Груба Є.А., Ющенко О.П.

Класичний приватний університет

Аналізування ігрової діяльності баскетбольної команди за показниками статистичного протоколу гри.

В сучасному баскетболі статистика гри займає дуже важливе місце. Вона має велике значення як для тренерів, так і для вболівальників. В лічені хвилини після закінчення матчу, статистичний протокол гри з'являється на офіційних та інформаційних баскетбольних сайтах, являючи собою основне інформаційне джерело щодо ігрової діяльності гравців та команди в цілому.

Але все ж таки однією з найважливіших функцій статистики є аналіз гри команд тренерами. Інформація, отримана зі статистичного протоколу є допоміжною при корегуванні майбутнього тренувального процесу змагального періоду, або при побудові тактики гри проти конкретного суперника.

При аналізуванні індивідуальних дій слід враховувати особливості гравців та модельні показники згідно їх амплуа (Таб. 1). Захисники характеризуються великою кількістю кидків з далекої відстані, перехоплень м'яча, атакуючих передач, активними діями під час пресингу, та під час швидкого прориву.

Нападники характеризуються універсалізацією своїх функцій. Вони виділяються високим відсотком влучання з різних дистанцій, значною кількістю атакуючих передач, середнім рівнем кількості перехоплень м'яча, підборів під своїм щитом. В цих гравців може бути невелика кількість блокшотів та підборів м'яча під чужим щитом. Гравці цього амплуа разом з захисниками є основою реалізації швидких проривів та пресингів.

Для центрових гравців характерним є велика кількість підбирань під своїм та чужим щитом, високий відсоток влучань з близької та середньої відстані, деякою кількістю блокшотів. За статистикою, на цих гравцях частіше всього заробляють фоли суперники. Тому центрові гравці частіше виконують штрафні кидки, ніж гравці інших амплуа. Вони малоефективні при швидких проривах та в багатьох видах пресингу.

Таблиця 1. Індивідуальні модельні показники змагальної діяльності команди

№ п/п	Складові ігрової діяльності гравців	Середній модельний показник
		Захисники	Нападники	Центрові
1	Кидки з гри	50-55 %	55-60 %	70-75 %
2	Кидки з близької відстані	50-55 %	65-70 %	80-85 %
3	Кидки з середньої відстані	50-55 %	60-65 %	60-65 %
4	Кидки з далекої відстані	45-50 %	40-45%	-
5	Штрафні кидки	80%	80 %	85%
	Ефективність боротьби за оволодіння м'ячем під щитами:
6	під своїм щитом	2-4	4-6	8-10
7	під щитом суперника	1-2	2-3	6-8
8	Перехоплення м'яча	4	3	1
9	Втрати м'яча	1	2	3-4
10	Атакуючі передачі	4-6	4-6	2-3
11	Відбивання, накривання кидків суперника (блокшоти)	-	0,5-1	2
12	Фоли на гравці	4-5	2-3	5-8

При аналізуванні змагальної діяльності команди треба враховувати командні модельні показники змагальної діяльності (Таб. 2). Також слід враховувати кількість гравців кожного амплуа на майданчику. Команда, яка використовує двох центрових гравців, характеризується менш швидкісною грою. В такому випадку команди менше використовують систему гри швидким проривом, перевага надається позиційному нападу майже в кожній атаці. Така команда характеризується великою кількістю підборів під своїм та чужим щитом, великою кількістю відбивань й накривань кидків суперника, значно більшою від модельної кількістю втрат. У цих команд значно менший за модельний показник закінчення атак кидком з далекої відстані.

Таблиця 2. Командні модельні показники змагальної діяльності

№ п/п	Складові ігрової діяльності команди	Середній модельний показник
1	Кількість атак (володінь м'ячем за матч)	89—95
2	Загальна результативність команди за матч	89—95 очок
	Ефективність:
3	нападу (вартість в очках одного володіння м'ячем)	1,0
4	захисту (2 очки мінус ефективність нападу суперника)	0,85—0,95
5	кидків з гри	55—60 %
6	штрафних кидків	80%
	Ефективність боротьби за оволодіння м'ячем під щитами:
7	під своїм щитом	73%
8	під щитом суперника	42%
9	Перехоплення м'яча	12
10	Втрати м'яча	13
11	Атакуючі передачі	16
12	Відбивання, накривання кидків суперника (блокшоти)	10
13	Кількість випадків проведення швидкого прориву	20
14	Ефективність швидкого прориву	65%
15	Кількість випадків використання пресингу (в середньому за матч)	5-8
16	Кількість гравців, що беруть участь у матчі (з урахуванням замін)	7—12

Команди, які не мають центрових гравців, навпаки характеризуються швидкістю гри. В таких командах атаки переважно розпочинаються швидким проривом. Вони уступають в позиційному нападі, бо їх перевага в основному лише в швидкості. Вони характеризуються великою кількістю перехоплень м'яча, більшою за модельний показник кількістю реалізованих швидких проривів. За рахунок цього в них також збільшений показник атакуючих передач. Вони мають меншу кількість підборів, як під своїм щитом, так і під чужим, відбивань й накривань кидків суперника. Якщо в такої команди низький рівень загальної та спеціальної фізичної підготовленості, в них також спостерігається знижений рівень влучання штрафних кидків. Такі команди дуже ефективно використовують в своєму арсеналі різні види пресингу.

Тому, проаналізувавши дані статистичного протоколу, можна скласти уяву не тільки про сильні сторони команди, але й про її склад за ігровими амплуа. Команда, яка виділяється значною кількістю підбирань під своїм й чужим щитом, значною кількістю кидків з близької дистанції, має в своєму арсеналі ефективних центрових гравців, або значно перевищує свого суперника на цій позиції.

Проти такої команди доцільно використовувати систему гри швидким проривом, деякі види зонного й особистого пресингу.

Якщо команда виділяється, за умови загальної рівністі із суперником, значною кількістю кидків з дальньої дистанції, великою кількістю перехоплень й спроб проведення атак швидким проривом, але програє підбирання під своїм й чужим щитом, ця команда має в своєму арсеналі більшість захисників та нападників, і майже не має центрових гравців, або зовсім їх не має. Головним в грі проти такої команди є зривання спроб швидкого прориву суперника та чіткий позиційний напад. Маючи центрових гравців, команда-суперник матиме перевагу при підбираннях та при позиційному нападі. При підбиранні на чужому щиті доцільним є доведення м'яча до розігруючого гравця, та розпочинання нової позиційної атаки.

Важчим є аналізування гри рівних за скадом команд. Якщо команди мають майже однакову кількість гравців кожного амплуа на майданчику, треба більше уваги приділяти індивідуальним статистичним показникам кожного гравця. Порівнюючи показники, можна виділити лідерів команди-суперника та спланувати захисні дії проти них. Лідери характеризуються одним або декількома показниками, які перевищують модельні показники. Насамперед, це кількість набраних очок, підбирань, перехватів.

Кількість перехватів в статистичному протоколі повинно збігатися з кількістю втрат команди-суперника. Якщо ці цифри різні, це часто вважається помилкою секретарів-статистів. Більша кількість перехватів, ніж у протилежної команди, свідчить про кращу гру в захисті, навідміну від суперника.

Також треба пам'ятати, що висота рівню влучань кидків залежить не тільки від відсотка влучань з гри, але й від кількості кидків. Чим більше виконано кидків гравцем, при високому відсотку влучань, тим вищій є показник гравця у рейтингу. Наприклад, при показниках один реалізований кидок з двох (50%) й два реалізованих кидки з чотирьох (теж 50%), кращим буде вважатися другий показник. Кількість підбирань під своїм щитом, зроблених однією командою, залежить від кількості неточних кидків команди-суперника та від кількості підбирань під чужим щитом команди-суперника.

Треба пам'ятати, що такі показники як підбирання, перехвати виникають у наслідку помилки суперника. Найчастіше в баскетболі підбирання або перехвати роблять не ті гравці, які змусили суперника помилитися. Помилка гравців команди з подальшим розгортанням атаки суперника є наслідком чітких командних дій. І тільки командні дії з урахуванням ігрової специфіки суперника є основою успіху команди.