Лопуга Т.В.

Науковий керівник: Попадюк О.О

Буковинська державна фінансова академія.

Державне регулювання ринку цінних паперів.

Розвиток фондового ринку має принципове значення для створення ефективної системи ринкової економіки. До сьогодні формування ринку цінних паперів в Україні фактично відбувалося без активної участі держави і чіткого визначення вихідних принципів організації його інститутів, інфраструктурних елементів, функціонального змісту, за відсутності необхідної правової бази. У зв'язку із цим все більш нагальною стає необхідність наукового осмислення тенденцій, реальних суперечностей і напрямів розвитку фондового ринку, які відповідають сучасному етапу трансформаційного процесу і стимулюють економічне зростання та інвестиційну активність [2,53].

В Україні проблематикою теоретичних та практичних досліджень ринку цінних паперів розробкою його економічної та організаційно - правової інфраструктури займалися С. Дячонко., А Желіхівська., Г. Калач, О. Корнійчук, А Меньшикова, В Смагім, С. Хоружий та ін

Регулювання як метод державного управління являє собою цілеспрямований вплив держави на певні параметри економічної системи з метою стимулювання її розвитку в потрібному напрямі. При цьому значного поширення набули нижченаведені форми регулювання.

Під регулюванням через громадські структури розуміють регулювання через спеціалізовані інститути, існування яких приносить маржинальну вигоду суспільству.

При цьому у сфері регулювання інфраструктурних елементів ринку цінних паперів найважливіше значення має регулювання діяльності фондових бірж та позабіржових організаторів торгівлі (депозитаріїв і реєстраторів). Адміністративне регулювання діяльності фондових бірж та позабіржових організаторів торгівлі е класичним прикладом необхідності втручання держави у випадках «привалу» ринку. У цьому разі мова йде про поширену практику державних органів припиняти біржові торги у випадку падіння або підвищення основних індексних показників на певну відсоткову величину.

Основна причина подібних втручань – необхідність локалізації психологічного фактора, коли в результаті паніки або ажіотажу відбувається різке зростання чи падіння котирувань, що негативно позначається на інших ринках.[3,25]

Україна вступила на шлях побудови фондового ринку у той час, коли у світовій практиці сформувалися принципи та механізми державного та наддержавного регулювання фінансових ринків. Це дає нашій країні змогу не повторювати помилки, яких припустилися інші держави а створити оптимальний механізм функціонування фондового ринку, спираючись на міжнародний досвід та національні особливості.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за результатами аналізу ситуації, яка склалася на фондовому ринку України, вважає, що для подолання негативних наслідків фінансової кризи на сьогодні та попередження таких наслідків у майбутньому необхідне кардинальне удосконалення механізмів державного регулювання руху інвестиційних ресурсів на ринку цінних паперів.

На даний час, за інформацією реєстраторів, в Україні нараховується 10 млн.700 тис. акціонерів. З них 97-98% складають громадяни — фізичні особи. Решта - це юридичні особи, серед яких - комерційні банки, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди і страхові компанії. При цьому переважну більшість акціонерів усе ж складають громадяни України.

На наш погляд, це та критична цифра, яка вказує на «залишкову» кількість акціонерів - з одного боку, а з іншого - на досить велику кількість громадян (більше 6 млн. осіб), які перестали користуватися своїми правами акціонерів.

З огляду на зазначене, невідкладного вирішення потребують ряд проблемних питань депозитарної системи України. А саме:

- технологічної неузгодженості систем обліку прав власності на цінні папери, пов'язаної з існуванням документарних та бездокументарних цінних паперів шляхом переходу виключно до електронної форми існування іменних цінних паперів, а отже до єдиної системи депозитарного обліку прав власності на цінні папери;

- розвиток розрахункової та кастодіальної діяльності шляхом законодавчого врегулювання порядку виконання договорів щодо цінних паперів, зокрема за принципом "поставка проти платежу ";

- передбачення чітких норм щодо порядку та принципів створення Центрального депозитарію цінних паперів, а також його функціонування..

- уніфікація діяльності зберігачів та реєстраторів цінних паперів з обов'язковою умовою їх технологічної консолідації з Центральним депозитарієм. [1,14]

Невідкладне здійснення цих та інших заходів надасть можливість зменшити негативні наслідки фінансової кризи на фондовому ринку України.

Отже,для ефективного розвитку ринку цінних паперів важливе місце має бути відведене доопрацюванню старих законів та введення в дію нових, що врегульовують питання фондового ринку.

Список використаної літератури:

1. Бірюк С. Державне регулювання ринку цінних паперів України в посткризовий період / С. Бірюк // Фінансовий ринок України. – 2009. – №10. – С.14.

2. Болдуєва О. В. Економічні методи державного регулювання ринку цінних паперів та вплив на грошовий ринок за допомогою кредитно-грошових інструментів / О. В. Болдуєва // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2010. – №4. – С. 53-58

3. Болдуєва О. В. Формування правових методів державного регулювання ринку цінних паперів в Україні / О. В. Болдуєва // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2010. – №3. – С. 23-28