Право/10. Господарське право
Холодова Т. О., Окулов О. М.
Донбаський державний технічний університет, Україна
ПРОБЛЕМИ
ТА НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Господарське
законодавство України перебуває нині в процесі становлення. В ньому чимало вад, у т. ч. застарілих, колізійних норм, а
також прогалин, що зумовлено запровадженням в економіку України нових для неї
ринкових відносин, які ще не зазнали відповідного законодавчого врегулювання.
Одночасне прийняття, а також набуття чинності Господарським та Цивільним
кодексами України породжує ще таку проблему, як усунення колізій між їх
положеннями (щодо господарських товариств; правового режиму цінних паперів;
форм власності та ін.) [1, С. 17].
Актуальність
даної теми полягає у відсутності чіткої регламентації
процесу розробки, узгодження, експертизи та внесення на розгляд відповідним
органам проектів законів та підзаконних нормативних актів; не додержанні
принципу правової економії, який означає прийняття меншої кількості нормативних
актів з одних і тих самих питань [2, С. 42].
Над проблематикою та
напрямками вдосконалення господарського законодавства плідно працюють
вітчизняні науковці В.М. Баранов, А.І. Бобильов, А.А. Залєпукін, С.В. Полєніна, І.Н.
Сєнякін, В.М. Сірих, Ю.А. Тіхоміров, О.М. Вінник та ін.
Заслуговують уваги роботи тих вчених, хто аналізує зміст окремих галузей
господарського законодавства. Проте, як наголошується у літературі, економічні
відносини поки що багато в чому існують поза рамками правового регулювання, а
господарське законодавство знаходиться на стадії становлення. Зазначені обставини зумовлюють необхідність вдосконалення
господарського законодавства, яке відбувається за чотирма основними напрямами:
- вдосконалення
господарського законодавства щодо його змісту.
Цей напрям передбачає необхідність врегулювання нових для господарської
системи України відносин (конфлікту інтересів у господарських організаціях
корпоративного типу; правового становища холдингових компаній; господарських
товариств державної та комунальної форм власності) та врегулювання традиційних
(наприклад, договірних) відносин на нових засадах шляхом прийняття нових або
внесення відповідних змін до чинних нормативних актів; завданням цього напряму
є також забезпечення адекватності правового регулювання відносин у сфері
господарювання з врахуванням динаміки розвитку ринкових відносин і відповідно -
прийняття нових редакцій законів, прийнятих на початку запровадження ринкових
відносин (початок 90-х років XX століття);
- вдосконалення господарського законодавства щодо його правової форми. Цей напрям передбачає істотне
посилення ролі закону як основного джерела регулювання господарських відносин; зменшення
ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості, що
забезпечується контролем з боку Міністерства юстиції України у формі державної
реєстрації таких актів та набуття ними чинності за умови такої реєстрації; підвищення ролі локальних нормативних актів
(установчих і внутрішніх правових документів суб'єктів господарювання), які
самостійно (але в межах, не заборонених законом) визначають напрями своєї
діяльності, внутрішню структуру, порядок використання прибутку та інші питання;
- вдосконалення господарського законодавства щодо
його системи. Цей напрям
передбачає вирішення проблем, пов'язаних з прийняттям Господарського та
Цивільного кодексів (усунення колізій між низкою норм цих кодексів; приведення
усього масиву господарського законодавства у відповідність до ГКУ; інкорпорацію
господарського законодавства (видання систематизованих
збірок господарського
законодавства) за предметним
критерієм: законодавство про приватизацію, законодавство про капітальне
будівництво, законодавство про господарські договори тощо; консолідацію
господарського законодавства прийняття замість кількох нормативно-правових
актів, що регулюють певний вид господарських відносин, - одного, який дозволяє
усунути колізії в регулюванні певної категорії господарських відносин;
- гармонізація законодавства України з найдосконалішими міжнародними
стандартами регулювання відносин у сфері господарювання, законодавства
міжнародних економічних союзів, до складу
яких входить чи планує увійти Україна (включаючи й Європейський Союз). Так, Законом України від 18.03.2004 р. «Про
Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства
Європейського Союзу» та підзаконними нормативно-правовими актами (Указом
Президента України від 30.08.2000 р. «Про Національну раду з питань адаптації
законодавства України до законодавства
Європейського Союзу», рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку від 02.06.2002 р. № 190 «Про погодження Рекомендацій з найкращої практики
корпоративного управління для акціонерних товариств України», Положенням про
Центр європейського та порівняльного права, затвердженого наказом Міністерства
юстиції України від 23.06.2003 р. № 68/5 та ін.) передбачена низка заходів,
спрямованих на забезпечення реалізації цього напряму вдосконалення вітчизняного
законодавства [3, С. 43−45].
Література: