Шестопалова Н.В. Керівник: Халілова-Чуваєва Ю.О.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган – Бароновського, Україна

ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ ТА ЇХ ЗАПОБІГАННЯ

Напевно немає людини, яка не стикалася з конфліктом. Конфлікт проявляється в діяльності всіх соціальних інститутів, соціальних груп, у взаємовідносинах між людьми. У ХХІ ст. Набув поширення саме політичний конфлікт. Аналізуючи ситуацію в Україні в контексті теорії конфлікту, бачимо, що спроби пояснення,запобігання або вирішення конфліктів наштовхується на труднощі. В нашому суспільстві існують системні кризи і протиріччя, які переходять у конфлікт.Тому в наш час проблема політичного конфлікту залишається дуже актуальною та потребує їх дослідження і опрацювання, та пошуку нових шляхів вирішення.

У сучасній російській політичній думці вивченням політичного конфлікту займаються такі дослідники, як М. Лєбєдєва, Ю. Запрудский, А. Дмитрієв, А. Здравомислов, Д. Зеркін. Серед українських дослідників цієї проблеми необхідно назвати Л. Герасіну, М. Панова, А. Пойченко, І. Бекешкіну.

В будь-якому суспільстві політичні відносини містять суперечності, оскільки суспільство складається із багаточислених різних соціальних груп, владних інститутів, індивідів із своїми інтересами. Практично, діяльність влади задовольняє інтереси одних і обмежує інтереси інших. Політичні суперечності переходять у форму відкритих зіткнень, саме тому виникають конфлікти, які мають свої особливості, що відрізняють їх серед інших суспільних конфліктів.

Політичний конфлікт – це конфлікт особливого роду, оскільки він виникає і існує з приводу політичної влади і її функціонування в суспільстві. Політичний конфлікт найбільш соціально значимий, його наслідки, незалежно від бажання тих, хто не приймає участі в політиці, впливає на усі сфери суспільного життя.

Відмінність політичного конфлікту від інших соціальних конфліктів полягає в тому, що діючи в ньому суб’єкти (політичні лідери, еліти, партії,держави) протистоять один одному з головної причини – влади, оволодіння нею чи її поділом. Політичні конфлікти виникають там, де стикаються інтереси, які торкаються політичних відносин.Об’єктом політичного конфлікту є державна влада, предметом – боротьба за володіння нею, устрій владних інститутів; політичний статус соціальних груп

Політичний конфлікт може відбуватися у двох вимірах: 1) між політичними і соціальними групами, які у даний момент не володіють владо, але прагнуть нею заволодіти; 2) всередині політичних і соціальних груп, які при владі, але прагнуть більшого впливу на прийняття рішень і повного задоволення своїх інтересів.

У політичному конфлікті важливо визначити: 1)боротьбу за політичні посади в структурах виконавчої та законодавчої влади, що пов’язано з розподілом матеріальних і фінансових ресурсів; 2)боротьбу цінностей та ідеологічних доктрин, боротьбу концепцій стратегічного розвитку країни у майбутньому; 3)Наявність посередника, до якого звертаються конфліктуючи сторони.

Політичний конфлікт має ряд позитивних рис. Конфлікти в державі призводять до конструктивних змін, оскільки: конфлікт попереджує застій, стимулює інтерес, слугує засобом, за допомогою якого можна ставити проблеми і приходити до рішень, саме в ньому джерело особистісних і соціальних змін. Попередивши або розв’язавши локальний політичний конфлікт можна попередити більш серйозний – регіональний конфлікт. Конфлікт заохочує до творчості та інновацій. Сприяє встановленню неформальної ієрархії впливу серед членів суспільства.

Звичайно, що конфлікт містить і негативні риси це, зокрема, проявляється, коли він призводить до нестабільності, безпорядку у суспільстві. Коли суспільство не в змозі забезпечити мир і порядок, політичний конфлікт проявляє свою негативну сторону, як насильство, тероризм, війна.

Не дивлячись на позитивні і негативні сторони політичного конфлікту його необхідно вирішити певними способами чи методами. Для запобігання політичного конфлікту потрібні наступні аспекти : 1)не доводити суспільство до високого рівня нестабільності, за якими починаються дезінтеграційні процеси; 2) важливо мати інформацію про найбільш гострі соціально-економічні і політичні проблеми, які стосуються основної групи населення; 3) потрібно знати про ідеологічні орієнтири основних груп населенні; 4) потрібно знати інформацію про причини його виникнення та знати конфліктуючи сторони, тобто хто є дійовими особами; 5) бажано знайти посередника, який би користувався довірою та повагою у обох сторін; 6) і на кінець, для запобігання політичного конфлікту необхідно володіти певними можливостями, зокрема: фінансовими,матеріальними, людськими, за допомогою яких можна реально вплинути на недопущення конфлікту.

Найефективнішим методом подолання конфлікту є переговори, бо саме переговори ведуть до вирішення проблем мирним шляхом та враховують інтереси сторін, дають змогу дійти згоди. Важлива особливість переговорів полягає в тому, що їхні учасники взаємозалежні. Тому, додаючи визначенні зусилля сторони прагнуть розв’язати протиріччя.

Таким чином,оскільки політичні конфлікти являються досить поширеними у світовій практиці, то це обумовлює підвищену увагу до цього політичного явища. Вибір засобів для запобігання політичних конфліктів досить широкий. Важливим є розроблення програми дій, яка спрямована на запобігання політичних конфліктів. Можливостями по запобіганню політичних конфліктів не слід зневажати.

Література :

1. // Павловська Т.В.»Політичні переговори як спосіб розв’язання політичних конфліктів» Вісник Київського національного університету. Філософія, політологія.-2007. № 87-88 .- с. 70-73;

2. //Станкевич І.П.»Політичний конфлікт та технологія його запобігання» Вісник Київського національного університету. Філософія, політологія.-2007. № 84-86 .- с. 103-105;