Психология и социология/5. Психолого-воспитательные

проблемы развития личности в современных условиях

Магістр психології, викладач-стажист Третякова І.С.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Україна

Особливості процесу адаптації студентів-першокурсників

Постановка проблеми. Навчання у вищому закладі освіти для сучасної молодої людини – один з найважливіших періодів її життєдіяльності, особистісного зростання та становлення як фахівця з вищою освітою. Пошук шляхів успішної адаптації до змінених соціальних умов та нової діяльності є нагальною проблемою для кожного, хто переступив поріг вищого навчального закладу.

Перехід сучасних школярів від класно-урочної системи навчання в загальноосвітній школі до нових форм – у вищому навчальному закладі (переважно самостійних занять) дуже часто супроводжується великими ускладненнями. Невміння студентів самостійно перебудувати засоби навчально-пізнавальної діяльності відповідно до нових умов навчання викликає у них почуття розгубленості, незадоволення та веде до негативного ставлення до навчання в цілому.

Аналіз досліджень і публікації по проблемі. Психологічна адаптація розуміється як один із провідних чинників і як необхідна умова соціалізації. Саме так її розглядав Л.С. Виготський, аналізуючи процес входження дитини у нові соціальні ситуації та процес формування у неї певного ставлення до суспільного оточення. Дослідженням адаптації молоді присвячені праці вітчизняних (В.Л. Кікоть, В.А. Петровський, Т.В. Середа, О.І. Гончаров, М.І Лісіна) та зарубіжних учених (Е. Еріксон, Д. Клаузен, 3. Фройд та інші). Питанню адаптації студентів до умов навчання у ВНЗ в сучасній психологічній літературі приділяється значна увага. Зокрема, це наукові пошуки Т.Алексєєвої, Ю.Бохонкової, Н.Герасимової, В.Демченка, О.Кузнєцової, Л.Литвинової, В.Скрипник, І.Соколової та ін.

Педагогічні аспекти адаптації студентів розглядаються в працях С.Гури, В.Сорочинської, В.Штифурак та ін. Та все ж аналіз педагогічної літератури засвідчує недостатність уваги науковців саме до проблеми розробки педагогічних моделей адаптації, визначення її основних чинників.

Мета статі полягає у визначення труднощів процесу адаптації студентів-першокурсників до умов навчання в вищому навчальному закладі.

Результати дослідження. Найбільш загальне розуміння психологічної адаптації до нових незвичних умов передбачає формування психологічних механізмів, завдяки яким особа забезпечує свою безпеку і адекватну орієнтацію в новій ситуації. При успішній адаптації особистість отримує можливість максимально успішної самореалізації без надмірних зусиль [3, с.9].

Сучасні першокурсники мають труднощі в засвоєнні знань тому, що у них не сформувалися такі риси особистості як: готовність до навчання, здатність навчатися самостійно, контролювати і оцінювати себе, володіти своїми індивідуальними особливостями пізнавальної діяльності, вміння правильно розподілити свій робочий час для самостійної підготовки [1, с.22].

Вчений С. Самигін зазначає, що адаптація студентів до навчального процесу закінчується в кінці 2-го на початку 3-го навчального семестру. Розрізняють три форми адаптації студентів-першокурсників до умов вищого освітнього закладу: формальна адаптація – стосується пізнавально-інформаційного пристосування студентів до нового оточення, до структури вищої школи, до вимог і своїх зобов’язань; суспільна адаптація – це процес внутрішньої інтеграції груп студентів-першокурсників і інтеграція цих груп зі студентським оточенням в цілому; дидактична адаптація – стосується підготовки студентів до нових форм і методів навчальної роботи у вищій школі [2, с.128].

Найбільш типові психологічні проблеми адаптації першокурсників, які виявилися за результатами досліджень можна класифікувати на мотиваційні, раціональні та поведінкові. Основна причина дезадаптації полягає у неузгодженості між інтелектуальним, творчим, особистісним потенціалом студента, з одного боку, і можливостями його реалізації, з іншого. Ще однією важливою причиною дезадаптаційної поведінки студентів до умов навчання у вищому закладі освіти є відмінності шкільного та студентського колективів, а також проблеми спілкування та уміння налагоджувати контакти в цілому.

Експериментальною базою дослідження було обрано Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького. Експериментальне дослідження проводилося протягом вересня-жовтня 2009 р. (прийняло участь 50 першокурсників філологічного факультету) та включало в себе збір емпіричних даних з використанням наступних діагностичних методик: Діагностичні методи: „Методика визначення стрес-стійкості та соціальної адаптації Холмса і Раге”, „Самооцінка психічних станів” (за Г. Айзенком).

Первинні результати дослідження, отримані за методикою визначення стрес-стійкості та соціальної адаптації Холмса і Раге, показали, що на початку І семестру студенти-першокурсники виявили високі показники імовірності виникнення дезадаптації. Високу дезадаптацію з імовірністю у 80-90% та низьку стрес-стійкість було виявлено у 56% опитаних. Це означає реальну небезпеку психосоматичного захворювання чи нервового зриву, так як на цій стадії є близькість до фази нервового виснаження. Середній рівень дезадаптації з імовірністю у 50% та середню стрес-стійкість було виявлено у 33% студентів. Найкращі показники стрес-стійкості та низький показник дезадаптації з імовірністю у 30% виявили у першому семестрі лише 11% опитаних. Щодо ступеня опору стресу, то у першому семестрі 30% першокурсників виявили низький опір стресу, межовий показник опору стресу отримали 58 % першокурсників. Найкращий, тобто високий ступінь опору стресу було зареєстровано у 12%.

Методика „Самооцінка психічних станів” (за Г. Айзенком) дозволяє діагностувати 4 блоки психічних станів: тривожність, фрустрацію, агресивність, ригідність. Інтерпретація результатів у блоці тривожності вказує на те, що у на початку першого семестру 35% першокурсників виявили високий рівень тривожності, середню тривожність припустимого рівня виявили у 56% першокурсників, не тривожними за результатами методики виявились лише 9% студентів.

Наступний блок вказує на рівень фрустрації у першокурсників. Високий рівень фрустрації виявлено у 33% досліджуваних, середній рівень фрустрації властивий 55% опитаних. Відсутність фрустрації на початку навчання виявили 12% першокурсників. Це означає, що дана категорія опитаних має високу самооцінку, вони є стійкими до невдач і не бояться труднощів, які виникають перед ними та швидко їх долають.

Інтерпретація результатів у блоці агресивності вказує на те, що високу агресивність на початку першого семестру виявили 24% студентів. Можна сказати, що ці досліджувані агресивні, нестримані, мають труднощі у спілкування та роботі з оточуючими. Середній рівень агресивності виявлено у 38% досліджуваних, низький рівень агресивність властивий також 38% досліджуваних першокурсників. Ці досліджувані в цілому спокійні, врівноважені, витримані та легко справляються з труднощами.

У блоці ригідності показники розподілилися наступним чином: сильно виражена ригідність, тобто незмінність поведінки, поглядів та суджень, навіть якщо вони не відповідають дійсності, властива 9% першокурсників; середні показники ригідності виявили 68% першокурсників; відсутність ригідності і легке переключення виявлено у 23% опитуваних.

Анкетування щодо з’ясування труднощів адаптаційного періоду показало, що п’ята частина студентів (19% - 11 чоловік) однією з основних перешкод вважає насиченість університетської програми; 12 (21%) першокурсників вказали на недостатню шкільну підготовку, непривченість до самостійної роботи. 6 студентів (11%) назвала незадовільні житлові умови; серед об’єктивних труднощів було названо матеріальні (30% - 17 чоловік), стан здоров’я (14% - 8 чоловік), сімейні обставини (5% - 3 студента).

Висновки. За результатами діагностичної роботи ми виявили, що проблеми процесу адаптації відчувають майже 2/3 всіх першокурсників. В середньому погіршення фізичного стану на початку навчального року відчувають більше 65% студентів, зміни психічного стану – майже всі першокурсників. Найбільшу кількість виборів при цьому отримали: перепади настрою і дратівливість, депресія, погіршення апетиту, постійне відчуття втоми і дратування без причини, агресія, тривожність і нервові зриви, прагнення все покинути і відпочити. Дослідження також дають змогу констатувати, що психодіагностика адаптаційних можливостей студентів першого року навчання дуже важлива, тому що дезадаптація може позначитися погіршенням роботи пізнавальної сфери (зосередження уваги, пам‘яті, мовлення), змінами в емоційно-почуттєвій сфері (поява тривоги, поганого настрою, невпевненості у собі, страху, неадекватності самосприйняття і самооцінки, неприйняття інших людей тощо).

Напрямок подальших досліджень ми вбачаємо в розробці та впровадженні на базі Кабінету психологічного та педагогічного консультування Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького психокорекційної програми, спрямованої на оптимізацію процесу адаптації першокурсників до умов навчання в вищому навчальному закладі.

Література

1. Научитель Е.Д. Адаптация студента в ВУЗе // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – №7. – С. 21-23

2. Педагогика и психология высшей школы. Учебное пособие для вузов / Отв. ред. С. И. Самыгин. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 544 с.

3. Шапар В.Б. Психологічний тлумачний словник / В.Б. Шапар – Х.: Прапор, 2004. – 640 с.