Вітушкіна Н.О.

Автомобільно-дорожній інститут Донецького Національного технічного університету, м. Горлівка, Україна

ДО ПИТАННЯ ПОРУШЕНЬ ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ПІШОХОДАМИ

Статистика дорожньо-транспортних пригод показує, що більшість з них трапляється в межах населеного пункту за участю такої категорії учасників дорожнього руху як пішохід. Так, найпоширенішими видами аварій є наїзд на пішохода і зіткнення транспортних засобів - на них припадає 69,3% усіх дорожньо-транспортних пригод, що трапились на дорогах України в цьому 2010 році. На вказані види ДТП припадає 94,9% потерпілих учасників дорожнього руху. При переході пішоходу через проїзну частину в невстановленому місці було зафіксовано 4046 дорожньо-транспортних пригод, а неочікуваний вихід пішохода на проїзну частину спричинив 3238 дорожньо-транспортних пригод.

За Правилами дорожнього руху, пішохід має право першочергового переходу проїзної частини в спеціально відведених місцях (регульовані або нерегульовані пішохідні переходи), за умов забезпечення безпечної ситуації на дорозі (пункт 4.16.а).

За даними натурних спостережень за пішохідним рухом через проїзну частину, було виявлено, що більшість пішоходів не дотримується Правил дорожнього руху. Перевірка проводилась як на пересіченнях (регульованих і нерегульованих) вулиць різних планувальних типів, так і на їх перегонах. За даними спостережень було визначено, що 53% пішоходів перетинають проїзну частину не по пішохідних переходах, а за 2-4 метри від нього, 8% пішоходів перетинають проїзну частину не переконавшись, що цей перехід буде небезпечний. Тобто водій рухається зі швидкістю, яка не дозволить йому виконати гальмування для надання першочергового права перетинання пішоходом автомобільної дороги. Це вимушує водія подавати звуковий сигнал, який в свою чергу призводить до того, що пішохід перелякавшись, не зупиняється для очікування проїзду автомобіля, зробивши крок назад, а перебігає проїзну частину, не звертаючи уваги на можливість наїзду на нього транспортного засобу, що рухається в протилежному напрямку. Тобто, виконується порушення пунктів 4.14.а,б,г Правил дорожнього руху.

Таким чином, спостереження за пішохідним рухом показали, що в більшості випадків причиною виникнення дорожньо-транспортних пригод являється пішохід, який виконує перетинання проїзної частини з порушенням вимог Правил дорожнього руху.

Державним органом, що має забезпечувати безпеку дорожнього руху шляхом регулювання та контролювання всіх учасників дорожнього руху є Державна Автомобільна Інспекція. Однак спостереження показують, що основним учасником дорожнього руху, за поведінкою якого слідкує інспектор Державтоінспекції – є водій автомобіля. Таким чином, під вплив робітника Державтоінспекції потрапляють лише водії, а пішоходи залишаються не контрольованою категорією учасників дорожнього руху, що дозволяє їм систематично порушувати правила дорожнього руху, особливо при перетинанні проїзної частини.

Одним з заходів з впливу на поведінку учасників дорожнього руху є адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Стаття 127 ч. 1 «Кодексу України про адміністративні правопорушення» передбачає, що порушення Правил дорожнього руху пішоходом тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян України.

Однак і тут виникає проблема. Так, якщо інспектор Державтоінспекції зупиняє водія транспортного засобу, він має право перевірити його документи, які за пунктом 2.1 Правил дорожнього руху мають завжди бути при ньому, і отримати дані які дозволяють, у разі необхідності, оформити протокол порушень правил дорожнього руху. А що робити з пішоходами?

У випадку порушень ними Правил дорожнього руху, інспектор Державтоінспекції навіть не може отримати від них посвідчення, яке підтвердить його особистість. Це пов’язано з тим, що законодавством України не передбачено постійне носіння документів, що підтверджують особистість, з собою. Звісно, цю процедуру стягнення штрафу можна довести до кінця, затримавши порушника, встановивши з часом його особу і так далі. Але навіщо інспекторам Державтоінспекції витрачати свої сили і час на виконання «непотрібної» роботи?

Тому і виходить, що затриманий пішохід-порушник залишається безкарним і продовжує надалі порушувати правила дорожнього руху, створюючи небезпечні ситуації на дорогах. А приклади страшної статистики дорожньо-транспортних пригод, за якими майже кожний перший пішохід, на якого було здійснено наїзд транспортним засобом, суттєво травмується або ще гірше - гине, мабуть, за думкою пішоходів-порушників, їх ніколи не торкнуться.

Таким чином, підсумовуючи все вище сказане, можна зробити висновок, що неодмінно необхідно змінювати підхід з контролю за поведінкою на проїзній частині такої категорії учасників дорожнього руху, як пішохід. Це дозволить значно зменшити кількість порушень правил дорожнього руху, які можуть призвести до створення небезпечної ситуації, або навіть – до дорожньо-транспортної пригоди. Тобто створення нової, удосконаленої системи контролю за пішохідним рухом та системи стягнення штрафів з пішоходів дозволять значно підвищити безпеку дорожнього руху на території держави.

Література:

1. Правила дорожнього руху: за станом на 1 груд. 2009р. / Кабінет Міністрів України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2001.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення: за станом на 1 груд. 2009р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 1984.