробництво.

Нам в Україні потрібно максималь­но оволодіти внутрішнім ринком. Ба­ланс зовнішньої торгівлі має стати стійко позитивним. Украї­на має стати добрим сусідом і Росії, і Польщі, і Словаччини, і Румунії, і Угорщини. Для цього ми повинні бу­ти сильними. Це основні фактори на­шого впевненого зростання.

Література:

1. Амосов М.М., Грач Л.І., Сабодан В.М. та ін. «Новітня історія України 1991-2001: (Роздуми видатних сучасників): [Кол. моногр.]»; [За ред. Головатого М.Ф., Щокіна Г.В.]. ─ К. : МАУП, 2001. ─ 160 с.: іл. ─ Укр., рос..

2. Журнал інтелектуальної освіти «Персонал». 2007. ─ № 9, стр. 26