Екологія

Дида Х. Ю.,

Науковий керівник : Бублик М. І.

Львівський державний інститут новітніх технологій та управління

ім. В. Чорновола

Механізми,важелі, інструменти, алгоритми управління природоохороною та екологічної політики

Економічний механізм уже на протязі останніх років ефективно реалізується та вдосконалюється на теренах України, з природокористування та природоохоронної діяльності. У напрямку роботи важливо не оминути фінансування природоохоронної сфери, за рахунок впровадження зборів за використання природних ресурсів та забруднення довкілля. До того ж, було впроваджено базові нормативи плати за користування надрами за видобування корисних копалин та нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. № 1014 та від 8 лютого 1997р. №164 [2].

Система заходів з управління, екологічного законодавства та економічного стимулювання спрямована на раціональне природокористування, що являє собою механізм регулювання у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища [1].

На протязі останніх 6 років в Україні створений економічний механізм природокористування. Цей механізм включає такі платежі (збори): за спеціальне використання рибних та інших живих водних ресурсів; за спеціальне використання диких тварин; за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду; за користування надрами з метою, не пов'язаною з видобутком корисних копалин; за землю [3].

Для багатьох розвинутих країн є необхідним та важливим застосування економічних важелів для здійснення екологічної політики. Особливо для Європейського Союзу, який більш зацікавлений у широкому застосуванні економічних важелів, що у п’ятій програмі економічної діяльності «Уперед до стабільності» проголошує про роль та важливість використання економічних та фінансових факторів для охорони навколишнього середовища [3].

На сьогоднішній момент важелі відіграють важливу роль у екологічній політиці, вбачають альтернативу в системі природоохоронного регулювання та мають не від’ємне застосування у сучасних умовах.

Схема 1. Основні важелі регулювання процесом раціонального природокористування та охорони природи [1].

У 1992 році у Ріо-де-Жанейро країнами-учасницями Конференції ООН з проблем навколишнього середовища і розвитку «Earth Summit» проголошено декларацію про важливість застосування та розвитку економічних важелів.

Інструменти управління природоохороною є важливим чинником, щодо реалізації екологічної політики, і певним чином впливати на її розвиток.

Одним з основних економічних інструментів природоохоронної діяльності є економічні нормативи і ліміти при забрудненні навколишнього середовища. На сьогодні існує система економічних стандартів, що є частиною прородоохоронного законодавства. Підприємства-забруднювачі повинні слідкувати за виконанням стандартів у своїй діяльності, оскільки їх недотримання може призвести до юридичної відповідальності.

Саме стандартизація дає зрозуміти єдиних і обов’язкових норм і вимог для всіх об’єктів певного рівня [3].

Однією з важливих функцій управління є постійна професійна підготовка персоналу для його реалізації та виробництва загалом, яка здійснюється за певним алгоритмом [4].

Алгоритм управління – це послідовність дій, що призводить до вирішення поставленої задачі.

Для професійної підготовки управлінського персоналу слід керуватися такими загальнометодологічними засадами [4] :

· екологічна освіта, як формальна, так і неформальна, є безперервним процесом одержання й оновлення екологічних знань;

· ефективна система екологічної освіти має охоплювати питання природного (біологічного), бути невід'ємною частиною всіх дисциплін, використовувати формальні й неформальні методи та ефективні засоби комунікацій (багато дисциплінарний підхід);

· система знань має охоплювати загальносистемні, природничі, ноосферні, наукові, етичні та соціальні аспекти;

· програми професійної екологічної підготовки мають бути спрямовані на підвищення поінформованості управлінського персоналу щодо екологічної політики і збалансованого розвитку.

Важливе місце в правовій базі захисту від небезпечних ситуацій посідає Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 2000 р.

Основними завданнями цього Закону є:

ü правове регулювання відносин, що виникають під час здійснення надзвичайних заходів, спрямованих на захист життя та здоров'я людей і нормалізацію екологічного стану на території зони надзвичайної екологічної ситуації;

ü визначення порядку встановлення правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, його організаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення, у тому числі відповідного режиму використання, охорони та відтворення природних ресурсів;

ü встановлення порядку залучення юридичних та фізичних осіб до участі у надзвичайних заходах на території зони та відшкодування вартості виконаних ними робіт;

ü визначення порядку відшкодування шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам внаслідок виникнення надзвичайних екологічних ситуацій або проведення робіт з ліквідації їх наслідків [5].

Література

1. Дорогунцов С.І., Екологія: навчально-методичний посібник [електронний ресурс] / [Коценко К.Ф., Аблова О.К. та ін.] . - К. : КНЕУ, 1999, - 152с. – Режим доступу : http://www.studyport.net/lib/ekologiya-2/ html

2. Економічний механізм природокористування та фінансування природоохоронної діяльності // Молодіжний портал djerelo.com. [електронний ресурс] . – Режим доступу : http://www.djerelo.com/index.php

3. Макарова Н.С., Економіка природокористування : навч. Посіб. / Макарова Н.С., Гармідер Л.Д., Михальчук Л.В. [електронний ресурс] . – К. : ЦУЛ, 2007 . – 322с. – Режим доступу : http://eco.dt-kt.net/books/book-10/chapter-667/ index. html

4. Шевчук В.Я. Екологічне управління : підр. / [В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О.Білявський та ін.] [електронний ресурс] – К. : Либідь, 2004 . – 432с. – Режим доступу : http://pidruchniki.com.ua/14051003/ekologiya/osnovi_ekologichnoi_ pidgotovki_upravlinskogo_personalu. index. html

5. Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 09.02.2006 №22 // Відомості Верховної Ради (ВВР) . – 2000 . - №42 . – 348с.