Торги як спосіб
укладення правочину
Долгополова Любов
Миколаївна
Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого
аспірант каф.цивільного права №1
В умовах ринкової економіки цивільно-правовий договір є
основним засобом організації відносин між учасниками цивільних
правовідносин.
Залежно від специфіки суб`єктного складу та пов`язаних з цим особливостей порядку встановлення договірних
відносин можна виділити конкурентний і неконкурентний способи укладення
правочинів.
Неконкурентний (традиційний) спосіб
укладення правочинів, відомий законодавству, достатньо поширений на практиці та
досліджений в літературі.
Укладення правочинів на біржах, аукціонах, конкурсах (конкурентний спосіб)
є надзвичайно актуальним в умовах
конкурентного ринкового середовища, проте ці питання, на жаль, практично
не висвітлені в сучасній юридичній літературі.
Укладення правочинів в умовах конкуренції покупців розкривається через
загальне поняття «торги». Аналіз чинного законодавства показує , що досі
не вироблено його однозначного
розуміння. Так, в ст.1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за
державні кошти» під торгами розуміється порядок здійснення конкурентного
відбору виконавців щодо закупівлі товарів, виконання робіт, надання послуг за
процедурами, встановленими цим законом.
За своєю юридичною природою торги – це сукупність дій (юридичних фактів),
які послідовно здійснюються організатором та учасниками торгів. Торги є
способом укладання договорів різного виду в умовах конкуренції, за допомогою
яких відбувається встановлення договірних відносин між організатором торгів
(власником чи упавноваженою особою) і тим учасником, який запропонував найбільш
вигідні для організатора торгів умови договору і в установленому порядку
визнаний переможцем.
Укладення правочинів конкурентним способом має певні особливості.
По-перше, обовязковою умовою зазначеного способу є наявність конкуренції.
Вона може існувати як між субєктами, які бажають придбати певний товар (роботи,
послуги, а також певні права) на певних умовах. У біржовій торгівлі можлива
конкуренція не тільки покупців, а й продавців (на відміну від укладення
договорів на аукціонах, конкурсах, де має місце конкуренція тільки покупців).
По-друге, правове регулюваня порядку укладення договорів здійснюється
спеціальними нормативними актами, які регламентують організацію та проведення
біржової торгівлі, аукціонів та конкурсів, а не тими нормативними актами, які
регулюють певні види договірних зобовязань.
Таким чином, постала гостра потреба розробки загальної моделі укладання
договорів в умовах конкуренції продавців та покупців. Розробка та запровадження
такої моделі дозволить значно скоротити кількість нормативних актів, які
регулюють укладення договорів під час торгів та уникнути багатьох суперечностей
і непорозумінь, що у звязку з цим виникають.
Спроби розробити таку модель робилися і раніше, зокрема у роботах О.А.
Беляневич, яка зазначає що модель має бути заснована на тому, що підставою для
виникнення зобовязання з договору,
укладеного на аукціоні, біржі чи конкурсі, є складний юридичний факт, що
включає попередній та основний договір, зміст якого визначено умовами
попереднього договору.
І.Б. Новицький зазначає, що термін «попередній» не означає незавершеності
вияву волі сторін, а лише вказує на те, що за договором, який відбувся, має
слідувати інший – остаточний договір.
Отже, нобхідно виділяти два договори між сторонами. Перший, який вже
укладений, має встановлювати зобовязання укласти у майбутньому головний
договір. Саме цей договір має привести до досягенення певної мети задля якої
було встановлено юридичні правовідносини між сторонами. Таким чином, попередній
та головний договори мають різне значення та різне змістовне навантаження на
шляху досягнення певної мети. Попередній договір є первинним щодо основного
проте між ними наявний діалектичний зв'язок.
Враховуючи наведене, можна зробити такі висновки: торги є одним із способів
укладення договору, що ініціюється однією з потенційних сторін договору (за її
дорученням або на підставі публічного примусу), такі що відрізняються наявністю
конкуренції між потенційними контрагентами, які бажають бути стороною у
договорі, і усвідомлення ними наявності відповідної конкуренції.
Науковий керівник: д.ю.н.,професор,
член-кореспондент АпрНУ
Спасибо-Фатєєва Інна
Валентинівна