Ленюк М. П.

 

Чернівецький факультет НТУ „ХПІ”

 

ГІБРИДНІ ІНТЕГРАЛЬНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ФУР’Є – ЕЙЛЕРА – БЕССЕЛЯ НА ДЕКАРТОВІЙ ОСІ

        

Запровадимо інтегральні перетворення, породжене на множині

 гібридним диференціальним оператором (ГДО).

                 (1)

 

         У рівності (1)  - одинична функція Гевісайда [1];  - диференціальний оператор Фур’є [2]; [2], [3] відповідно диференціальні оператори Ейлера та Бесселя; .

Означення. Областю визначення ГДО  назвемо множину вектор-функцій з такими властивостями: 1) існують такі числа  та , що мають місце рівності

                                         (2)

2) функції  задовольняють умови спряження

                        (3)

         Вважаємо, що виконані умови на коефіцієнти:

         Оскільки ГДО  самоспряжений і має дві особливі точки та , то його спектр дійсний та неперервний [4]. Можна вважати, що спектральний параметр . Йому відповідає комплекснозначна спектральна вектор-функція

      (4)

При цьому функції

 де , повинні задовольняти відповідно диференціальні рівняння

                                   (5)

та умови спряження (3);

         Фундаментальну систему розв’язків для диференціального рівняння Фур’є  утворюють функції  та [2]; фундаментальну систему розв’язків для диференціального рівняння Ейлера  утворюють функції  та [2], фундаментальну систему розв’язків для диференціального рівняння Бесселя  утворюють функції Бесселя першого роду  та другого роду [3].

         Наявність фундаментальної системи розв’язків дозволяє відшукувати функції  за правилами [2]

                    (6)

         Умови спряження (3) дають вісім алгебраїчних рівнянь для визначення невідомих 12-ть невідомих).

         Отже, методом спектральної задачі Штурма-Ліувілля функції  побудувати  не можна. Скористаємось методом дельта-подібної послідовності – ядро Коші як фундаментальна матриця розв’язків задачі Коші для сепаратної системи диференціальних рівнянь теплопровідності параболічного типу, породженої ГДО

         Побудуємо обмежений в області  розв’язок системи диференціальних рівнянь теплопровідності параболічного типу [5]

                                 (7)

   

за початковими умовами

                                            (8)

та умовами спряження

          (9)

         Припустимо, що вектор-функція є оригіналом за Лапласом стосовно  [6]. В зображеннях за Лапласом задачі (7) – (9) відповідає крайова задача: побудувати обмежений на множині  розв’язок сепаратної системи диференціальних рівнянь Фур’є, Ейлера та Бесселя другого порядку для модифікованих функцій

                                  10)

за умовами спряження

                    (11)

         У рівностях (10) прийняті позначення: , ,

         В подальшому зафіксуємо ту вітку двозначної функції , на якій .

         Фундаментальну систему розв’язків для диференціального рівняння Фур’є  утворюють функції та [2]; фундаментальну систему розв’язків для диференціального рівняння Ейлера  утворюють функції та [2]; фундаментальну систему розв’язків для модифікованого диференціального рівняння Бесселя утворюють модифіковані функції Бесселя першого роду та другого роду [3].

         Наявність фундаментальної системи розв’язків дає можливість будувати розв’язок крайової задачі (10), (11) методом функцій Коші [1,2]:

                                                  (12)

         У рівностях (12)  - функції Коші:

                          (13)

      (14)

       (15)

У рівностях (13) – (15) беруть участь функції:

         Умови спряження (11) для визначення величин  дають алгебраїчну систему:

                      (16)

         У системі (16) прийнято, що

,

 ( - символ Кронекера).

      Введемо до розгляду функції:

         Припустимо, що виконана умова однозначної розв’язаності крайової задачі (10), (11): для  з , де  - абсциса збіжності інтеграла Лапласа, та  визначник алгебраїчної системи (16)

                          (17)

         Визначимо функції впливу крайової задачі (10), (11), породжені неоднорідністю системи (10):

 

     

        

                                                              

                                      (18)

У результаті однозначної розв’язності алгебраїчної системи (16) та підстановки одержаних значень величин у рівності (12) одержуємо єдиний розв’язок крайової задачі (10) , (11):

               (19)

Повертаючись в рівностях (19) до оригіналу, маємо єдиний розв’язок параболічної задачі (7) – (9) :

                  (20)

    У рівностях (20) за означенням [6]

                            (21)

Особливими точками функцій  є точки галуження  та . Нехай . Покладемо . Тоді при маємо:  Звідси випливає, що

 

    Якщо скористатись методом контурного інтеграла, лемою Жордана й теоремою Коші [6], то формули (21) можна перетворити до розрахункових:

                (22)

Тут  означає уявну частину від виразу .

Оскільки , то знаходимо такі залежності:

На підставі формул обходу [7]

знаходимо співвідношення:

.

         Тут беруть участь функції:

,

,

,

.

.

На основі цих співвідношень одержуємо безпосередньо рівності

;

, ;

, .

Наведемо ще необхідні в подальшому залежності:

Згідно розрахункової формули (22) знаходимо:

Вимагаємо виконання рівностей:

      (23)

Тут риска зверху означає комплексне спряження, а  означає дійсну частину виразу , функції  визначені формулами (6).

Одержуємо стосовно 12-ти невідомих алгебраїчну систему із 11-ти рівнянь:

                           (24)

         Із алгебраїчної системи (24) при  знаходимо, що

Підставивши визначені величини  та  у рівності (6), маємо структуру функцій

З цим комплексно значна вектор-функція  визначена.

Введемо до розгляду вагову функцію

Згідно формул (20) розв’язок параболічної задачі (7) – (9) набуває інтегрального зображення:

                (25)

Із рівностей (25) в силу початкових умов отримуємо інтегральні зображення функцій :

            (26)

          (27)

           (28)

Формули (26) – (28) визначають інтегральне зображення вектор-функції  з області визначення ГДО :

                   (29)

         Інтегральне зображення (29) визначає пряме  та обернене  гібридне інтегральне перетворення (ГІП), породжене на множині  ГДО , визначеним рівністю (1) [8]:

          ,                                           (30)

                                     (31)

В основі застосування запровадженого формулами (30), (31) ГІП знаходиться основна тотожність інтегрального перетворення ГДО .

Теорема (про основну тотожність). Якщо вектор-функція  неперервна на множині , а функції  задовольняють умови обмеженості

 та умови спряження

,

 то має місце основна тотожність ГІП ГДО  :

                                 (32)

У рівності (32) прийняті позначення:

  Застосування запровадженого в даній статті гібридного інтегрального перетворення Фурє – Ейлера – Бесселя на декартовій осі до відповідних задач математичної фізики неоднорідних середовищ подамо в іншій роботі.

 

Література:

      1. Шилов Г.Е. Математический анализ. Второй специальный курс.- М.: Наука, 1965.-328с.

      2.Степанов В.В. Курс дифференциальных уравнений. - М.:Физматгиз, 1959.-468с.

      3.Ленюк М.П. Исследование основных краевых задач для диссипативного волнового уравнения Бесселя. – Киев, 1983. – 62с. – (Препринт / АН УССР. Ин-т математики; 83.3).     

      4. Ленюк М.П., Шинкарик М.І. Гібридні інтегральні перетворення (Фурє, Бесселя, Лежандра). Частина1.- Тернопіль: Економ.думка, 2004.-368с.

      5. Тихонов А.Н., Самарський А.А. Уравнения математической физики. – М.: Наука, 1972. – 735с.

      6. Лавренеьев М.А., Шабат Б.В. Методы теории функций комплексного переменного. – М.: Наука, 1987. – 688с.

      7. Градштейн И.С. Рыжик И.М. Таблицы интегралов, сумм, рядов и произведений. – М.: Наука, 1971. – 1108с.

      8. Ленюк М.П. Гібридні інтегральні перетворення  типу Ейлера – (Фур’є, Бесселя).- Чернівці: Прут, 2009.-76с.