Велущак Марина Ярославівна

асистент, Буковинська Державна Фінансова Академія

Принципи формування парадигми прислівника в англійській мові

Терміном “прислівник” об’єднується велика кількість різноманітних одиниць. Деякі дослідники, вказуючи на надзвичайно високу гетерогенність та поліфункціональність прислівників, сумніваються в самій можливості залучення до одного класу всіх мовних форм, які традиційно визначаються як прислівники. Висловлюється думка, що детальний опис цих слів, який претендує на певний рівень повноти, повинен зводитись до розгляду кожного прислівника окремо. Тому категорія прислівника була й залишається постійним об’єктом дискусій вчених представників різних лінгвістичних течій. З поміж питань, що хвилювали дослідників, можна виокремити фундаментальні проблеми виділення прислівника як частини мови (В.В.Виноградов, Б.А.Ільіш, Г.Глісон, Р.Кверк) та визначення критеріїв класифікацій даних одиниць (Г.Г.Почепцов, Т.Гівон). Іншими дискусійними питаннями є вивчення прислівників в діахронічному аспекті; дослідження

їхніх лексико семантичних особливостей; опис семантико синтаксичних та власне функціональних характеристик. Питання про належність тих чи інших слів до категоріального класу прислівників було і залишається відкритим. Г.Глісон наголошує на тому, що прислівник в англійській мові являє собою різнорідну масу слів, які важко об’єднати в одну категорію, адже одні одиниці цього класу реалізують лише частину властивостей, притаманних прислівнику згідно з визначенням, в той час як інші не тільки повністю відповідають визначенню, але й проявляють цілий ряд додаткових ознак [7, 129].

Т.Гівон називає прислівники серед чотирьох головних лексичних класів слів, що зустрічаються в мовах світу, виділяючи їх за змішаним характером ознак буття [6, 51].

На думку Б.А.Ільіша, визначення прислівника на основі його значення дає можливість відрізнити прислівник від того, що не є прислівником: “прислівник позначає або ступінь якості (властивості), або якість (властивість) дії, або обставини, за яких відбувається дія” [2, 146].

У навчальному посібнику з граматики англійської мови Дж.Р. Херфорда міститься вказівка на те, що основні семантичні групи прислівників включають, як правило, прислівники місця, часу й способу дії [8, 10]. М.Перрот розширює цей перелік, наголошуючи на тому, що термін “прислівник” співвідноситься з різними класами слів, що виконують різноманітні функції [10, 28].

Популярне визначення прислівників як слів, що вказують на ознаку дієслова, прикметника чи іншого прислівника, не визнається ані точним, ані таким, що допомагає у визначенні статусу того чи іншого слова. Автор зауважує, що, в той час як встановлення та опис суті категоріальних класів іменника або прикметника є відносно неважким завданням, при розв’язанні тієї ж задачі по відношенню до прислівників єдино можливим рішенням є встановлення їх каегорій [10, 28 29]. Наведемо їх

перелік:

1. Спосіб дії – carefully, slowly.

2. Частотність – always, often.

3. Час і місце – now, here.

4. Відносний час – already, recently, soon.

5. Ступінь – extremely, rather, very.

6. Кількість – a lot, a little.

7. Фокус – even, also, only, particularly.

8. Модальні маркери – apparently, fortunately.

Прислівники останніх двох груп можна також класифікувати як дискурсивні маркери [10, 28 45]. За функціональним критерієм, на основі типології прислівників, розробленої Р.Кверком та ін. [4, 440 441], створена класифікація прислівників, за якою вони діляться на ад’юнкти, кон’юнкти та диз’юнкти . До першої групи відносяться прислівники, інтегровані в структурі речення, кон’юнкти виконують функцію зв’язуючих елементів, диз’юнкти виражають коментар мовця щодо стилю, способу мовлення або змісту висловлювання [9, 129 -135].

Подібний принцип класифікації прислівниківвикористаний у праці О.Л.Зайцевої, присвяченої функціональній характеристиці прислівників в реченні й тексті [1]. Авторка виділяє пропозитивні, сентенціальні та текстові прислівники. Статус кожної з груп прислівників визначається на основі їх входження в модус або пропозицію, а також виконання ними пропозитивних зв’язків пропозитивні прислівники (beautifully, clearly, deeply, deservedly, fully, promptly, reluctantly), в семантиці яких закладена потенційна можливість характеризації дії, процесу або стану, вираженого дієсловом, входять в пропозитивну частину висловлювання на правах адвербіального компонента дієслова предиката; сентенціальні прислівники (assuredly, certainly, possibly, probably, undoubtedly) не входять в пропозитивну частину висловлювання, а функціонують в модусній частині як сентенціальні адвербіальні модифікатори пропозиції, оскільки в семантиці сентенціальних прислівників знаходить відображення категоріальне значення модальності, тобто міститься оцінка мовцем інформації, що передається в пропозиції; текстові прислівники (accordingly, consequently, thus, anyway) також входять в модус, відображаючи оцінку мовцем не змісту пропозицій, а відношення даної пропозиції до іншої пропозиції, ширше – передтексту чи пост тексту [1, 124 126]. Зауважимо, що при дослідженні семантичної сполучуваності якісних прислівників авторка зазначає, що прислівники abruptly та sharply можуть виступати модифікаторами лише дієслів мовлення [1, 129]

Прислівник - лексико-граматичний клас зазвичай невідмінюваних слів, які позначають ознаку дії, якості або предмета й виступають у синтаксичній функції обставини або означення, рідше - присудка. Прислівник як частина мови визначається сукупністю морфологічних, синтаксичних та семантичних ознак.

 До основних морфологічних ознак прислівника належать: відсутність відмінювання, лексична та словотворча співвіднесеність з усіма основними класами повнозначних слів, наявність особливого морфемного інвентарю, який використовується при утворенні прислівників. З точки зору історичної морфології, прислівники поділяються на займенникові, іменникові та дієслівні. Найбільш архаїчний тип - займенникові прислівники, що втратили властивість морфологічного членування. Більшість іменникових прислівників виникло з застиглих відмінкових форм, що набули самостійного значення. Велику групу складають прислівники, утворені від акузативу: «зараз», «багато». Деякі прислівники є застиглими прийменниково-відмінковими формами: «майже», «швидко».

 За своєю словотворчою структурою прислівники поділяються на мотивовані й немотивовані. Для першої групи прислівників властивою є чітка співвіднесеність з іншими розрядами повнозначних слів. Всередині мотивованих прислівників виділяється група регулярних утворень (так звані граматичні прислівники), що мають чітко виражену формальну ознаку. До регулярних способів утворення прислівників у деяких мовах належить редуплікація: «свавільно», «постійно». До немотивованих належать прислівники, які втратили співвіднесеність з живими граматичними класами та розрядами слів («де», «коли»).

 За своїм лексичним значенням усі прислівники поділяються на два лексико-граматичні розряди: якісні та обставинні. В прислівниках першого типу представлені різноманітні конкретні види загального значення якості та властивості («швидко», «по-нашому», «дибки»). Особливу групу складають кількісні прислівники, що позначають ступінь якості та інтенсивності дії («ледве-ледве», «анітрохи», «занадто»). Прислівникам властива морфологічна категорія ступенів порівняння - двочленного, тричленного та найвищого. В плані вираження можливі як синтетичні, так і аналітичні форми ступенів порівняння: «вищий за всіх». На прикладі якісних прислівників можна прослідкувати спорідненість прислівників з прикметниками, яке визначається їх спільним значенням ознаки. Формальна відмінність прикметника від прислівника базується на узгоджувальній здатності прикметника.

Cписок використаних джерел

1. Зайцева О.Л. Функциональная характеристика наречий в предложении и тексте // Очерки по лингвистике текста: Коллективная монография / О.И. Реунова, О.Л. Зайцева, А.Р. Алимурадов, О.А. Алимурадов. – Пятигорск: Издво ПГЛУ, 2001. – С. 124 187.

2. Ильиш Б.А. Строй современного английского языка. – Л.: Просвещение, Ленингр. отделение, 1971. – 366 с.

3. A Comprehensive Grammar of the English Language / R.Quirk, S.Greenbaum, G.Leech, J.Svartik. – 16– London: Longman, 2000. – 1779 p.

4. A Concise Etymological Dictionary of the English Language / Ed. by W.W.Skeat. – Oxford: Clarendon Press, 1984. – 664 p..

5. Givon T. Mind, Code, and Context. Essays in Pragmatics. – Hillsdale: Erlbaum Associates, 1989. – 456 p.

6. Gleason H.A., Jr. Linguistics and English Grammar. – New York: Rinehart and Winston, 1965. – 519 p.

7. Hurford J.R. Grammar: A Student’s Guide. – Cambridge (Mass.): Cambridge University Press, 1994. – 271 p.

8. Merriam