Економічні науки/10. Економіка підприємства

Добарін А.О., магістрант

Науковий керівник: к.е.н, ст.. викл. Гладкова О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Підвищення ефективності використання фінансового потенціалу підприємства

У сучасній економічній концепції головна мета бізнесу полягає у збільшенні багатства власника. Така мета сьогодні однаковою мірою сприймається як власником підприємства, так і менеджером. Очевидно, що, зважуючи на такі цільові настанови, повинні формуватися ключові стратегії управління підприємством, зокрема й управління фінансовим потенціалом, його формуванням і використанням.

Фінансово-економічні умови функціонування економіки, які існують в Україні, характеризуються зростанням кризового стану підприємств, при цьому, особливу актуальність набувають проблеми ефективного управління фінансовим потенціалом. Оцінка офіційних даних Державного комітету статистики показала, що фінансові можливості національних підприємств невпинно зростають. Так, в промисловості, частка капіталу якого у його загальногосподарській величині складає близько третини, приріст склав 61%, у будівництві – 48,7%, у сфері транспорту та зв’язку – близько 64%. В цілому по підприємствах України такий приріст досягає 40%.

Основним джерелом формування фінансового потенціалу суб’єктів підприємництва є їх власні кошти. Їх питома вага за 2006-2010 рр. зросла з 59,8% до 66,1% у 2009 р. і до 60,8% у 2010 рр..

Незначну питому вагу в структурі джерел формування фінансового потенціалу займають кошти інвестиційних фондів (в межах 2%), кошти іноземних інвесторів (в межах 3%) та кошти місцевих бюджетів (в межах 3-4%). Що стосується поділення джерел формування фінансового потенціалу на власні та запозичені, то в їх структурі тільки на транспорті та у сфері зв’язку частка позикового капіталу не перевищує 50%, але все ж є зависокою та збільшилася протягом періоду дослідження.

На підприємствах промисловості та будівництва більше половини коштів – позикові (60% та 88% у 2010 році відповідно). Наслідком є високий рівень фінансової залежності, що підтверджується значенням коефіцієнту фінансового ризику (у промисловості більше 1, а в будівництві – більше 5 у 2010 році). Даний показник дає найбільш загальну оцінку фінансовій стійкості і показує скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Виконані розрахунки свідчать про його критичну величину навіть у галузях транспорту та зв’язку, які є найбільш незалежними за рівнем позикових коштів у порівнянні з іншими галузями. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємств від зовнішніх інвесторів та кредиторів. У такій ситуації з причини високої вартості позикових засобів знижується і рівень віддачі як всього фінансового потенціалу (економічна рентабельність), так і власних коштів (рентабельність власного капіталу). За аналізований період вони мали практично завжди негативне значення.

Таким чином, як для вітчизняних підприємств першочерговим завданням є розробка та впровадження заходів щодо підвищення ефективності формування використання наявного фінансового потенціалу. З цією метою пропонуємо підприємствам сформувати власну стратегію управління фінансовим потенціалом. Це може бути як стратегічний чи виробничий фінансові плани (на місяць, півроку або будь-який інший часовий відрізок) – план доходів та витрат, балансовий план; так і бюджетування, що є елементом оперативного фінансового планування.

Вважаємо, що підприємство при створенні стратегії ефективного формування і використання фінансового потенціалу повинно орієнтуватися на наступні її етапи:

1. планування та прогнозування грошових потоків: складання відповідних внутрішніх документів (бюджет грошових потоків, плановий звіт про рух грошових коштів, платіжний календар тощо);

2. затвердження та впровадження бюджету грошових потоків (дотримання його при організації операційної, інвестиційної та фінансової діяльності);

3. контролінг виконання бюджету грошових потоків та планових показників звіту про рух грошових коштів;

4. корегування планових величин відповідно до зміни зовнішніх і внутрішніх умов реалізації бюджету грошових потоків.

Під час формування стратегії товариство повинно особливу увагу приділити наступним пунктам:

1. збільшення та прискорення формування вхідних грошових потоків підприємства;

2. оптимізація формування вихідних грошових потоків підприємства в часі;

3. прогнозування та планування резерву ліквідності;

4. зменшення фінансових ризиків.

Управління фінансовим потенціалом зводиться до безперервного процесу обробки фінансової інформації, її аналізу і подальшої розробки і прийняття управлінських рішень за результатами аналізу.

Безпосередньо сама стратегія повинна бути частиною загальної стратегії підприємства і бути спрямованою на реалізацію головної мети бізнесу – підвищення багатства власника. Оцінювати результативність бізнесу треба на підставі узагальнюючих фінансових показників.

Література:

1. Тарасенко С.І. Дослідження впливу управління капіталом на вартість підприємства // http://library.kpi.kharkov.ua/Vestnik/2010_8/stati/Tarasenko.pdf

2. Статистична інформація [Електронний ресурс]. / Держ. ком. статистики України ; ред. О.Г. Осауленко // http:// www.ukrstat.gov.ua.