УДК 577.486:634,9

Кривсун О.О.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара

Вплив лісових біогеоценозів степової зони на вміст міді та гумусу в ґрунтах.

З часів створення степового лісознавства актуальними є дослідження лісових біогеоценозів степу. Вони направлені на пізнання функціональних зв’язків між компонентами біогеоценозу і виявлення можливих шляхів управління біогеоценотичними процесами. В степових лісах біологічні кругообіги характеризуються особливою специфікою, що представляють дещо проміжне між типовим лісовим та степовим кругообігом.

Створення штучних лісових насаджень в степовій зоні потребує особливої уваги та ретельного дослідження. Штучні лісові насадження зменшують техногенне навантаження на ґрунт і атмосферу, виконують ґрунтово-захисну і вологорегулюючу функції.

Однією з нагальних проблем сьогодення українського суспільства є оптимізація лісового господарства. Особливо гостро постає задача лісорозведення у несприятливих кліматичних умовах степової зони України, де створення лісів повинно базуватися на вченні про єдність організмів і середовища їх зростання, лісорослинних умов і типів лісу та потребує комплексного екологічного підходу, зумовленого значною різноманітністю природно-кліматичних умов степового регіону (Бельгард, 1971; Травлєев, 1978; Цвєткова, 1992; Грицан, Звєрковський, 2002; Якуба, 2003).

У Дніпропетровськомунаціональномууніверситетікомплекснімоніторинговідослідженнястану природних та штучнихлісів степовоїзонипроводяться вже понад 70 років. Одним з основних напрямів цих досліджень є вивчення кругообігу органічних та мінеральних речовин у системі фітоценоз–підстилка–ґрунт. Теоретичні аспекти розподілу та біокругообігу речовин у лісових екосистемах були розроблені професором О. Л. Бельгардом (1971) та продовжені і поповнені практичними розробками А. П. Травлєєва (1978; 2000), Н. М. Цвєткової (1992), А. О. Дубини (1975) та інших.

На сьогоднішній день моніторингові дослідження за станом лісових угрупувань не втрачають своєї актуальності. Доведено, що лісові насадження значно покращують властивості ґрунтів у степовій зоні.

Досліджуючи кількісний склад гумусу по горизонтах ґрунту, було відмічено, що з глибиною кількість гумусу зменшується. Угоризонті 0-10 см степового біогеоценозу вміст гумусу становить 5,17 %, в горизонті 0-60 см – зменшується до 1,45 %. У штучних дубових насадженнях в горизонті 0-10 см міститься 7,62 % гумусу, в горизонті 0-60 смйого вміст зменшується до 6,17 %. Можливі причини цього явища— вертикальні потоки речовин та енергії ( як висхідні, так і низхідні), а також відповідний розподіл живої речовини (кореневих систем, тварин і мікроорганізмів). Потрібно відзначити, що кількість гумусу в штучних дубових насадженнях вища ніж у різнотравно-кострицево-ковиловому степу.Головним джерелом нагромадження перегною в ґрунті є рослини. Опале листя, сухі гілки, рештки плодів та відмерлі корінці стають поживним середовищем для численних ґрунтових мікроорганізмів. Вони переробляють ці рештки рослин, утворюючи гумус.

Дослідження біогеоценоза тісно пов’язано з вивченням особливостей міграції органо-мінеральних речовин та конкретних хімічних елементів, зокрема міді.

Різні типи ґрунтів характеризуються неоднаковим вмістом міді. При дослідженні вмісту елемента, виявлено, що у корененасиченому шарі чорнозема звичайного вміст міді варіює в інтервалі 29 – 78 мг/кг ґрунту, а в корененасиченому шарі чорнозема звичайноголісопокращеного в інтервалі 78– 123,5 мг/кг ґрунту.

Розподіл та вміст мікроелементу в ґрунтах штучних лісових та степових екосистем зони справжніх степів залежить від типу біогеоценозу та його знаходження в ландшафті. У досліджуваних штучних лісових та степових біогеоценозах розподіл міді відносно нерівномірний, максимальний вміст міді у верхньому горизонті. Лісові насадження характеризуються значно вищим вмістом міді ніж степовий біогеоценоз. Отже, лісові насадження вплинули на вміст міді, збільшивши його у 1,5 рази.

Розподіл міді за ґрунтовим профілем чорноземів корелює із загальним вмістом гумусу. Коефіцієнт кореляції у досліджуваних біогеоценозах дорівнює 0,98 у степових і 0,92 у штучних лісових екосистемах. Отримані дані свідчать про те, що одним із факторів,які визначають знаходження міді в ґрунтах є гумус і зв’язок між ними дуже сильний.

Для встановлення кореляційного зв’язку між міддю і гумусом у чорноземах користувалася методом варіаційної статистики, а також пакетом програм MicrosoftExcelStatistics.

Результатидослідженьможуть бути використані у діагностиці і прогнозуванні стану лісовихекосистем та створенніштучнихлісовихнасадженьрізногопризначення в умовахстеповоїзониУкраїни.