Димитращук А.І.

Буковинська Державна Фінансова Академія, Україна

Міжнародне природоохоронне співробітництво в Україні

Сучасний стан розвитку людської цивілізації характеризується підвищенням уваги до проблем охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, що пояснюється усвідомленням можливості екологічної кризи на нашій планеті.

Україна активно розвиває міжнародне природоохоронне співробітництво в багатьох сферах і напрямах з країнами, міжнародними організаціями та інституціями. Крім багатьох підписаних і ратифікованих глобальних та регіональних конвенцій, вона підтримує й багатостороннє співробітництво й уклала низку рамкових і секторальних угод з партнерами.

Метою даної статті є дослідження перспектив міжнародного співробітництва України щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Співробітництво України з ЄС у сфері екології за останній час набуло значного прогресу та стало важливим чинником у загальному політичному контексті двосторонніх відносин.

Україна визначила євроатлантичну інтеграцію основоположним напрямом своєї зовнішньої політики. З 2005 року наша держава співпрацює з Альянсом у рамках інтенсифікованого діалогу щодо членства в НАТО. З кожним роком цільові плани співробітництва набувають дедалі більших масштабів [4].

Дотримуючись стандартів НАТО, Україна наближається до високих технологій у сфері захисту природного середовища та довкілля.

Міжнародна технічна допомога, яку отримує Україна у сфері охорони навколишнього природного середовища, в рамках програми Тасіс надається через Національну програму, Регіональну програму та Програму прикордонного співробітництва.

Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища здійснювалося шляхом співробітництва з такими міжнародними організаціями, як Організацією Північноатлантичного договору (НАТО), Глобальним екологічним фондом (ГЕФ), а також наступними програмами та інституціями Організації об’єднаних націй (ООН): Організацією об’єднаних націй з промислового розвитку (ЮНІДО); Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП); Програмою розвитку ООН (ПРООН); Європейською економічною комісією (ЄЕК); регіональними організаціями: Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ); з міжнародними фінансовими організаціями (Світовий банк та його структури); Програмою ТАСІС Європейського співтовариства, а також органами, створеними для реалізації міжнародних природоохоронних конвенцій і протоколів до них, двосторонніх та багатосторонніх угод, стороною яких є Україна. [6]

На початку XXI сторіччя, коли людство переживає надзвичайно складний період загрозливого розростання глобальної екологічної ситуації, потрібно приймати рушійні дії для того, щоб раціонально, рівномірно використовувати природні ресурси. Саме недбале ставлення до природи призводить до природоохоронних проблем, які потрібно негайно вирішувати.

Адже природоохоронні проблеми не знають національних кордонів. Через кордони держав повітряними масами перекидаються десятки тисяч тонн забруднюючих речовин, зокрема сірчистий ангідрид — джерело кислотних дощів. Транскордонні ріки, які протікають по території кількох держав, також є джерелами перекидання забруднень з однієї країни в іншу. Промислова або інша діяльність суміжних країн тією чи іншою мірою виливає на стан природи: захворювання лісів, забруднення морів тощо. Широке використання в промисловості та в побуті фреонів руйнує озоновий шар всієї планети. Вирубування лісів, нафтове забруднення Світового океану та масове спалювання органічного палива є причиною порушення газового балансу в атмосфері, збільшення вмісту в ній вуглекислого газу, а в перспективі — зниження вмісту кисню, що може зумовити глобальну зміну клімату та інші негативні наслідки. При цьому страждають не лише винуватці цих змін, але й усе населення Землі.

Переважна більшість природних ресурсів, таких як вода, корисні копалини, ліс, тепло, опади тощо, розподіляється вкрай нерівномірно, і без взаємовигідного обміну ними жодна країна світу, навіть найбільша і найбагатша, не може нормально розвиватися.

Крім національних ресурсів, які повністю знаходяться під суверенітетом тієї чи іншої країни, існують багатонаціональні ресурси, тобто ресурси прикордонних рік, мігруючих тварин та птахів, внутрішніх морів та озер, на берегах яких мешкають народи різних країн. [3]

Існує також багато міжнародних природних ресурсів, які не належать якійсь конкретній країні, а є спільними. Це, насамперед, ресурси Світового океану, що виходять за межі територіальних вод, ресурси атмосферного повітря, Антарктиди та космосу. Особливо велике значення для людства мають ресурси Світового океану як сукупність океанів та пов'язаних з ними морів.

Значення Світового океану величезне і невпинно зростає в зв'язку з виснаженням природних ресурсів суші. Світовий океан формує клімат планети, є джерелом атмосферних опадів та поглинає надлишок вуглекислого газу в атмосфері. Внаслідок життєдіяльності океанських рослинних організмів, переважно фітопланктону (сукупність рослин, завислих в повітрі, як правило, мікроскопічних водоростей), утворюється понад 50 % кисню. Риба та інші морські істоти складають 1 % продовольства, що споживається людством.

Океан є зручним транспортним шляхом, що зв'язує країни та континенти, він забезпечує чудові умови для відпочинку та туризму.

З кожним роком поширюється видобуток корисних копалин, зокрема нафти, сірки, золота, з дна шельфової зони. Є можливість видобувати фосфорити, кам'яне вугілля та інші ресурси [2].

З плином часу буде зростати значення Світового океану як сховища води, використовуваної для санітарно-гігієнічних та виробничих потреб після опріснення, а також джерела енергії. Приливи та відливи, різниця температур на поверхні та в глибині океану в екваторіальній зоні, морські течії та хвилі — це нескінченне джерело відносно чистої енергії, однак, за існуючих технологій є ще дорогою. [1]

Вода містить понад 60 хімічних елементів, але більшість з них — малої концентрації, що робить поки що економічно нерентабельним їхній видобуток, та коли ці елементи вичерпаються на суші, доведеться розпочинати видобування морських запасів, при цьому особливо заслуговує на увагу здатність морських організмів до концентрації цих речовин у своїх тілах. Наприклад, у водоростях накопичуються залізо та йод, в кістках риб — свинець, цинк, мідь тощо.

На сьогоднішній день третина кухонної солі, що видобувається у всьому світі, отримується з морської води. З неї видобувають також бром, магній. Якщо ж вчені зможуть знайти економічно прийнятні способи розробки марганцевих конкрецій (мінеральних утворень у вигляді грудок круглої форми, поширених на дні океану і котрі містять, крім марганцю, ряд інших металів), то загроза сировинного голоду буде відсунута на декілька тисячоліть.

Значні багатства містяться в надрах Антарктиди, однак важливіше зберегти її у недоторканому вигляді для наукових досліджень вченими всіх країн.

Можна передбачити, що в майбутньому все більш широко будуть використовуватися не лише енергетичні, але й матеріальні ресурси космосу, зокрема Місяця, астероїдів, метеоритів тощо. Проте всі ці океанські, космічні та інші широкомасштабні проекти можуть бути перетворені в життя лише за умови розв'язання енергетичної проблеми, пов'язаної з необхідністю попередження теплової кризи та порушення екологічної рівноваги в біосфері [4].

Таким чином, при використанні міжнародних ресурсів особливо важливими є наявність та дотримання міжнародних домовленостей. Їх спільне використання має супроводжуватися співробітництвом, а не протиборством. Та й розвідка, раціональний видобуток і використання невідновлюваних ресурсів, охорона та відтворення відновлюваних ресурсів, в міру їх вичерпання та забруднення все більше будуть перетворюватися з внутрішньої справи кожної країни в загальнолюдську проблему забезпечення виживання.

Література:

1. Корнієнко Т. Н., Корнієнко С. А. // Проблеми відтворення природно-ресурсного потенціалу// Вісник БДФА- 2006 р.

2. Кирилєско О.Л.//Утилізація та рекуперація вторинних матеріальних ресурсів//“Оцінка екологічної ситуації в Європі та Україні”

3. Шостак С.В.//Структура державного управління охороною навколишнього природного середовища [Текст] / С. В. Шостак // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2010. - №4. - С. 32-37.

4. Бойчук Ю.//Екологія і охорона навколишнього середовища [Текст] : навч. посіб. / Ю. Бойчук. - Суми, 2003. - 284 с.

5. Степанчук. В.В// Основи екології. Ч.2. Основні напрямки охорони природних ресурсів: навч. посіб. / В. В. Степанчук ; МФУ, БДФЕІ. - Чернівці, 1998. - 31 с.

6. www.uanato.info - Співпраця України з НАТО [Електронний ресурс].

7. www.news.ligazakon.ua - Конференції щодо збереження навколишнього середовища [Електронний ресурс].