Павленко М.А.

Науковий керівник: Сливка Н.В.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

ЕКОНОМІЧНА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА

Сучасна вітчизняна економіка характеризується подальшим удосконаленням економічної стратегії за всіма рівнями управління. Тенденції загальноекономічної стабілізації, насичення вітчизняних ринків, посилення конкуренції, перспективи входження підприємств у господарські зв’язки обумовлюють необхідність комплексного стратегічного управління і, у першу чергу, його головної складової – розробки і впровадження стратегії економічної діяльності підприємств.

Трансформаційні зміни, що повинні здійснюватись як у теорії стратегії, так і в її реалізації, загострюють необхідність наукового пошуку, спрямованого на створення теоретико - прикладних засад стратегії діяльності підприємств. Вирішення проблеми стабілізації і відродження економіки України, її подальший розвиток в умовах ринкових відносин можливі лише при створенні конкурентоспроможного промислового виробництва. Сучасним підприємствам необхідно враховувати ряд найважливіших чинників, що впливають на ефективність економічної стратегії, а саме тих, які складають зовнішнє і внутрішнє середовище, силу й активність конкурентної боротьби, потенціал маркетингу, економічні складники.

Для ефективної діяльності підприємства в умовах конкурентного середовища необхідне формування організаційно-економічного механізму на базі систематичного вивчення ринку, поведінки споживачів, їх вимог до товару. Це потребує створення переважно нової системи стратегічного планування і управління підприємствами, адаптованої до проблем розвитку економіки України, її трансформації на ринкових засадах.

Теоретичним і методологічним напрямам удосконалення діяльності підприємств присвячено багато наукових досліджень і публікацій. Вагомий внесок у становлення і розвиток теоретичних положень стратегічного управління зробили Г. Ансофф, П. Друкер, М. Портер, А. Томпсон, Е. Чандлер, А. С. Бородин, В. В. Микитенко, О.О. Шубін, І. А. Ігнатьєва та інші.

Однак розвиток теорії і реалізація стратегії підприємств, оцінки її сучасного стану і перспектив сталого розвитку вимагають подальших досліджень.

Об'єкт дослідження – процеси, які формують стратегічне управління промисловими підприємствами в умовах конкурентного середовища.

Предмет дослідження – механізм стратегії економічного розвитку підприємств у сучасних умовах господарювання і методи реалізації такої стратегії.

Метою даної роботи є розробка теоретичних основ і практичних рекомендацій вибору ефективної стратегії підприємств.

Зростання продуктивності праці, насичення ринку високотехнічною і високоякісною продукцією, що спостерігається в останнє десятиліття в світі, надали конкуренції як основній рушійній силі перехідної економіки нову якість. І тільки реалізуючи стратегії розвитку, безупинно здійснюючи інноваційні процеси у всіх сферах своєї життєдіяльності, підприємства можуть досягти успіху в конкурентній боротьбі. Тому проблемі розвитку підприємств і реалізації стратегії в сучасній економіці приділяється усе більше уваги у дослідженнях економічної науки і практичній діяльності фахівців підприємств [1].

Управління починається з визначення стратегії. Основна її мета – довести, яким може бути у майбутньому суб’єкт. Стратегія дає можливість визначити етапність розвитку події. Не маючи розробленої стратегії, вище керівництво змушене управляти у «ручному режимі», керуючись інтересами окремих груп, що лобіюють. Звідси стратегічне планування розглядається завжди позитивно, тому що воно дає можливість здійснювати стратегічне управління.

Виходячи з цього, було проведено аналіз сутності поняття «стратегічне управління» та порівняння його з поняттям «стратегія». За результатами аналізу виявлено, що стратегія - це напрям діяльності підприємств, а стратегічне управління - це системна сукупність видів управлінської діяльності з планування, здійснення і підтримки комплексу процесів щодо розробки і реалізації стратегії [2].

Як показало дослідження процесів формування стратегічного управління, врахування впливу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємств є передумовою ефективної діяльності господарюючих суб’єктів. Необхідно враховувати чинники зовнішнього і внутрішнього середовища, здійснювати за результатами дослідження суб’єктів промислового ринку підприємств (структури навколишнього середовища) і специфіки структури підприємств як організаційної системи (внутрішнє середовище).

Стратегічне управління конкурентоспроможністю промислового підприємства має комплексний, регулярний характер і для успішної його реалізації необхідна розробка й упровадження відповідного підходу, що полягає у взаємозалежній розробці як соціально-економічної підсистеми управління, що визначає цілі та зміст процесу управління, так і організаційної підсистеми, що визначає форму існування такого процесу. Для цього необхідна комплексна система управління конкурентоспроможністю продукції промислового підприємства (КСУКПП), яка є складовою частиною системи управління підприємством і базується на наукових принципах організації управління (науковість, економічність, підбір кадрів) [3].

Розкриття адаптаційних можливостей підприємств промисловості та їх використання на засадах прийняття виважених стратегічних рішень забезпечать економічне зростання всього промислового комплексу України, з одного боку, та розвиток структури, форм і методів пропозиції як на промисловому, так і споживчому ринку, з іншого. Підприємства базових галузей, що виробляють велику частину товарів, отримають комплекс властивостей, які забезпечать конкурентні переваги, здатність задовольняти потреби як внутрішнього, так і зовнішнього ринків і фактично створять підґрунтя для сталого розвитку суспільства в цілому та сфери економіки зокрема [4].

Отже, для зміцнення дії стабілізаційних чинників і переходу всієї галузі на шлях сталого розвитку необхідно обґрунтування та формування найбільш ефективних напрямів стратегічного управління підприємствами. Пріоритети стратегічного управління слід розподілити на три рівні: загальнодержавний, що базується на стратегічних напрямах розвитку економіки держави, програми структурної перебудови економіки, концепції промислової політики; галузевий, який включає питання збільшення конкурентоспроможності, зниження енерго- та матеріалоємних виробництв, інноваційні технології та складові екологічної безпеки; рівень підприємства, який спрямований на заходи щодо кредитно-фінансової стабілізації на засадах адекватної системи менеджменту та маркетингу з урахуванням екологічної компоненти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Шубін О. О. Стратегія управління як основна частина системи менеджменту підприємства //Журнал європейської економіки. - 2008. – Т.2. – № 4.- С. 505-510.

2. Бородин А. С. Этапы формирования стратегического потенциала предприятия // Проблемы теории и практики управления - 2010. - №6. 

3. Ігнатьєва І. А. Методичні аспекти  управління стратегічним потенціалом підприємства. //Проблеми виробництва - 2009. - №1. - С. 8-12.

4. Микитенко В. В. Діагностика стратегічного потенціалу підприємства // Вісник економічної науки України - 2005. - №2. - С.77-80.