Мохова А.В.

керівник Коновал О. А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Найважливішими факторами, що обумовлюють масштаби та темпи розвитку підприємства є обсяг і структура фінансових ресурсів, які є в його розпорядженні. Без визначення фінансових можливостей та перспектив забезпечення сталого фінансового стану підприємство не може досягти стабільного економічного розвитку. З переходом вітчизняної економіки до ринкової все більше підприємств почало схилятися до думки, що необхідно впроваджувати в свою діяльність новітні методи регулювання грошових потоків, доходів та видатків. Саме це і зумовило перехід до фінансового планування, яке виступає одним із найважливіших складових елементів управління фінансами [3].

Питання фінансового планування досліджувалися багатьма економістами та науковцями, серед яких О.Г. Біла, М.Д. Білик, Р.І. Жовновач, Д. Кислов, І.М. Шняк, Л.В. Малік, Р.А. Славюк, Г.О. Партін, А.Г. Загородній, А.М. Ковальова, М.Г. Лапуста, Л.Г. Скамай, В.М. Гриньова, В.О. Каюда та інші.

Відомо, що за радянських часів до планування і прогнозування застосовувався жорсткий централізований підхід та мала місце добре відпрацьована система виробничих планів. Разом з тим, планування виробництва це лише складова більш значного планування – фінансового. Оскільки в сучасних умовах кожне підприємство, незалежно від оргагнізаційно-правової форми та форми власності, має керуватися у своїй діяльності принципами самоокупності та самофінансування, обґрунтованість формування фінансових планів та ефективність використання фінансових ресурсів стає все більш актуальною проблемою [2].

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування [1].

Найбільше впливають на погіршення фінансового стану вітчизняних підприємств ті обставини, що більшість з них надлишково енергомісткі та утримують складну виробничу та соціальну інфраструктуру. Виробництво традиційно орієнтується на досягнення обсягів, а не якості продукції, відсоток відходів значний, а схем їхньої переробки немає. Але головним недоліком у діяльності підприємств є відсутність орієнтації на кінцевий результат, що повинно забезпечуватися впровадженням фінансового планування і контролю.

Проблеми, пов’язані з організацією системи фінансового планування на сучасних українських підприємствах можна групувати за ступенем важливості:

- нереальність фінансових планів;

- оперативність складання планів;

- прозорість планів для керівництва;

- відрив довгострокових планів від короткострокових;

- реалізація планів;

- комплексність.

Майже третина проблем пов’язана з нереальністю фінансових планів, що викликано, як правило, необґрунтованими даними щодо збуту, великої питомої ваги коштів у розрахунках, заниженими термінами погашення дебіторської заборгованості, надмірними потребами у фінансуванні.

Одним з найважливіших елементів забезпечення фінансової стійкості підприємства у короткостроковому періоді є його система бюджетування. Бюджетування на підприємстві виражає основний зміст сучасної технології фінансового планування. Воно забезпечує можливість в єдиному інформаційному форматі розробляти і контролювати виконання плану, оперативно оцінювати відхилення фактичних показників від планових. Цей процес оперативного прийняття управлінських рішень і коригування поточних дій виражає основну вимогу до ефективності системи управління фінансами у динамічному економічному середовищі[2].

Слід відзначити, що упровадження бюджетування на українських підприємствах практично завжди зіштовхується з методичними та організаційними проблемами. Трудомісткий процес упровадження системи бюджетування може тривати місяцями і навіть роками. Крім тимчасових витрат він вимагає наявності висококваліфікованих фахівців в області бюджетування та комп’ютерних технологій, без яких цей процес здійснити неможливо. Як правило, українські підприємства залучають фахівців консалтингових фірм, адже це обходиться їм дешевше і значно надійніше. Крім того, консалтингові фірми не тільки можуть здійснювати фінансове планування, фінансовий аналіз та розробляти необхідні прогнозні фінансові моделі для конкретного підприємства, а і надалі супроводжувати його та проводити консультації.

Отже, для забезпечення обґрунтованого фінансового планування та виконання фінансового плану необхідною є підготовка регламенту його складання залежно від розміру підприємства та специфіки діяльності, організаційно-правової форми, належним чином опрацьованої та достовірної інформації. А приділяючи більше уваги фінансовому плануванню можна досягти зміцнення фінансової стабільності підприємства за умови виконання прогнозованих бізнес-планом обсягів операційної та інвестиційної діяльності на засадах фінансової стійкості, створення передумов для отримання чистого прибутку, достатнього для самоокупності та самофінансування підприємства.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Aзаренкова Г.М. Фінанси підприємств [Електронний ресурс] - Електронні текстові дані. Режим доступу: http://pidruchniki.com.ua/11510513/finansi/finansove_planuvannya_pidpriyemstvah

2. Гаврилюк К. Проблеми фінансового планування сучасності та їх розв`язання [Електронний ресурс] -Електронні текстові дані. Режим доступу: http://conf-cv.at.ua/forum/12-25-1

3. Ігнатишин М.В., Козик І.М. Фінансове планування як альтернатива сприяння економічному зростанню та відносній захищеності підприємства [Електронний ресурс] -Електронні текстові дані. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2009_28_3/statti/2_6.htm