Капіцька К.В.

Науковий керівник: Попадюк О.О.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

Фінансове забезпечення малих підприємств в Україні

Розвиток малого підприємництва є важливим засобом залучення великої кількості людей до участі в економічному житті країни і в міжнародному розподілі праці, засобом прискорення технічного прогресу та зростання рівня задоволення споживчого попиту населення, зменшення соціальної напруги та збільшення надходжень до бюджету. Проте в Україні не спостерігається значне збільшення та ріст малих підприємств і їхня часта у загальному розмірі ВВП не досить значна.

Однією з причин повільного розвитку малих підприємств в Україні в сучасних умовах є недостатність фінансових ресурсів, основна частина яких формується із власних джерел господарюючих суб’єктів.

Розглядом проблем фінансового забезпечення займалися багато як українських, так і зарубіжних науковців. Серед них Говорушко Т.А., Белінська Я.В., Семенов А.Г., Буряк Л.Ю., Хотомлянський О.Л., Рибалко Н.О, Онищенко В.О та інші.

Суттєві проблеми фінансування малих підприємств виникають при отриманні банківських кредитів, а ресурси міжнародних фінансових інститутів для суб’єктів малого підприємництва майже недоступні. Недостатність фінансових ресурсів негативно впливає на фінансово-господарську діяльність малих підприємств, спричиняє виникнення та зростання їх заборгованості у взаємних розрахунках з іншими суб’єктами господарювання, щодо оплати праці та сплати податків. При цьому має місце постійна нестача коштів для розширення виробництва, що загострює проблему фінансового забезпечення господарської діяльності малих підприємств.

Механізм фінансового забезпечення малих підприємств можна трактувати як сукупність методів, важелів, інструментів і форм прояву, створення і використання фінансових ресурсів, за допомогою яких забезпечуються процеси ефективного розвитку малих підприємств [1, с.101].

Розглянемо характеристику деяких методів фінансування.

Самофінансування. Перевагами є простота і доступність, збереження управління в руках первісних засновників, відсутність необхідності виплати відсотків, проте є й значний недолік: обмежений обсяг залучення.

Кредитування. Переваги – збільшення кількості використовуваних фінансових ресурсів, зростання виробничого потенціалу. Недоліки – складність залучення і оформлення, вимагає сплати позичкового відсотка, ризик невиплати відсотків і банкрутства.

Емісія цінних паперів. Переваги – збереження управління підприємством, можливість довгострокового погашення, викуп більш дешевими грошима (вплив інфляції). Недоліки – ризик неповернення заборгованості та банкрутства, обмежений обсяг залучення.

Комерційне кредитування. Переваги – легкість та мінімальна вартість залучення, відсутність вимог щодо забезпечення. Недоліки – обмеженість обсягу залучення.

Іпотечне кредитування. Переваги – сприятливі відсоткові ставки, доступність, довгостроковий графік платежів, мінімум фінансових витрат. Недоліки – юридичне відчуження заставленої власності, високий ризик не викупу застави та її втрати.

Аналізуючи дані методи фінансування можна визначити, що найбільш ризикованим є іпотечне кредитування, але з іншого боку воно має найбільші переваги. Проте для малих підприємств найбільш доцільною формою фінансування є самофінансування за рахунок отриманого чистого прибутку.

Далі розглянемо шляхи вирішення проблем фінансового забезпечення.

В першу чергу варто звернути увагу на ефективне управління прибутком на малому підприємстві. Для збільшення розміру чистого прибутку малим підприємствам доцільно розробляти заходи по збільшенню виручки та заходи по скороченню витрат:

прогнозування кон’юнктури ринку продукції, що виготовляє підприємство;

підвищення рівня ділових зв’язків з партнерами;

розробка системи управління витратами;

доведення розроблених заходів до їх виконання та контроль за процесом виконання тощо.

На початковому етапі діяльності, коли доступ до банківських ресурсів має ряд проблем, необхідним є мікрокредитування. Даний кредит може отримати позичальник без досвіду роботи з банківськими операціями, швидка видача кредиту, ефективна процентна ставка. Мікрокредитування є досить ефективним для малих підприємств, оскільки його умови є досить сприятливими.

Для досягнення ефективного управління процесом фінансового забезпечення підприємництва з боку держави необхідно дотримуватися таких принципів:

стимулювання комерційних банків та інших фінансових установ до надання позик, звільнених від оподаткування, малим підприємствам; надання державних гарантій повернення позики;

орієнтація бюджетних коштів, спрямованих на фінансову кредитну-підтримку сектора малого підприємництва з прямого забезпечення фінансовими ресурсами на формування фондів для надання послуг з метою стимулювання процесу кредитування малого бізнесу;

надання пільгових умов для функціонування малого бізнесу, з метою зацікавлення їх у певній діяльності;

надання пільгових умов для інноваційної діяльності;

сприяння процесу самоорганізації суб’єкта малого підприємництва у розв’язанні своїх фінансово-кредитних проблем за допомогою створення установ взаємного фінансування та гарантування [2].

Отже, найдоцільнішим фінансовим забезпеченням малих підприємств можна назвати самофінансування, адже банки ведуть себе пасивно у видачі кредитів малим підприємствам, побоюючись їх невиплати внаслідок банкрутства, та й самі кредити мають досить високі процентні ставки, що є невигідним для підприємств. Що ж до комерційного кредитування, то кредитори мають досить високий ризик надання коштів малому бізнесу і тому вкладають кошти у більш надійні сфери. Таким чином відкрити шлях до кредитного фінансування дозволить національна система заохочень та гарантій.

Список використаної літератури:

1. Говорушко Т.А. Концепція фінансового забезпечення малих промислових підприємств // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010 - №4 – с.100-104

2. Онищенко В.О. Напрями вдосконалення управління процесом фінансового забезпечення регіонального розвитку підприємництва // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010 - №1 – с. 143-146