магістр Мельник Н. В

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Кінематографія в англомовному публіцистичному дискурсі.

Визначальну роль у процесі комунікації продовжує грати текст, який розуміється лінгвістами як динамічна одиниця вищого порядку, мовленнєвий твір, що володіє ознаками зв'язності і цілісності - в інформаційному, структурному і комунікативному плані [1,С.22]. Публіцистичний текст як цільової репрезентатор ситуації спілкування актуалізує особливі властивості мови як системи виразних знаків, функція яких полягає в дії і переконанні. Т.А. ван Дейк вважає, орієнтація публіцистичного тексту на комунікативний процес дозволяє говорити про його прагматику, що лежить в основі теорії дискурсу. Публіцистичний дискурс, на думку Р.Б. Хорольського, як певний культурологічний феномен і як комунікатор, продукує тексти .
Дискурс розглядається дослідниками як спосіб існування тексту в публіцистиці. «Публіцистичний дискурс існує в сукупній взаємодії тексту і затекст (контексту, інтертекст, підтексту і гіпертексту), завдяки чому актуалізується зв'язок у комунікативної ланцюжку «адресант – адресат». Таким чином, дискурс реалізує динамічний аспект публіцистичного тексту » [1, С. 43].

Публіцистичний дискурс є першорядною інстанцією, в якій фіксуються навіть найменші мовні перетворення. Останнім часом сформувався новий тип дискурсу, який характеризується низкою відмінних рис [3,С. 70]. Відзначимо послідовно ці риси публіцистичного дискурсу. Публіцистичний дискурс став персоніфікованим: так автор статті з кіноматографії оригінально представляє матеріал читачеві, сприяючи підвищеного інтересу до предмету публікації, тому останнім часом індивідуальний стиль журналіста культивується в ЗМІ. Спостерігається розширення проблематики статей: практично зникли з газетно-журнальної сфери табуіровання теми. На зміну закритим питань з'явилася відкрита кінокритика з боку журналістів, і хоча зберіглася фільтрація лексики, проте наявне подання татуйованих тем між адресантом та адресатом мовлення. Як наслідок, зросла кількість вживань оціночної лексики, що відбиває іронічне, іноді навіть саркастичне, ставлення до дійсності. Наприклад: It’s an Irish space-alien sex comedy, except that in this case the alien, played by Simon Delaney, is actually a pudgy escaped convict wearing a red vinyl bodysuit and a bicycle racing helmet. [4, С. 9 ].

Публіцистичний кінематографічний дискурс став більш емоційним і образним. Змістовне різноманітність матеріалу сприяє збільшенню кількості використовуваних слів і фразеологічних сполучень різних тематичних пластів. Зросли діалогічність і стилістичний динамізм публіцистичного дискурсу, що обумовлено перш за все переходом від «пропаганди та агітації» до плюралізму і доказу. Особливу роль стали грати публікації, виконані в аспекті так званих «аналітичних жанрів».
Поза сумнівом, особливу роль в публіцистичному дискурсі придбали не тільки мовні засоби посилення особистісного начала, але і мовні засоби, що виражають оцінну позицію публіциста. Етична і етикетні оцінка культури сучасного суспільства, яка актуалізується в ЗМІ, зокрема в літературно-художніх журналах, є основоположною при аналізі реалій сучасного світу.
Результат когнітивних досліджень, автори яких зробили акцент на аналіз реалій публіцистичного дискурсу, актуалізував статус стійких одиниць зберігання і репрезентації колективного досвіду, що забезпечують наступність і єдність загальнокультурного розвитку-концептів, соціальних, культурних, етичних і т.д. Вони виражають основні властивості етносу як культурної цілісності, закріплюють життєві установки, властиві даній спільноті [6, С. 179], є константи в культурі [7, С. 101]. Зазначені вище перетворення в сучасному публіцистичному дискурсі є природним процесом, який відображає основні тенденції змін у мові і спілкуванні, обумовлених соціальними чинниками [4, С. 108].

Вербалізоване в публіцистичний дискурс знання про кіно представляє семантику цих текстів, що моделюється за допомогою семантичного простору, визначеного в лінгвістиці як сукупність ознак змістового плану [8, С. 147]. Зміст тексту відповідає відносно закінченому фрагменту знання [9]. Семантичний простір тексту обмежується відбором засобів мовного вираження та визначається його темою, яка реалізується набором ключових слів і сприяє розкриттю закладеного змісту. Такі властивості фізичного й географічного простору, як центр і периферія екстраполюються на семантичний простір тексту [10].

Ізоморфізм будови різножанрових англомовних газетних і журнальних текстів з кінематографії зумовлений специфікою кінематографічного мистецтва. Досліджувані тексти мають двочленну структуру: композиційну та комунікативну. Композиція текстів з кінематографічної проблематики представлена набором композиційних елементів: заголовок, інтродуктивний блок, основна частина, інферативний блок. Комунікативна структура текстів з кінематографічної проблематики включає п’ять комунікативних блоків: експозиційний, сюжетний, аналітичний, оцінний та додаткової інформації. Для побудови зазначених структурних елементів цих текстів митці використовують комунікативні стратегії інформування, переконання, аналітичну та оцінну. Вони втілюються через відповідні тактики й ходи. Композиція, комунікативні блоки та стратегії взаємодіють і формують інваріантну комунікативно-композиційну модель тексту з кінематографічної проблематики в сучасній американській періодиці. Аломорфізм будови англомовних текстів з кінематографії проявляється у змінах, яких набуває структура інваріантної моделі в текстах конкретних жанрів. Композиція анотації містить заголовок та основну частину, комунікативна структура представлена сюжетним комунікативним блоком, який формується стратегією інформування. Комунікативно-композиційна структура коротких оглядів, стислих рецензій, розгорнутих рецензій, інтерв’ю ускладнюється інтродуктивним та інферативним композиційними блоками, експозиційним, аналітичним, оцінним і комунікативним блоком додаткової інформації залежно від обсягу та комунікативних цілей тексту.

Фільм є виразником менталітету народу, його характеру. Він відбиває світогляд, моральні, соціальні, естетичні й інші ідеали. Кіно не диктує свої інтереси, а відображає погляди глядача та виступає індикатором уподобань масової свідомості [10]. Знання про кіно містяться в семантиці у газетних, журнальних дискурсах, що аналізують ці фільми, і виражаються за допомогою мовних форм, оскільки сучасна лінгвістика розглядає дискурс як когнітивне утворення, у якому фіксуються певні структури знання про реальний чи уявний світ (О.А.Бунь, О.П.Воробйова, О.С.Кубрякова, У.Марголін, Ж.Фоконьє, В.В.Целіщев).

Семантичний простір публіцистичного дискурсу включає дві зони: ядерну та периферійну. Будучи скомпресованим представленням сюжету художнього фільму, ядерна зона виступає „пакетом інформації” про головних героїв; про події, у яких вони беруть участь; про час та місце дії. Цей пакет інформації осмислюється людиною як окремий предмет думки, що може бути змодельованим (на основі підходу С.А.Жаботинської) за допомогою предметно-центричного фрейму, який містить слоти ТАКИЙ, ХТОСЬ, ДІЄ, ТАК, ТУТ, ЗАРАЗ

Мовні засоби, виявлені у висловленнях сценаристів, режисерів, акторів, свідчать, що митці диференціюють три види мистецтва: театр, кіно й музику (theatre art, movies, music). Лексичні одиниці moviemaking, production позначають кіновиробництво як найбільш значущий вид для зазначених митців. Різні учасники кінопроцесу вербалізують його різні етапи. Мовні одиниці working on script, dialogues, language, writing, to develop the characters and situations for the movie свідчать, що для сценаристів найбільш важливим складником кінематографічного процесу є написання сценарію, напр.: … writing was, for us, just to maintain our sanity (www.wga.org).

До периферійної семантичної зони публіцистичного дискурсу входить аналіз та оцінка роботи головних творців фільму – сценаристів, режисерів, акторів, назва рубрики, у якій вміщено текст, додаткова інформація про фільм: тривалість, категорія, жанр, рік виходу, кіностудія, ролі та виконавці, місце показу, рейтингова оцінка.

Отже, концепт «кінематографія» містить у собі елементи, пов'язані з емоцій -ною, культурно –освітньою стороною сприйняття світу, моральністю, мистецт- вом і, отже, є універсальним, що поєднує смислові компоненти з різних лінгво- культурологічних груп концептів, що дозволяє назвати його найціннішою кон -стантою культури.

Концепт «кінематографія» живе і розвивається, поступово поповнюючись нови- ми значеннями. У сучасному дискурсі можна простежити, які конопатив- ні збільшення утворилися за останній час, а які - раніше, тобто шарувата струк- тура концепту видно досить чітко.

Робота з концептом «кінематографія» була для нас особливо цікавою, оскільки він представляє собою структуру, універсальну за всіма параметрами: по сфері застосування, культурному значенню. Ця робота дозволила побачити, як когні - тивна діяльність людини впливає на формування концептосфери. Людина —істота багатогранна, її розум здатний осягнути багато, а найважливішим створе- нням людського розуму є мова, такий знайомий і такий таємничий. Сподіваємося, що сьогодні ми змогли привідкрити завісу над цією таємницею великої і побачити, як же народжується сенс.

Список літератури:

1. Тулупов В.В. Теория и практика современной российской журналистики/ В.В. Тулупов. – Воронеж, 2007. – С.43.

2. Дейк, Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация / Т.А. ван Дейк. – М. : Прогресс, 1989. – 312 с.

3. Стернин, И.А. Концепт и языковая семантика / И.А. Стернин // Связи языковых единиц в системе и реализации. Когнитивный аспект : сб. науч. тр. ; Тамб. гос. ун-т им. Г.Р. Державина. – Тамбов, 1999. – С. 69 – 75.

4. New York Times ``The Underside of a Film Festival, Where Some Dark Treasures Dwell`` Published: April 22, 2010, 9

5. Новикова М. Ю. Деривационные отношения между оригинальным художественным текстом и его переводом на другой язык // Принцип дери-вации в истории языка и современной лингвистики. Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 1991. С. 103 - 104.

6. Степанов, Ю.С. Константы. Словарь русской культуры. Опыт исследования / Ю.С. Степанов. – М. : Шк. "Язык рус. культуры", 1997. – 824 с.

7. Кагановська О.М. Концептуальний підхід до поняття точки зору // Іноземна філологія на межі тисячоліть: Тези доповіді міжнародної наукової конференції. – Харків: ХНУ ім. В.Н.Каразіна. – 2000. – С.101-102.

8. Каменская О. Л. Текст и коммуникация: Учебное пособие для институтов и факультетов иностр. яз. М.: Высшая школа, 1990. 152с.

9. Бєлєхова Л.І. Образний простір американської поезії: лінгвокогнітивний аспект: дис. ... д-ра філол. наук / Л.І.Бєлєхова. – К., 2002. – 476 с.\

10. Почепцов, Г.Г. Теория коммуникации / Г.Г. Почепцов. – М. : Рефл-бук.: Ваклер, 2001. – 656 с.