д.е.н., професор, Череп А.В.

Запорізький національний університет, Україна

Управління виробничими витратами на підприємстві

Угрупування витрат за місцями (центрами) виникнення витрат задовольняють потреби системи калькуляції собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг) в обліковій інформації, підготовленій відповідним чином.

Угрупування витрат за місцями (центрами) виникнення витрат – по адміністративно, організаційно і функціонально відособленим структурним підрозділам підприємства необхідні для цілей організації систем управління витратами, бюджетування і внутрішньо фірмового госпрозрахунку і контролю. Вони також дозволяють забезпечити одноманітність визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг), створюють умови для формування в системі бухгалтерського обліку відповідної достовірної аналітичної інформації про витрати.

Місця (центри) виникнення витрат мають загальноприйнятий розподіл:

1) що відносяться до основного виробництва;

2) що відносяться до допоміжного виробництва;

3) що відносяться до обслуговуючого виробництва і господарств;

4) виконуючі функції обслуговування основного і допоміжного виробництва;

5) виконуючі функції загального управління і обслуговування, не пов’язані безпосередньо з виробничим процесом;

6) що виконують збутову, рекламну і торгову діяльності.

Розподіл витрат на прямі і непрямі витрати проводиться залежно від характеристик даних виробництв і від того, де вони мали місце, і обумовлено необхідністю вірного віддзеркалення облікової інформації на рахунках бухгалтерського обліку залежно від призначення, встановленого Інструкцією по використанню Плану рахунків.

Угрупування витрат за місцями (центрами) виникнення витрат проводиться по цехах, виробництвам, ділянкам, що відносяться до основного і допоміжним виробництвам, в розрізі кожного окремого структурного підрозділу, передбаченого організаційною структурою організації, з деталізацією за центрами виникнення витрат по внутрішніх підрозділах вказаних цехів, виробництв і ділянок.

Злиття в єдині місця (центри) виникнення витрат окремих підрозділів основного виробництва, що мають єдину технологію або однотипне виробництво, допустиме тільки у разі однакової номенклатури вироблених видів продукції (робіт, послуг).

Угрупування і організація обліку прямих витрат в системі бухгалтерських рахунків і види використаних систем і методів калькуляції собівартості в розрізі об’єктів калькуляції залежать ще від того, що дані технологічні процеси мають:

1) постійно повторюються операції, що виконуються на певних технологічних стадіях, етапах і циклах (технологічних переділах) виробництва;

2) різні поєднання типів організації виробництва (побудов технологічних схем);

3) технологічні переділи виробництва, які в різних поєднаннях можуть забезпечувати надання різних видів послуг.

Особливості технології виробництва обумовлюють необхідність виконання угрупувань витрат за технологічними переділами шляхом розподілу витрат, заздалегідь згрупованих по конкретному центру витрат. Таким чином, технологічні переділи, здійснювані в певних центрах витрат, розглядаються як окремі об’єкти обліку.

У системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку витрат відсутня вимога про узагальнення (угрупуванню) на рахунках бухгалтерського обліку витрат в розрізі процесів і функцій, здійснюваних у вказаних підрозділах. Існуючі рахунки бухгалтерського обліку не можуть використовуватися для ведення обліку витрат з угрупуванням їх за аналітичною ознакою 

Характер надання послуг обумовлює витрати, пов’язані не тільки з виробничими (технологічними) процесами, передбаченими технологічними схемами виробництва, але і з виконанням сервісних функцій, необхідних для обслуговування.

Виконання сервісних функцій не може розглядатися як виробничий процес, оскільки вони не є стадіями технологічних процесів, передбачених схемами виробництва, що не дозволяє віднести дані підрозділи до основного виробництва; їх слід вважати обслуговуючими (сервісними) підрозділами.

Витрати за даними обслуговуючими підрозділами враховуються на рахунку 26 «Загальногосподарські витрати», який призначений для узагальнення інформації про витрати, не пов’язані безпосередньо з виробничим процесом, і на якому відкривається субрахунок «Витрати по сервісному обслуговуванню споживачів». Якщо в обслуговуючих підрозділах виконується окрема стадія, фаза або цикл, завершальний виробничий процес надання конкретної послуги, або повністю формується закінчена послуга з окремою її оплатою споживачами, то це розглядається як виробничий процес.

За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані, або доцільні для даного виробництва витрати. Відповідно, до непродуктивних відносяться витрати, що виникають з причин, які свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата надтермінових робіт тощо). За відповідної організації технології виробництва та праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними.

До поточних відносяться витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило, основна частина витрат на виробництво. Одноразовими є витрати, пов’язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату винагороди за вислугу років тощо.

Залежно від видів діяльності, всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, які виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, які виникають внаслідок надзвичайних подій. У свою чергу витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, можна розподілити на витрати від операційної (основної та іншої) діяльності, інвестиційної, фінансової діяльності.

Конкретизуємо класифікацію витрат за основними ознаками. За місцем виникнення витрати на виробництво групуються: по виробництвах, цехам, ділянкам, технологічним переділам, службам та іншим адміністративно відособленим структурним підрозділам виробництва. Всі витрати на виробництво входять в собівартість окремих видів продукції, робіт, послуг, груп однорідних виробів, типових представників виробів, напівфабрикатів. Витрати на виробництво всієї товарної продукції плануються і враховуються за двома напрямками: за економічними елементами і статтями калькуляції.

Елементи витрат – це однорідні по своєму економічному змісту витрати; сукупність економічно однорідних витрат в грошовому виразі по їх видах (це угрупування дозволяє відповісти на питання, скільки витрачено на даний об’єкт). До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування.

Статті калькуляції «показують», як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції – одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші за комплексними статтями (мають декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутній в декількох статтях калькуляції.

Витрати операційної діяльності групуються по таких економічних елементах: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Це угрупування є єдиним для всієї промисловості незалежно від розмірів і форм власності. Витрати на збут включають витрати, що пов’язані з реалізацією продукції. За календарними періодами витрати діляться на поточні, довгострокові, одноразові. Поточні – це постійні, звичні витрати або витрати, в яких періодичність менше ніж місяць. Довгострокові витрати – це витрати, пов’язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати) і прямують на забезпечення процесу виробництва протягом довгого часу. Одноразові витрати – це витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю більше місяця). За доцільністю витрати поділяються на продуктивні і непродуктивні. Продуктивні витрати – передбачені технологією або організацією виробництва. Непродуктивні витрати – не обов’язкові, які виникають унаслідок певних недоліків організації виробництва, недоліків технології тощо .

Поточні виробничі та пов’язані з виробництвом витрати – циклічні або безперервні. Вони повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (основні матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих робітників тощо) або потрібні постійно для управління і підтримування виробничої системи в стані готовності (зарплата управлінського персоналу, орендна плата, амортизація основних засобів та ін.). Поточні витрати (далі – витрати) формують собівартість продукції і таким чином безпосередньо впливають на величину прибутку – головний показник діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

За об’єктом формування розрізняють витрати сукупні (загальні) та витрати на одиницю продукції.

За методикою обчислення витрати на одиницю продукції поділяються на середні та граничні:

, (1)

, (2)

де С_с –середні витрати; С – сукупні операційні витрати за певний період; N – – обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі; С_г – граничні витрати; dC – приріст сукупних витрат; dN – приріст обсягу виробництва на гранично малу величину.

У разі обґрунтування господарських рішень виділяють витрати явні та неявні, релевантні та нерелевантні.