магістр Ковальчук В.О.

Харківський аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «ХАІ», Україна

Оцінка факторів впливу та резервів зниження собівартості продукції гірничо-збагачувальних підприємств

Процес становлення ринкової економіки України пов’язаний з глибоким реформуванням організаційно-економічного механізму діяльності підприємств. Встановлення ринкової економіки дало можливість підприємствам отримати самостійність і в них виникли завдання, які раніше не враховувалися. Це привело до пошуку способів адаптації, до змін зовнішнього середовища, які мали негативні наслідки як для підприємств так і для національної економіки в цілому. Тому актуальним став аналіз собівартості продукції. Адже, собівартість продукції має дуже великий вплив на формування прибутку підприємства. Низька собівартість ‒ одна з основних умов успішної діяльності підприємства.

Собівартість як економічна категорія притаманна товарно-грошовим відносинам. Вона виникла тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати, скільки коштує виробництво товару і з якою вигодою або збитком він реалізований.

Таким чином, собівартість продукції являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об'єднує в собі витрати уречевленої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, а також частину чистого прибутку суспільства, яка призначена на соціальне страхування, підтримку потерпілих від Чорнобильської аварії, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування.

Собівартість продукції є важливим узагальнювальним показником, який характеризує ефективність роботи підприємства.

У ній відбиваються всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства. Чим краще працює підприємство, чим економніше і раціональніше використовує власні ресурси, чим успішніше удосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість виготовленої продукції.

Собівартість слугує базою для ціни товару і її нижньою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва. Підприємство не може встановлювати ціну, нижчу за собівартість, бо в такому разі воно зазнає збитків.

Так, при пошуку резервів зниження собівартості продукції важливо визначити чинники зміни собівартості, на засадах яких повинен здійснюватись пошук резервів зниження собівартості продукції.

Під чинниками зміни собівартості продукції розуміють усю сукупність рушійних сил і причин, які визначають її рівень та динаміку.

У ході аналізу літературних джерел встановлено, що важливими напрямками зниження собівартості є: зростання продуктивності праці вищими темпами, ніж ріст середньої заробітної плати; зменшення витрат на матеріали, паливо; скорочення адміністративно-управлінських витрат; скорочення невиробничих втрат.

Але відповідно до проведеного вищезазначеного аналізу, можна зробити висновки, що причиною такої різноплановості думок з приводу вирішення даної проблеми є недостатнє приділення уваги факторам, що зумовлюють зміну собівартості, на засадах яких повинен базуватись пошук резервів зниження собівартості, відсутність системної класифікації цих факторів, ототожнення деякими авторами поняття резерв з поняттям фактор.

Фактори, що впливають на собівартість можна об'єднати в такі групи: фактори, що відображають підвищення технічного рівня виробництва; фактори, що відображають удосконалення організації виробництва і праці; фактори, що відображають зміну структури і обсягу виробництва; фактори покращення використання природних ресурсів; галузеві та інші фактори.

Важливим фактором зниження собівартості є структура матеріальних витрат, оскільки в ній закладено розподіл різних видів матеріальних ресурсів, і власне оптимізація структури матеріальних витрат сприяє раціональному їх розподілу, що є особливо актуальним для гірничо-збагачувальних підприємств, які характеризується високим рівнем матеріаломісткості.

Фактори зміни собівартості запропоновано класифікувати на ті, що залежать і ті, що не залежать від гірничо-збагачувальних підприємств, можна сказати на внутрішні і зовнішні фактори, оскільки в ринковій економіці на розмір та динаміку витрат впливає як внутрішнє, так і зовнішнє середовище. Внутрішні фактори, що впливають на зміну собівартості доцільно поділити на такі групи:

˗ фактори праці (нормування праці, стимулювання праці, співвідношення між темпами росту продуктивності праці і темпами росту середньої заробітної плати та інші);

˗ фактори предметів праці (норми витрат сировини та матеріалів, структура матеріальних витрат, асортимент і структура продукції, співвідношення між темпами росту витрат і темпами росту обсягу виробництва та інші);

˗ фактори засобів праці (автоматизація та механізація виробництва, обслуговування основних виробничих фондів, техніка та технологія, використання виробничих потужностей та інші);

˗ фактори інформації (своєчасність інформації, достовірність інформації, повнота інформації, ідентичність інформації та інші).

До зовнішніх факторів слід віднести (систему правових відносин, систему оподаткування, природні умови, розвиток науки, техніки та технології, міжнародні події та міжнародне оточення, стан економіки країни та інші).

Питання про витрати та шляхи їх зниження з точки зору виробничо-господарської та управлінської практики дуже важливі, перш за все тому, що зменшення витрат на виготовлення одиниці продукції є основним джерелом підвищення прибутковості роботи гірничо-збагачувальних підприємств. Існують різні підходи до пошуку резервів та визначення напрямів зниження собівартості. Однак, який би підхід не вибирало те чи інше підприємство, важливою та неодмінною умовою повинно бути визначення факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, що зумовлюють зміну собівартості.

Література:

1. Економіка підприємства: Підручник / За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання, 2006. - 614 с.

2. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

3. Бутинець Ф.Ф. та ін. Аудит і ревізія підприємницької діяльності.- Житомир: ГІН «Рута», 2001.- 416 с.

4. Пономаренко В. С. Стратегічне управління підприємством. — X.: Основа, 1999.- 620 с.