Еволюція понять «регіон»

Розвиток економіки України за вісімнадцять років незалежності проходив нерівномірно. Основним поштовхом для успішного економічного розвитку став поділ території країни на економічні регіони. Створення та розвиток економічних регіонів проходив за рахунок виваженої регіональної політики.

Вагомий внесок у дослідження регіону зробили такі вчені-економісти: А. Айземан, О. Барбаков, А. Гранберг, В. Г. Ігнатов, В. І. Брутов, Л. Г. Олех, С. С. Шаталін, К. Арві, А. Маркузен, С. Барзілов, А. Чернишов, Є. Куклінські, А. А. Ремезков, Н. Некрасов, А. Мельник, Н. Чумаченко, М. Долішній.

Вивчення поняття «регіон» ставить перед дослідниками багато завдань. Це і вивчення наукових підходів до визначення регіону, дослідження різноманітних класифікацій структури регіону, вироблення власного трактування поняття «регіон» та багато інших. Впродовж десятиліть проведених досліджень, вчені-експерти дійшли висновку, що визначення «система-регіон» не існує. Існує багато поглядів на регіон як на системне утворення, які в чомусь доповнюються, а в чомусь заперечуються.

Регіоном може бути будь-яке територіальне утворення. Він може бути невеликих розмірів і знаходитися в межах певної адміністративної одиниці, і може мати великі розміри, до якого входять декілька країн.

Вчені по-різному трактують поняття «регіон». Їхнє розуміння залежить від наукової школи, проблем, які досліджуються, наукового напрямку дослідження і основне – власного розуміння вченими цього поняття. Розглянемо різні трактування поняття «регіон», які пропонують вчені.

З територіальної точки зору, на думку Н. Н. Некрасова, це «…велика територія країни з більш або менш однорідними природними умовами, а головним чином – характерною направленістю розвитку продуктивних сил на основі поєднання комплексу природних ресурсів з відповідно створеною та перспективною матеріально-технічною базою, виробничою та соціальною структурою» [1, c. 29]. А. Г. Гранберг зазначає, що регіон – це: «…визначена територія, яка відрізняється від інших територій переліком ознак і яка характеризується цілісністю та взаємопов’язаністю її складових елементів» [2].

В. Г. Ігнатов та В. І. Бутов трактують дане поняття так: «Регіон – територія в адміністративних кордонах…, яка характеризується наступними визначальними рисами: комплексністю, цілісністю, спеціалізацією та керованістю, тобто наявністю політико-адміністративних органів управління» [3, c.18]. Дані автори доповнюють територіальне трактування поняття «регіон» політико-адміністративною складовою.

Характеризуючи регіон з соціальної точки зору, Л. Г. Олех висловлюється: «Це самодостатній соціальний організм, який знаходиться в єдності зі своїм середовищем, який характеризується фізико-географічними, культурно-цивілізаційними, політико-адміністративними та правовими властивостями…»[4, c.124].

З економічної точки зору поняття «регіон» можна розглядати як частину національної економіки, як поєднання виробничої і фінансової сфери. Так висловлювався про регіон А. І. Добринін: «…територіально-спеціалізована частина народного господарства країни, яка характеризується єдністю і цілісністю відтворюваного процесу»[5, c.28].

Такий вчений як С. С. Шаталін, характеризуючи поняття «регіон», об’єднує соціальну та економічну складові: «…визначений соціально-економічний організм, структура якого повинна забезпечувати зростання ефективності використання суспільних фондів споживання, розвиток соціальної та виробничої інфраструктури».

Соціально-економічне трактування цього поняття, виділяє регіон як соціально-територіальну одиницю. Дана одиниця володіє певними соціальними, економічними та політичними факторами розвитку території. Сюди можна віднести такі показники, як трудові ресурси, виробничий потенціал та національний склад населення.

Досить цікавою є характеристика поняття «регіон» з історичної точки зору західним економістом К. Арві: «Розпливчатість терміна означає, що він лавірує між декількома школами, не інтегруючи їх. Як елемент державного адміністрування, регіон є предметом вивчення національної історії; як «місто-регіон», він входить в історію міста; як «національна культура», він включений в політичну історію народів, які добиваються створення власної держави; як «промисловий регіон», він – частина економічної історії». А ось такий економіст як А. Маркузен у своєму трактуванні поняття «регіон», навпаки, підкреслює його відмінність від міста: «…Історично еволюціонуюче територіально компактне співтовариство, яке включає фізичне оточення, соціально-економічне, політичне і культурне середовище, а також просторову структуру, яка відрізняється від інших територіальних одиниць, таких як місто або нація».

Є. Куклінські підкреслює, що регіони є осередком інновацій: «Регіони завдяки своїй високій конкурентоспроможності здатні задіяти значні частини вітчизняного та зарубіжного ринку. Таким чином, регіони можна розглядати як острови інновацій та духу підприємництва в більш широкому розумінні просторових рамок»[6].

Найбільш повну характеристику поняття «регіон» дав вчений А. А. Ремезков: «Регіон – це цілісна система зі своєю структурою, функціями, зв’язками з зовнішнім середовищем, історією, культурою, умовами життя населення. Ця система характеризується високою розмірністю; великою кількістю взаємопов’язаних підсистем різноманітних типів з локальними цілями; багато контурністю управління; ієрархічністю структури; значним запізненням координуючих дій при високій динамічності елементів; неповною визначеністю стану елементів. У функціонуванні регіону визначну роль відіграє населення, трудові колективи. Ефективне управління регіоном, містом принципово неможливо без врахування соціального фактору. Залежності між елементами цієї складної системи не можуть бути описані лінійними функціями, тому що життя суспільства, зазвичай, характеризується нелінійними процесами. Вивчення суспільного життя в регіоні можливо тільки на основі структуризації, тобто виділення підсистем, спільне функціонування яких визначає динаміку розвитку регіону»[7].

Отже, визначення поняття «регіон» є багатозначним. Регіон виступає: як територіальна складова країни або декількох країн, як соціальний організм, як частина національної економіки, як предмет вивчення національної історії, історії міста, як острів інновацій. І незважаючи на різні трактування, їх об’єднує розуміння цієї категорії як системного поняття.

Список використаних джерел:

1. Некрасов Н. Н. Регіональна економіка. Теорія, проблеми, методи. / Н. Н. Некрасов // Економіка. – 2000. – С. 29.

2. Гранберг А. Г. Регіональна економіка і регіональна наука: десять років назад / А. Г. Гранберг // Регіон: економіка і соціологія. – 2004. - №1.

3. Ігнатов В. Г. Регіонознавство. Навчальний посібник. / В. Г. Ігнатов, В. І. Бутов // Регіональна економіка. – 1998. – С. 18.

4. Олех Л. Г. Реформи і регіоналізм в Росії. Навчальний посібник / Л. Г. Олех // 2000. – С. 124.

5. Добринін А. І. Регіональні пропорції відтворення. / А. І. Добринін // Регіональна економіка. – 2005. – С. 28.

6. Бутов В. І. Основи регіонознавства. / В. І. Бутов // 1998.

7. Ремезков А. А. Сущность и значениє региона в управлении єкономикой АПК. / А. А. Ремезков // Економіка АПК. – 2000. - №7. – С. 360-362.