Екология. Радиационная безопасность и социально- экологические проблемы

Студентка магістратури другого року навчання Городецька С.Л.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,факультет соціології, Україна

Екологічний вимір адаптації учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

В 1986 році на Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія, наслідки якої мають глобальний та непередбачувальний характер, визнана і за класифікацією МАГАТЕ відноситься до глобальних екологічних катастроф, що викликають тотальне руйнування основ життєдіяльності цілих регіонів і вимагають для подолання своїх наслідків мобілізації ресурсів цілого суспільства в цілому, дійової допомоги з боку світового співтовариства.[7,c.20]

Чорнобильська катастрофа – це багатоаспектне, складне та довготривале явище, що вимагає та вимагатиме у майбутньому постійної довготермінової державної, наукової, громадської уваги, сталих стратегічних підходів та активного суспільного діалогу. Чорнобильська катастрофа істотно змінила життя мільйонів людей.

Аварія продемонструвала необхідність створення і підтримання високого рівня національної системи реагування на випадок потенційно можливих техногенних аварій, вказала на небезпеку відгородження ядерної енергетики від контролю громадськості і довела необхідність відкритого і об’єктивного діалогу з нею з усіх аспектів безпечного використання ядерної енергії.Аналіз досвіду реагування на Чорнобильську аварію є унікальним для удосконалення системи аварійного реагування, яка повинна включати чіткі процедури дій, добре підготовлений персонал, необхідні прибори й обладнання, заздалегідь розроблені критерії і механізми прийняття рішень, систему підготовки кадрів рятувальників. Цей досвід має бути інтегрований до міжнародних рекомендацій і методик оцінки, моніторингу та реагування на ядерні аварії.

Катастрофічні наслідки постчорнобильського лиха призвели до відчутної деформації самого способу життя мільйонів людей та спричинили низку глобальних змін у їх життєдіяльності.

Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до унікальної катастрофи, що за своїм масштабом визначена як планетарна. Винятковість катастрофи виявилась також у численності та багатомірності негативних соціальних явищ, які вона спричинила, окрім людських, матеріальних та моральних втрат суспільства,появу соціальних груп потерпілих.

У руслі вивчення адаптації людини до Чорнобильської катастрофи окреслення нових умов життя в екологічному вимірі є завданням, виконання, якого є передумовою подальшого ефективного пристосування особистості.

Всебічне оцінювання радіологічного ризику будемо вважати однією з перших адаптивних дій і суспільства, і людини після Чорнобиля.

Наслідки Чорнобильської катастрофи доцільно розглядати в контексті процесів двадцятип’ятирічних перетворень в українському суспільстві, а також "очисних" процесів в екологічному середовищі забруднених територій, що дозволяє переглянути соціальні ризики для різних категорій потерпілих та шукати нові моделі щодо шансів активної життєдіяльності, а отже, і відродження життєдіяльності постраждалих спільнот.

Вивчення віддалених наслідків катастрофи викликає питання біологічної значущості впливів малих рівнів радіації, оскільки аналогів подібної аварії до цього часу не зустрічалося.

Наслідки аварії призвели до концентрації уваги передусім на екологічних та медичних проблемах.

Для розумiння наслiдкiв Чорнобильської ядерної катастрофи необхідно видiлити етапи розвитку ситуацiї, якi висвiтлюються з позицiй радiоекологiї та медицини.

Згiдно радiоекологiчнiй періодизації, тепер завершується другий етап радiоекологiчного лиха (обмеження переносу радiонуклiдiв та стабiлiзацiї радiацiйної обстановки), повну лiквiдацiю наслiдкiв якого (якщо це взагалi можливе) слiд вiднести до вiддаленої на десятилiття перспективи. Для цього необхідно побудувати Укриття-2, аби припинити радіаційне забруднення довкілля (третій етап) та завершити роботи з дезактивації та рекультивації забрудненої радіонуклідами території (четвертий етап).[3]

Тривале наукове вивчення дії радіологічного фактора на людину надовго перетворило популяцію потерпілих на об’єкт медико-біологічних спостережень, які слугували, зокрема, для накопичення статистичних даних

щодо видів захворюваності та можливостей лікування і профілактики. Крім фізико-хімічних параметрів екологічної ситуації детально вивчалися такі аспекти: вплив на людський організм різних видів опромінення (альфа-, бета-, гама-опромінення, зовнішнього та внутрішнього) і різних радіонуклідів (радіойоду, цезію, стронцію, америцію, плутонію тощо); сукупний вплив на організм радіонуклідів та інших шкідливих речовин; види та частота захворювань та їхній зв’язок із впливом радіологічного фактора.

Цим списком не обмежуються напрямки досліджень, пов’язаних із дією радіологічного фактора на організм, оскільки, на біологічному рівні кожен організм може бути надчутливим, середньочутливим або слабочутливим до нього, відтак існує імовірність збільшення стійкості організму, що важливо для адаптації людини.

Основні зміни, що сталися після аварії на ЧАЕС у сфері екології, стосуються забрудненості території радіонуклідами. Саме ці зміни детермінували власне адаптивні процеси як соціального, так і особистісного характеру.

Чорнобильська катастрофа зумовила формування нового, інакшого середовища для великої поселенської спільноти, призвела до переселення сотень тисяч жителів Полісся, а ще більше людей і сьогодні проживають на забрудненій радіонуклідами території[9].

Потерпілі від Чорнобильської катастрофи — це громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У результаті чорнобильської аварії опромінення отримали три категорії населення:

-Працівники, які проводили аварійно-відновлювальні роботи на Чорнобильській АЕС та в зоні відчуження після аварії;

- Жителі, евакуйовані із забруднених районів;

- Жителі забруднених районів, які не були евакуйовані.

За винятком персоналу на майданчику реактора і аварійних працівників, що знаходилися поблизу зруйнованого реактора під час аварії і незабаром після неї, більшість працівників, які брали участь у відновлювальних роботах, і люди, які проживають на забруднених територіях, отримали відносно низькі дози опромінення всього тіла, порівнянні з рівнями фонового опромінення за минулі 25 років.

Найбільші дози були отримані працівниками аварійних служб і персоналом на майданчику, загальне число яких склало близько 1000 осіб.[2]

Особливу спільноту утворили люди, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії і яких прийнято називати ліквідаторами.Це категорія осіб, для яких ці події ще несуть в собі значний психотравмуючий потенціал.

Наслідки були б ще маштабніші, якби не величезні зусилля сотень тисяч людей , які беспосередньо брали участь у ліквідаційних роботах.

Ліквідатори сформували певний соціальний тип чорнобильця: дійового,активного робітника-рятувальника в умовах підвищеного ризику.[1]

Учасники ліквідації евакуювали населення з міст і сіл чорнобильської зони, гасили пожежу, забезпечували медичний контроль і медичну допомогу людям, дезактивували міста і села, будували саркофаг та дороги, охороняли територію та виконували безліч інших робіт.

Згідно з оцінками, спочатку в роботах з ліквідації аварії у 1986-1987 роках було задіяно 350 000 працівників аварійно-рятувальних служб з армії, працівників АЕС, службовців місцевих правоохоронних органів і пожежників.

Серед них близько 240 000 працівників брали участь в основних роботах у реактора і в 30-км захисній зоні, навколишнього реактор. Згодом число зареєстрованих «ліквідаторів» зросло до 600 000 чоловік, хоча впливу небезпечних рівнів опромінення піддалася лише невелика частина людей з цього загального числа.

Умови діяльності з ліквідації наслідків аварії відносяться до екстремальних. Основним стресогенним чинником серед них є загроза життю та здоров'ю (через радіаційну небезпеку). Тобто ліквідатори в процесі аварійних робіт відчули те, що виходить за рамки звичайних життєвих уявлень. Це дозволяє віднести участь людей у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до регістру травматичних ситуацій.

Основні стресогенні фактори: радіація, специфічність умов та виду праці, тривалість роботи; незвичність побуту; висока особистісна відповідальність та ін. Вторинні фактори: інформаційний; зміни стану здоров'я та їх очікування; підвищена тривожність щодо можливості аварій на виробництві; сімейні проблеми тощо. Залежно від професійного статусу, способу залучення, впевненості в знаннях щодо діяльності в радіоактивних умовах, орієнтацій на вид стимулювання фіксуються відмінності психоемоційного стану ліквідаторів.[2] Відносно кращі показники у професіоналів, добровольців, осіб упевнених у власних діях, орієнтованих на моральні стимули.

У ситуації ліквідаторів детермінує найвищий радіологічний ризик через одержану дозу опромінення. Близько 90% потерпілих стурбовані радіоактивним забрудненням місцевості, погіршується екологічний стан планети-62%, збитком, що наносяться здоров’ю промисловими відходами - 30%, неможливістю вживати нешкідливі продукти і засмічення вулиць - 25%, загазованості повітря - 12%. На становлення екологічної свідомості впливають такі фактори, як стать, вік, рівень освіти та місце проживання респондентів.[5]

Про велику роль інформованості в катастрофічній ситуації свідоцтвують матеріали опитування ліквідаторів в 1997, в 1998 та 1999 роках.(див.табл.)

У 1997 році на питання про основні причини надмірного опромінення в ліквідаційних роботах після аварії на ЧАЕС, відповіді розподілилися так: відсутність ефективних засобів захисту -73%, недостатність інформації-65%, дезінформація про рівень радіації - 46%, неминучість, оскільки такий характер роботи - 26%, необережність -18%, інше - 4%, важко відповісти - 2%. (див. табл.)

Основні причини надмірного опромінення в ліквідаційних роботах після аварії на ЧАЕС, %

	1997	1998	1999
	N=487	N=313	N=603
відсутність ефективних засобів захисту	73	46	34
недостатність інформації	65	49	48
дезінформація про рівень радіації	46	31	31
неминучість, оскільки такий характер роботи	26	31	22
необережність	18	9	25
інше	4	1	3
важко відповісти	2	6	5

У 1998 та 1999 роках основною причиною надмірного опромінення опитані вважають недостатність інформації- 49% та 48% відповідно та відсутність ефективних засобів захисту- 46% та 34%.

31% постраждалих ліквідаторів у 1998 та 1999 роках дезінформацію про рівень радіації вважають важливим чинником надмірного опромінення у ліквідаційних роботах.

Велика частка тих ліквідаторів, які вважають, що неминучість та необережність основні причини надмірного опромінення- 1998 рік-31% та 9% відповідно, у 1999 рік- 22% та 25% відповідно.

Очевидно, що у 1997, 1998, 1999 роках, такі традиційно радянські фактори, як "недостатність інформації", "дезінформація про рівень радіації" та „відсутність ефективних засобів захисту”, по-перше, зіграли свою роль, а по-друге, призвели до необережного поводження ліквідаторів, за що тепер вони розплачуються власним здоров'ям і зламаною долею.

Екологічна складова у життєдіяльності постраждалих.

Ліквідатори вказують на погіршення стану навколишнього середовища в їхніх населених пунктах, що негативно впливає на стан здоров'я.

За самооцінками ліквідаторів у 1995 та 2007 роках 43% та 33% оцінюють екологічну ситуацію поселення як неблагополучну.(див.табл.)Це означає, що незважаючи на великий проміжок часу у відповідях ліквідаторів, все ж таки ліквідатори солідарні між собою у тому, що екологічна ситуація поселення неблагополучна і це в свою чергу означає, що органи влади повинні поліпшувати екологічний стан поселення, при цьому, 31% опитаних у 2007 році оцінюють екологічну ситуацію поселення як відносно благополучну, а у 1995 році- лише 5%, тобто думки респондентів роділились.

Частка тих, хто оцінюють екологічний стан як цілком благополучний у 2007 році складає всього 3% опитаних, а в 1995 році- 18%. Незважаючи на те, що у 1995 році лише 5 % респондентів оцінили екологічну ситуацію як відносно благополучну, 18% вважають її цілком благополучною.

9% опитаних ліквідаторів у 2007 році вважають, що ситуація в поселенні вкрай небезпечна, в той час у 1995 році- 29% опитаних оцінюють екологічну ситуацію як небезпечну.

24% респондентів у 2007 році та 5% у 1995 році не змогли визначитись благополучна екологічна ситуація у поселенні чи ні.

Оцінка ліквідаторами екологічної ситуації поселення, в якому вони живуть,%

	1995 N=223	2007 N=198
Вкрай неблагополучна	29	9
Неблагополучна	43	33
Важко сказати, благополучна чи нi	5	24
Вiдносно благополучна	5	31
Цiлком благополучна	18	3

Таким чином, незважаючи на проміжок у 12 років між відповідями ліквідаторів, найбільша частка опитаних у цих роках оцінюють екологічну ситуацію як неблагополучну, що свідчить про те, що екологія після Чорнобильської катастрофи зазнала негативного впливу і з роками не змінюється на краще.

Отже, завдання поліпшення стану навколишнього середовища відноситься переважно до прерогативи центральних та місцевих органів влади. Готовність до власної участі в екологічно орієнтованих заходах вкрай низькою.

Загалом 25% мешканців 2-ї зони та 35% - 3-ї зони згодні приймати участь в таких природоохоронних заходах, як "озеленення поселень" та "прибирання та благоустрій поселення"[4].Висока стурбованість станом власного здоров'я та своїх дітей у разі недотримання правил поведінки в забруднених регіонах, здавалося б, актуалізувала заборону, що стосується вживання лісових грибів та ягід. Замість цього постійно спостерігається збір, заготівля, споживання і вивіз лісової продукції із забруднених територій на продаж.
Для сприйняття потерпілими ліквідаторами аварії на ЧАЕС та впливу її наслідків на побутову свідомість характерні: 1) вагома роль орієнтації потерпілих та суб'єктивних самооцінок стану навколишнього середовища і здоров’я; 2) значна різниця між об'єктивними оцінками і суб'єктивними самооцінками; 3 ) схильність в екстремальних ситуаціях керуватися в основному суб'єктивними оцінками ризиків, котрі не відповідні об'єктивним.

Основними переконливими свідченнями про радіологічну небезпеку для потерпілих (і всього населення) стали після аварії на ЧАЕС непрямі свідчення: розгорнуті в небаченому масштабі організовані роботи з ліквідації аварії, які, по суті, були аварійно-рятівними та адаптивними діями, які загалом можна віднести до мега-соціального рівня, оскільки до них були широко залучені фахівці та новітні технічні розробки з усього світу. Найважливіші факти та події – свідчення про небезпеку – такі: масштабна і термінова евакуація людей із регіону катастрофи; вивезення худоби та майна; масова мобілізація людей для ліквідації аварії; встановлення особливого, обмеженого режиму пересування на великій території (30-кілометрова зона); широкі ліквідаційні заходи; доплати до заробітної платні (без окремого обгрунтування або пояснення) мешканцям уражених регіонів, безпосередня участь в ліквідаційних заходах і спостереження за найбільш забрудненим довкіллям.

Майже 20 млн людей, які проживають в ареалі забруднених територій, переживають погіршення демографічної ситуації. Більше 52 тис. сімей, або 164,7 тис. чоловік, були переселені на чисті території у 1986-2004 роках. На 01.01.2005-року в зоні безумовного (обов'язкового) відселення залишилося проживати 814 сімей, через брак коштів.

Понад 74 тис. "ліквідаторів" залишилися жити на забруднених територіях. Через 25 років після катастрофи на забруднених територіях зростає смертність, особливо серед чоловіків працездатного віку. Однак в останні роки збільшується народжуваність і зменшується частка мертвонароджених дітей.

З 1990 по 2004 рік смертність зросла на 32%, а серед населення працездатного віку - на 42%. Майже вдвічі збільшилася смертність за ці 15 років серед людей у віці 35-49 років. На момент аварії цим людям було 15-29 років. А ось серед людей, яким зараз більше 70 років, смертність за той же період збільшилася на 8%. На момент аварії їм було 50 і більше років.[4] Майже дві третини, тобто 62%, померших українців гинуть від серцево-судинних захворювань. Середня тривалість життя в Україні з 1990 року скоротилася у чоловіків з 66 до 62 років, у жінок - з 75-до 74 років. У Донецькій області чоловіки доживають у середньому до 59 років, у Дніпродзержинську Дніпропетровської області - тільки до 50 років.

Демографічна криза охопила всю Україну, а "чорнобильський фактор" вносить до цього свій негативний внесок.

За висновками експертів організації Greenpeace International [7, c.19] «Чорнобильська аварія зруйнувала життя цілих груп населення в Україні, Росії і Білорусі. Комплекс таких факторів, як слабке здоров'я, зростання цін на медичне обслуговування, переселення людей, втрата сільськогосподарських угідь, забруднення продуктів харчування, економічна криза, витрати на відновлювальні заходи, політичні проблеми, соціально-психологічний клімат населення і багато іншого створюють умови для масштабної кризи».

Отже, на самооцінку стану здоров'я впливає рівень сприйняття екологічного ризику: чим вищий рівень сприйняття радіаційного ризику, тим нижче самооцінка здоров'я.

Відбувається дезадаптація постраждалих ліквідаторів в екологічній сфері. Ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС оцінюють екологічні реалії негативно, спираючись на досвід та глибокі знання ситуації.

Зміни екологічної свідомості та поведінкових форм взаємодії з довкіллям група ліквідаторів має свої специфічні ознаки і тенденції екологічного спрямування. Набувають розвитку нові зміни у сприйнятті екстремально зміненої екологічної дійсності, що свідчить про потребу подальшого вивчення екологічної свідомості та поведінки не тільки ліквідаторів, а й всього українського населення.

Література:

1. Ворона В., Є. Головаха, Саєнко Ю. Соціальні наслідки чорнобильської катастрофи( результати соціологічних досліджень 1986-1995 р.р.); Фотоіл. В. Марущенко, О. Гусєва.- Харків: Фоліо, 1996.- 414с.

2. Кузьменко Т.М. Тенденции изменений в оценке жизненной ситуации участниками ликвидации последствий аварии на Чернобільской АЄС// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. - №3. – С. 76-88.

3. Озерова Ю., Прилипко В.Здоров’я та здатність населення адаптуватися до соціоекологічного середовища в динаміці післяаварійного періоду//Соціальні наслідки Чорнобиля: час відродження.– К.,2011.- C.196-205.

4. Ходорівська Н.Чорнобиль і людина: соціальна адаптація//Інститут Соціології НАН України.2005. С.-216.

5. Ходорівська Н. Ситуаційні негативи повсякдення та адаптивні ресурси людини // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2004. - №4. – С. 140-157.

6. Ходорівська Н., Амджадін Л., Саєнко Ю. «Постчорнобильський соціум : ризики та шанси виживання»., Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2006 р., 4.С. 1-18.

7. Чеpнобыльская катастpофа /НАН Украины; Гл. pед. Баpьяхтаp В. Г. - К.:Hаук. думка, 1995. - 558с.

8. Чорнобиль і соціум Постчорнобильський соціум: 20 років по аварії. – Вип. 11. К.- С. 15 -17.=

9. Яковлєв Б.С., Волович В.І., Попович В.В. «Учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як соціальна группа .- К.: «Чорнобильінтерінформ», 1997. – 84с.