Романовська Д. Д., Чаплак Я. В., Солійчук І. І.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

м. Чернівці

СТРАТЕГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА-ПРАКТИКА У НАДАННІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Постановка проблеми. Світові тенденції розвитку наукової психології констатують різке зростання уваги, що надається стратегіям, тактикам і цілям як новим аспектам аналізу в психології особистості. Первинним виміром якості діяльності людини є те, наскільки вона підпорядкована єдиній стратегії, тобто наскільки людина чітко знає, що і як потрібно робити, щоб досягнути заданого результату, і як розподілити всі наявні ресурси для реалізації поставлених цілей в даній стратегії.

Аналіз останніх досліджень. Проблема вивчення та вдосконалення стратегій діяльності психолога-практика в сучасному, швидкоплинному розвитку суспільства з кожним роком отримує все більше розповсюдження та широко досліджуються науковцями-психологами. Так, вищевказану проблематику можна розглядати за теоретичними напрямами. Класичний психоаналіз З.Фрейда, індивідуальна психологія А.Адлера; его-психологія А.Фрейд, неофрейдизм К. Хорні, Е.Фромм. Екзистенціцно-гуманістичний напрям розширення просторів буття за допомогою основного методу: самоусвідомлення та особистісного зросту Г.Олпорт, А Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл. Поведінковий: нейролінгвістичне програмування (НЛП) Р.Бендлера та Д.Гріндера. Серед сучасних науковців-дослідників В. Моляко, В.Мерлін, Ю. Гулько, В. Панок, І. Цушко, Г. Ковальов тощо.

Мета статті проаналізувати стратегії діяльності психолога-практика щодо надання психологічної допомоги особистості.

Виклад основного матеріалу. Стратегія – це цільове програмування ситуації [10, с. 25]. Проте цілі, на нашу думку, не можуть бути сталими, вони постійно регулюються, оновлюються, переглядаються особистістю, вибираються з огляду на час, потреби, обставини та запити клієнта. Поняття „стратегія” бере своє начало з військової термінології. В перекладі з грецького воно позначає найважливішу частину воєнного мистецтва, що містить теорію і практику ведення війни, воєнних кампаній і великих бойових операцій, а також - мистецтво керівництва суспільною, політичною боротьбою. На сьогодні це поняття досить органічно ввійшло в науковий простір сучасних наук, і психології, зокрема. При формуванні особистісних стратегій діяльності психолога-практика важливу роль відіграють професійні структури [9, С.9-24]. Система значень організовується в професійні «еталони», «стереотипи», «прототипи», що утворюють категоріальну сітку, крізь призму якої суб‘єкт приймає значущість ситуації, її ознак для своєї діяльності. Стратегія діяльності ж, як зазначає В. С. Мерлін, – це цілеспрямоване формування індивідуального стилю, який обумовлюється психофізіологічними та особистісними факторами, тобто визначається системою особистісних властивостей. Взагалі, в загальноприйнятому розумінні, стратегію можна розглядати як формалізоване, ясне і повне уявлення про цілі діяльності, етапи і способи досягнення кінцевого результату, а також необхідних для цього ресурсів.

Особистісні стратегії діяльності формують особистісний стиль професійної діяльності психолога [7, с.166-167], який, відповідно, в подальшому буде використовуватися спеціалістом у наданні психологічної допомоги. Особистісна стратегія діяльності психолога – це певна організація професійної діяльності психолога-практика. Кожній людині властива своя стратегія світобачення і своя стратегія бачення професійної діяльності. Індивід привласнює загальну картину професійної діяльності і трансформує її в свій індивідуальний образ світу. Тобто, особистісна стратегія діяльності сприяє перетворенню випадкових професійних дій в системні, що різко підвищує ефективність вчинків, які передбачаються, оскільки «майбутнє відкривається тому, хто в змозі вибудувати до нього дорогу» [10, с. 9]. Особистісна стратегія є наближеною до поняття „самовизначення” і тому вибір сфери спеціалізації в професійній діяльності та напрямок самореалізації, безперечно, тісно пов’язані з проблемою наявності в свідомості молодої людини певної стратегії, яка підпорядковує собі всі основні цілі та життєві задуми. Багато авторів застосовують термін „стратегія” у підході до розуміння шляху особистісної самореалізації (включаючи індивідуальні способи та методи діяльності, власний стиль, образ життя, життєвий темп і т.д.). У межах психології діяльності вислів „операційний план реалізації діяльності” теж, на нашу думку, означає особистісну стратегію діяльності. Отже, якщо розглядати діяльність психолога-практика в процесі надання психологічної допомоги, то, на нашу думку, слід зосередити свою увагу на основних її видах. Психологічна допомога може включати в себе: психодіагностику, психологічну корекцію, психологічне консультування і психотерапію. Це різні рівні психологічної допомоги, але працюючи у будь-якому з вищеперерахованих напрямків психологічної допомоги психолог-практик будує та використовує певні особистісні стратегії надання допомоги.

Відповідно до основних напрямків роботи, можна виділити стратегії професійної діяльності практичного психолога [2, с. 154-155]. У психодіагностиці має доцільність існування психодіагностична стратегія, яку можна розглядати як побудову шляхів пошуку для збору необхідної інформації про людину, чи групу людей, методи виявлення та вивчення індивідуально-психологічних, індивідуально-фізіологічних властивостей та рис особистості. Психокорекційна стратегія – стратегія цілеспрямованого впливу на ті чи інші сфери психіки клієнта, зорієнтовані на приведення у відповідність її показників до вікової або іншої норми. Тобто, психоконсультативна стратегія – стратегія забезпечення людиною необхідною психічною інформацією і створення умов в результаті спілкування з психологом для подолання життєвих труднощів і продуктивного існування в конкретних обставинах.

Якщо говорити про стратегію як підхід у консультативному процесі, то важливим є не пошук і не застосування відповідної стратегії, а економічне використовування ресурсів: своєчасна відмова від відомої, успішної стратегії в новій ситуації, якщо вона не обіцяє успіху, і обдумування нових ефективних стратегій. Залежно від таких якостей, як невизначеність, орієнтованість на мету і узагальненість виділяють різні стратегії психологічного консультування [5, с. 71]. Стратегії психологічного консультування, які характеризують невизначеність класифікуються на евристичні та алгоритмічні: алгоритм - це чітке правило, яке при коректному застосуванні веде до вирішення проблеми. Евристичні стратегії, навпаки, ведуть до бажаного результату з певною часткою вірогідності, як, наприклад, підхід шляхом спроб і помилок [5, с. 74].

Психоконсультативні стратегії діяльності психолога-практика у процесі надання психологічної допомоги можна диференціювати по використанню основних прийомів слухання. Сюди відносяться рефлективна стратегія, суть якої відображається у вмінні консультанта давати зворотній зв'язок у процесі консультування та не рефлексивна, яка полягає у вмінні мовчати під час консультативної бесіди. У класифікації за кількістю клієнтів стратегії можна поділити на групові та індивідуальної роботи. По просторовій орієнтації можна виділити стратегії контактного консультування, що передбачають безпосереднє спілкування з клієнтом та дискантного консультування, як, наприклад, психологічна бесіда через телефон, листи, Інтернет.

Стратегічне планування консультативного процесу можна здійснювати за допомогою моделювання „дерева мети”, суть якого полягає в розділенні психологічних завдань за певними сферами (соціально-психологічною, професійною, сімейною і т. п.). Виходячи з цілей відповідних сфер, розробляються заходи, що забезпечують їх досягнення [6, с. 68-73].

Психотерапевтична стратегія – це стратегія надання допомоги клієнту в продуктивних змінах особистості у випадках серйозних психологічних проблем, які не є проявами психічних захворювань. У психотерапевтичній стратегії домінантою виступає особистісно-орієнтований підхід у диференціації психотерапевтичної допомоги за такими теоретичними напрямами як психодинамічний, екзистенційно-гуманістичний та поведінковий. Так, наприклад, психодинамічна стратегія психотерапевтичної діяльності – допомога в усвідомленні клієнтом внутрішнього конфлікту за допомогою основного методу інтерпретації. Результатом психодинамічної діяльності є отримання нових знань про проходження внутрішньо особистісного конфлікту шляхом інсайту. Стратегія включає у себе наступні різновиди психоаналітичного підходу: класичний психоаналіз З.Фрейда, індивідуальна психологія А.Адлера; его-психологія А.Фрейд, Г.Хартмана, Д.Клейн (розглядає его як творчу адаптивну силу); неофрейдизм К. Хорні, Е.Фромм, Г.Саллівен (розглядає роль соціального середовища в формуванні особистості); теоретики об‘єктивних стосунків М.Клейн, О.Кернберг, Г.Кохут.

Екзистенційно-гуманістична стратегія психотерапевтичної діяльності – інтеграція адекватного цілісного «Я» і розширення просторів буття за допомогою основного методу: самоусвідомлення та особистісного зросту (Г.Олпорт, А Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл). Стратегія включає у себе наступні різновиди екзистенційно-гуманістичного підходу: клієнт-центрована психотерапія, гештальттерапія, логотерапія, психодрама, екзистенціальна терапія, дзен-психотерапію.

Поведінкова стратегія психотерапевтичної діяльності – навчання новим способам адаптивної поведінки. Стратегія включає у себе наступні різновиди поведінкового підходу: нейролінгвістичне програмування (НЛП) Р. Бендлера та Д.Гріндера.

В.О. Моляко зазначає, що у випадку професійної творчої діяльності процес пошуку організується і реалізується шляхом такого регулятора як стратегія, і вся реальна динаміка і структура цього процесу визначається тим, як і яка саме стратегія реалізується суб'єктом, розв'язуючим завдання [3, с.7-53]. Незалежно від того, в якому стратегічному напрямі психологічної допомоги працює психолог-практик, він може, при цьому, використовувати такі основні типи творчих стратегій діяльності, з метою ефективності взаємодії, як: науково-логічна, техніко-конструктивна, образно-художня, вербально-поетична, музично-рухова, практико-технологічна, ситуативна (спонтанна та поміркована) стратегії діяльності [8, с.223].

Висновки. Таким чином два вищезазначених спрямування (за видами надання психологічної допомоги та за типами творчої діяльності особистості) виступають основою видів діяльності психолога-практика, щодо конструктивності та ефективності роботи в цілому. А їх диференціація спрямовує на інтеграцію видів психологічної допомоги та створення особистісної стратегії психолога-практика. Це, в свою чергу, дозволить психологу спеціалісту спроектувати власну особистіно-акмеологічну (ідеальну) модель надання психологічної допомоги.

Література.

1. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник. – К.: Четверта хвиля, 2004. – 256 с.

2. Вачков И.В., Гриншпун.И.Б., Пряжников Н.С. Введение в професию «психолог»: Учеб. пособие / под ред.. И.Б. Гриншпуна. – 2-е узд., стор. – М.: Издательство Московського психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЕК», 2003. – 464с.

3. В.О. Моляко. Методологічні та теоретичні проблеми дослідження творчої діяльності. // Стратегії творчої діяльності: школа В.О. Моляко. / За загальною редакцією В.О. Моляко. – К.: «Освіта України», 2008. – 702 с.

4. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. – М.: Педагогика, 1991. – 232 с.

5. Кирхлер Е., Шротт А. Принятие решений в организациях. – Х.: Изд-во Гуманитарный центр, 2004, - 160 с.

6. Колпаков. В. Самоменеджмент человека: стратегия и тактика // “Персонал“, №11 / 2002. - С. 68-73.

7. Мерлин В.С. Очерки интегрального исследования индивидуальности. – Педагогіка,1986. – 256 с.

8. Моляко В.А.Творческая конструктология (проглемены). – К.: «Освита Украины», 2007. – 388 с.

9. Петренко В.Ф. Личность человека – основа его картины мира / Модели мира / Отв. ред. Д.А. Поспелов. – М.: Российская ассоциация искусственного интеллекта, 1997. – С.9-24.

10. Почепцов Г.Г. Стратегия. Инструментарий по управлению будущим. Рефл-бук. Ваклер, 2005.- 377 с.