Ленюк М. П.
Чернівецький факультет НТУ „ХПІ”
ГІБРИДНІ
ІНТЕГРАЛЬНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ФУР’Є – ЕЙЛЕРА – БЕССЕЛЯ НА ДЕКАРТОВІЙ ОСІ
Запровадимо інтегральні перетворення, породжене на
множині
гібридним
диференціальним оператором (ГДО).
(1)
У рівності (1) - одинична функція
Гевісайда [1]; - диференціальний
оператор Фур’є [2]; [2], [3] відповідно диференціальні оператори Ейлера та Бесселя; .
Означення. Областю визначення ГДО назвемо множину вектор-функцій з такими властивостями: 1) існують такі числа та , що мають місце рівності
(2)
2) функції задовольняють умови
спряження
(3)
Вважаємо,
що виконані умови на коефіцієнти:
Оскільки
ГДО самоспряжений і має
дві особливі точки та , то його спектр дійсний та неперервний [4]. Можна вважати,
що спектральний параметр . Йому відповідає комплекснозначна спектральна вектор-функція
(4)
При цьому функції
де , повинні задовольняти відповідно диференціальні рівняння
(5)
та умови спряження (3);
Фундаментальну
систему розв’язків для диференціального рівняння Фур’є утворюють функції та [2]; фундаментальну систему розв’язків для диференціального
рівняння Ейлера утворюють функції та [2], фундаментальну систему розв’язків для диференціального
рівняння Бесселя утворюють функції
Бесселя першого роду та другого роду [3].
Наявність
фундаментальної системи розв’язків дозволяє відшукувати функції за правилами [2]
(6)
Умови
спряження (3) дають вісім алгебраїчних рівнянь для визначення невідомих 12-ть невідомих).
Отже, методом
спектральної
задачі Штурма-Ліувілля функції побудувати не можна. Скористаємось методом
дельта-подібної послідовності – ядро Коші як фундаментальна матриця розв’язків
задачі Коші для сепаратної системи диференціальних рівнянь теплопровідності
параболічного типу, породженої ГДО
Побудуємо
обмежений в області розв’язок системи
диференціальних рівнянь теплопровідності параболічного типу [5]
(7)
за початковими умовами
(8)
та умовами спряження
(9)
Припустимо,
що вектор-функція є оригіналом за Лапласом стосовно [6]. В зображеннях за
Лапласом задачі (7) – (9) відповідає крайова задача: побудувати обмежений на
множині розв’язок сепаратної
системи диференціальних рівнянь Фур’є, Ейлера та Бесселя другого порядку для
модифікованих функцій
10)
за умовами спряження
(11)
У
рівностях (10) прийняті позначення: , ,
В
подальшому зафіксуємо ту вітку двозначної функції , на якій .
Фундаментальну
систему розв’язків для диференціального рівняння Фур’є утворюють функції та [2]; фундаментальну систему розв’язків для диференціального
рівняння Ейлера утворюють функції та [2]; фундаментальну систему розв’язків для модифікованого
диференціального рівняння Бесселя утворюють модифіковані функції Бесселя
першого роду та другого роду [3].
Наявність
фундаментальної системи розв’язків дає можливість будувати розв’язок крайової
задачі (10), (11) методом функцій Коші [1,2]:
(12)
У рівностях (12) - функції Коші:
(13)
(14)
(15)
У рівностях (13) – (15) беруть участь функції:
Умови
спряження (11) для визначення величин дають алгебраїчну
систему:
(16)
У
системі (16) прийнято, що
,
( - символ Кронекера).
Введемо до розгляду функції:
Припустимо,
що виконана умова однозначної розв’язаності крайової задачі (10), (11): для з , де - абсциса збіжності
інтеграла Лапласа, та визначник
алгебраїчної системи (16)
(17)
Визначимо
функції впливу крайової задачі (10), (11), породжені неоднорідністю системи
(10):
(18)
У результаті
однозначної розв’язності алгебраїчної системи (16) та
підстановки одержаних значень величин у рівності (12) одержуємо
єдиний розв’язок крайової задачі (10) , (11):
(19)
Повертаючись в рівностях
(19) до оригіналу, маємо єдиний розв’язок параболічної задачі (7) – (9) :
(20)
У рівностях (20) за означенням [6]
(21)
Особливими точками
функцій є точки галуження та . Нехай . Покладемо . Тоді при маємо: Звідси випливає, що
Якщо скористатись методом контурного інтеграла, лемою Жордана й
теоремою Коші [6], то формули (21) можна перетворити до розрахункових:
(22)
Тут означає уявну частину
від виразу .
Оскільки , то знаходимо такі залежності:
На підставі формул обходу [7]
знаходимо співвідношення:
.
Тут
беруть участь функції:
,
,
,
.
.
На основі цих співвідношень
одержуємо безпосередньо рівності
;
, ;
, .
Наведемо ще необхідні в подальшому залежності:
Згідно розрахункової формули (22)
знаходимо:
Вимагаємо виконання рівностей:
(23)
Тут риска зверху означає комплексне
спряження, а означає дійсну
частину виразу , функції визначені формулами
(6).
Одержуємо стосовно 12-ти
невідомих алгебраїчну систему із 11-ти рівнянь:
(24)
Із
алгебраїчної системи (24) при знаходимо, що
Підставивши визначені величини та у рівності (6), маємо структуру
функцій
З цим комплексно значна вектор-функція визначена.
Введемо до розгляду вагову функцію
Згідно формул (20) розв’язок параболічної задачі
(7) – (9) набуває інтегрального зображення:
(25)
Із рівностей (25) в силу початкових
умов отримуємо інтегральні зображення функцій :
(26)
(27)
(28)
Формули (26) – (28) визначають
інтегральне зображення вектор-функції з області визначення
ГДО :
(29)
Інтегральне
зображення (29) визначає пряме та обернене гібридне інтегральне
перетворення (ГІП), породжене на множині ГДО , визначеним рівністю (1) [8]:
, (30)
(31)
В основі застосування
запровадженого формулами (30), (31) ГІП знаходиться основна тотожність
інтегрального перетворення ГДО .
Теорема (про основну тотожність).
Якщо вектор-функція неперервна на множині
, а функції задовольняють умови
обмеженості
та умови спряження
,
то має місце основна тотожність ГІП ГДО :
(32)
У рівності (32) прийняті
позначення:
Застосування
запровадженого в даній статті гібридного інтегрального перетворення Фурє –
Ейлера – Бесселя на декартовій осі до відповідних задач математичної фізики
неоднорідних середовищ подамо в іншій роботі.
Література:
1. Шилов Г.Е. Математический
анализ. Второй специальный курс.- М.: Наука, 1965.-328с.
2.Степанов В.В. Курс
дифференциальных уравнений. - М.:Физматгиз, 1959.-468с.
3.Ленюк М.П. Исследование основных
краевых задач для диссипативного
волнового уравнения Бесселя. – Киев, 1983. – 62с. – (Препринт / АН УССР. Ин-т
математики; 83.3).
4. Ленюк М.П., Шинкарик М.І. Гібридні
інтегральні перетворення (Фур’є, Бесселя, Лежандра). Частина1.- Тернопіль:
Економ.думка, 2004.-368с.
5.
Тихонов А.Н., Самарський А.А. Уравнения математической физики. – М.: Наука,
1972. – 735с.
6.
Лавренеьев М.А., Шабат Б.В. Методы теории функций комплексного переменного. –
М.: Наука, 1987. – 688с.
7.
Градштейн И.С. Рыжик И.М. Таблицы интегралов, сумм, рядов и произведений. – М.:
Наука, 1971. – 1108с.
8. Ленюк М.П. Гібридні
інтегральні перетворення типу Ейлера –
(Фур’є, Бесселя).- Чернівці: Прут, 2009.-76с.