Чистякова Катерина

студентка гр. ЄП-08 Д

Викладач: Голобородько О.Ю.

МЕТА І ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ В СУЧАСНИХ РИНКОВИХ УМОВАХ

За умов ринкової економіки підприємство повинно постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпечувати високу конкурентоспроможність своєї продукції. Одним з інструментів з’ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства, який є постійною необхідністю навіть для найблагополучнішого підприємства. Адже не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат, оцінки його платоспроможності та фінансової стійкості. Метою написання статті є акцентування уваги на дослідженні прибутковості підприємства, виявлення резервів збільшення прибутку, забезпеченні необхідного попереднього контролю за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів.

В сучасній економічній літературі сутність прибутку тлумачиться по-різному. Суттєвий доробок у розробку проблеми прибутку внесли класики політекономії А.Сміт і Д.Рікардо. У різні часи Сміт трактував прибуток як:

1) закономірний результат продуктивності капіталу;

2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

3) вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.

Прибуток у Д.Рікардо – це перевищення цінності над заробітну плату. Головне, що цікавить Рікардо, – це проблема величини прибутку і його співвідношення із заробітною платою [3,с.233].

У Господарському Кодексі України вказується, що прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу).

Прибуток підприємства – це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків, він являє собою єдину форму його власних нагромаджень. Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів[1,с. 123].

Процес управління прибутком підприємства базується на певному механізмі. У структуру механізму управління прибутком входять наступні елементи:

- державне, правове і нормативне регулювання питань формування і розподілу прибутку підприємства.

- ринковий механізм регулювання формування і використання прибутку підприємства. Попит і пропозиція на товарному і фінансовому ринках формують рівень цін на продукцію, вартість залучення кредитів, прибутковість окремих цінних паперів.

- внутрішній механізм регулювання окремих аспектів формування, розподілу і використання прибутку підприємства.

- система конкретних методів і прийомів здійснення управління прибутком. наприклад: метод техніко – економічних розрахунків, балансовий, економіко – статистичний, економіко – математичний.

Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання одержаного прибутку. Господарюючий суб’єкт самостійно визначає напрямок використання тієї частини прибутку, яка залишилася в його розпорядженні. При цьому порядок розподілення і використання прибутку на підприємстві фіксується в його статуті та визначається положенням, розробленим відповідними економічними службами підприємства і затвердженим його керівництвом. У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл та використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників.

Термін „дивідендна політика” пов’язаний з розподілом прибутку в акціонерних товариствах. Розподіл прибутку в акціонерному товаристві представляє собою найбільш складний його варіант і тому обраний для розгляду. В більш широкому трактуванні під терміном „дивідендна політика” можна розуміти принципи і методи визначення частки прибутку, сплачуваної власнику капіталу відповідно до його внеску в загальному обсязі власного капіталу підприємства[2, с. 97].

Основною метою розподілу прибутку підприємства є забезпечення необхідної пропорційності між поточним його споживанням і нагромадженням для забезпечення виробничого розвитку. Відповідно метою дивідендної політики є оптимізація пропорцій між поточними виплатами дивідендів і забезпеченням зростанням ринкової вартості акцій у майбутньому періоді за рахунок капіталізації частини прибутку.

Отже, механізм розподілу прибутку відповідно до обраного типу дивідендної політики передбачає таку послідовність дій:

ü На першому етапі із суми чистого прибутку вираховується обов’язкові відрахування в резервний (не менш 5%) та інші обов’язкові фонди спеціального призначення (якщо вони передбачені статутом підприємства).

ü На другому етапі з частини чистого прибутку, що залишився, віднімаються кошти, що направляються на повернення раніше отриманих позичок (по яких наступив термін погашення), викуп облігацій і виплату дивідендів по привілейованих акціях.

Знайдена у результаті першого і другого етапів розрахунку сума чистого прибутку і представляє собою межі, в рамках яких реалізується відповідний тип дивідендної політики.

ü На третьому етапі частина чистого прибутку, що залишився, розподіляється на цілі виробничого розвитку і споживання. Якщо підприємство дотримується залишкового типу дивідендної політики, то в процесі цього етапу розрахунків пріоритетною задачею є повне задоволення потреби у власних фінансових ресурсах, сформованих за рахунок прибутку.

ü На четвертому етапі сформований за рахунок прибутку загальний фонд споживання розподіляється на фонд виплати дивідендів і фонд споживання персоналу підприємства. Основою такого розподілу є обраний тип дивідендної політики і зобов’язання підприємства по колективному трудовому договору.

ü На п’ятому етапі визначається коефіцієнт дивідендних виплат за результатами реалізації дивідендної політики у звітному періоді.

Отже, прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання.

На сучасному етапі розвитку в економіці України потрібні нові підходи до управління формуванням і розподілом прибутку. Дивідендна політика відіграє велику роль у реалізації фінансової стратегії підприємства. Вона впливає на рівень добробуту інвесторів у поточному періоді, визначає розміри формування власних фінансових ресурсів, відповідно і темпи виробничого розвитку підприємства на основі самофінансування, впливає на фінансову стійкість підприємства, на вартість використовуваного капіталу і ринкову вартість підприємства (акцій).

Література

1. Гадзевич О.І. Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств: навч. посібник. – К.:Кондор, 2007. – 180с. – ISBN 966-8251-47-4

2. Должанський І.З. Управління потенціалом підприємства : навч. посібник / [І.З. Должанський, О.Т. Загорна, О.О. Удалих та ін.]. – К: Центр навчальної літератури, 2006. – 362с. – ISBN 966-364-167-3

3. Навчальний економічний словник-довідник : Терміни і поняття, персоналії. Укладачі: В.С Іфтемічук, В.А. Григорєв, М.І. Маніліч, Г.Д. Шутак / За наук. ред. Г.Л. Башнянина і В.С. Іфтемічука. – 2-ге видання, виправлене і доповнене. – Львів: Магнолія 2006, 2008. – 688с.