Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Рідель Т.М.

Сумський національний аграрний університет, Україна

Міжпредметні зв’язки та їх значення у навчанні іноземної мови у вищих навчальних закладах

Ринок праці висуває свої вимоги до якості знань і рівня підготовки фахівців до роботи в умовах ринкової економіки. Вузу доводиться враховувати вимоги в навчальному процесі. Для підприємств важливо, щоб випускники були добре підготовлені з комп’ютерної техніки, знали іноземні мови, економіку, фінанси … [3, c. 18-19]. Володіння іноземною мовою – один з визначальних факторів у формуванні сучасного висококваліфікованого фахівця. Для спеціалістів з вищою освітою, зокрема для аграріїв, знання іноземної мови стає не тільки засобом отримання інформації з оригінальних джерел, але і засобом професійної комунікації, у ході якої здійснюється певний прагматичний ефект. Працівникам сфери сільського господарства доводиться спілкуватися із своїми зарубіжними колегами, знайомитися з їх методами і прийомами роботи, обмінюватися досвідом. Про важливість вирішення питання навчання іноземних мов у вищих аграрних навчальних закладах України свідчать документи і рішення Міністерства аграрної політики України, в яких зазначається, що знання іноземної мови додасть авторитету нашим аграріям, а так само і нашій державі. Міністерство аграрної політики України запропонувало ряд заходів, реалізація яких сприятиме підвищенню рівня володіння студентами іноземними мовами і покращить умови їх викладання.

Зміна соціального замовлення на володіння іноземною мовою визначила нові підходи до мети навчання, до визначення навчального процесу як іншомовної мовленнєво-розумової діяльності, поставила вимогу переосмислення існуючої моделі методичної концепції навчання іноземної мови у вищому аграрному навчальному закладі. Педагогічні інновації у практиці підготовки фахівців мають бути послідовно проведені у всіх формах роботи з ними і охоплювати як загально-методичні рівні навчального процесу (нові навчально-методичні матеріали, нові методи тестування, використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, діалогічний метод освіти, який перетворює інформацію у знання і розуміння), так і його практичні ланки, які дозволяють об’єднувати воєдино теорію і підготовку безпосередньо на робочих місцях, формувати підприємницькі навички, ініціативність, конкурентноспроможність тощо [5, c. 79]. Система освіти не повинна віддалятися від життя, перетворюватися на замкнений «ринок освітянських послуг», вона має стати основою розвитку науки, економіки, культури та безпосередньо брати участь у розв’язанні завдань науково-технічного відродження країни. Освіта стає головним показником інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства та держави [2, c. 82].

Таким чином, сьогодні вже ні в кого не виникає сумніву в тому, щоб бути висококваліфікованим спеціалістом і належним чином розв’язувати проблеми, які стоять перед Україною, треба володіти хоча б однією іноземною мовою.

Одним з ефективних засобів мотивації навчального процесу з іноземної мови є міжпредметні зв’язки. Мова має багато спільних точок зіткнення з іншими вузівськими дисциплінами, оскільки є засобом вираження думок про об’єктивну дійсність, властивості і закономірності якої є предметом інших дисциплін. У сфері професійного спілкування предмет мовлення, що відображає реальний об’єкт або явище об’єктивної дійсності, відіграє базисну роль, оскільки мета комунікації між спеціалістами – повідомити і отримати інформацію про цілком певні речі, які входять у коло їх інтересів. Таким чином, професійна сфера мовленнєвого спілкування завжди обмежена відомим набором понять, які співвідносяться як із світом матеріальних предметів, так і з власне інтелектуальною діяльністю спеціаліста. Оскільки володіння іноземною мовою є одним з обов’язкових компонентів професійної підготовки сучасного спеціаліста будь-якого профілю, поряд з інтеграцією знань основ наук і прикладних знань в структурі предмета з фаху, що вивчається, роль міжпредметних зв’язків зростає, посилюється використання опорних знань, які отримуються під час навчання одного предмета, в процесі засвоєння студентами нових знань з іншого сумісного предмета і їх використання в професійній діяльності. Рівень міжпредметних зв’язків передбачає розробку знань спеціальної навчальної дисципліни у напрямі узагальнення та систематизації взаємовідношення із знаннями з інших навчальних дисциплін. Основним джерелом інтеграції на рівні міжпредметних зв’язків виступають складники змісту, споріднені із спеціальною навчальною дисципліною та навчальних дисциплін, вивчення яких здійснювалося згідно з різними типами інтеграції [4, c. 211-212]. Фахівець користується знаннями з різних дисциплін не окремо, а комплексно, у перетвореному інтегрованому вигляді, і використовує їх по-різному в різних ситуаціях у залежності від того, який вид діяльності він виконує (практичну, наукову, педагогічну). Використовувати знання з кожної дисципліни, яку вивчає студент, і навчитися засвоювати їх на практиці студент зможе тоді, коли він буде спрямовувати свою увагу не тільки на засвоєння знань, а й на вирішення конкретних завдань, які будуть стояти перед ним в процесі фахової діяльності.

Навчання професійному мовленнєвому спілкуванню на міжпредметній основі дозволяє виявити потенційні можливості студентів немовних вузів, навчити їх підкріпляти тему бесіди фактами як дисциплін з профілю майбутньої спеціальності, так і суміжних дисциплін, а також знаннями з особистого досвіду [1, c. 27].

Реалізація міжпредметних зв’язків сприяє більш науковій організації навчально-виховного процесу і є стимулюючим фактором навчання іноземної мови. Як відомо, якість навчання, у тому числі й іноземної мови, залежить від того, наскільки воно мотивовано в очах студентів. Зараз у вищих аграрних навчальних закладах України метою навчання іноземної мови є забезпечення практичним володінням іноземною мовою і через мову забезпечення оволодінням культурою відповідного народу та перейняття передового досвіду в галузі сільського господарства при проходженні виробничої практики за кордоном.

Міжпредметні зв’язки є, перш за все, опорою, фундаментом для повноцінного сприйняття і розуміння нових знань, формування навичок і розвитку умінь; по-друге, вони дозволяють узагальнювати і систематизувати наявний мовний і мовленнєвий досвід і, по-третє, забезпечують повноту знань. Міжпредметні (зовнішні) зв’язки характеризують логічний зв’язок різних дисциплін, наступність знань, а також і те, наскільки спеціальні дисципліни базуються на даних точних наук. Ці зв’язки мають властивості всезагальності, їх дія розповсюджується на всі навчальні дисципліни, і вивчення кожної теми може мати ті чи інші форми зв’язку з іншими предметами [1, c. 28].

Така важливість врахування міжпредметних даних зобов’язує викладачів, авторів підручників і навчальних посібників з іноземних мов для немовних спеціальностей здійснювати міжпредметну координацію в процесі навчання іншомовного спілкування.

Таким чином, проблема міжпредметних зв’язків дуже актуальна, бо взаємний зв’язок предметів витікає із завдань комплексного підходу до навчання та виховання, тобто тісної єдності професійного, ідейного, трудового і морального виховання. Міжпредметні зв’язки у певних межах враховують спільне між предметами як за змістом, так і в навчально-виховному процесі.

Література:

1. Беляева А.С., Суходольская И.В. Использование внутрипредметных и межпредметных связей для специальных целей при изучении иностранного языка // Стратегії та методики навчання мовам для спеціальних цілей. – К. – 1997.

2. Кульга Н.К. Використання інноваційних технологій навчання – запорука успіху якісної підготовки фахівців // Проблеми освіти. – 2000. - Вип. 22.

3. Огурцов А.П., Мамаєва Л.М., Заліщук В.В. Підготовка випускників вищих навчальних закладів до роботи в умовах становлення ринкової економіки // Нові технології навчання. – 2000. – Вип. 27.

4. Підкурганна Г.О. Нові технології навчання в художньо-педагогічній підготовці майбутніх фахівців дошкільного виховання // Нові технології навчання. – 2000. – Вип. 27.

5. Поважна Л.І. Педагогічні інновації у практиці підготовки фахівців сфери туризму // Проблеми освіти. – 2000. – Вип. 22.