Пентюк І.

Передерчук Н.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

Науковий керівник: к.е.н. Ворошан А. Д.

Національна інноваційна система України:

основні проблеми її розвитку та шляхи їх розв’язання

Сучасний етап розвитку національної економіки характеризується актуалізацією процесів підвищення ефективності виробничої структури, розвитку внутрішнього ринку та експортоорієнтованої діяльності, перебіг яких має відбуватися з огляду на стратегію інформаційно-інноваційної конкурентоспроможності. Інноваційний розвиток став велінням нової доби, неодмінним елементом програм соціально - економічного розвитку країни та її окремих регіонів. Саме з ним пов’язуються сподівання на поліпшення господарської ситуації та підвищення життєвого рівня населення.

Проблема інноваційності не нова. Вже більше як півстоліття вона

хвилює науковців та політиків, обговорюється на національних та світових

форумах. Однак, особливої актуальності вона набула в наш час.Оскільки, непослідовність у проведенні та низька ефективність науково-технічної та інноваційної політики за роки незалежності України призвели до істотного технологічного відставання від розвинених країн світу. Наслідком цього стало зменшення кількості інноваційно активних підприємств, гальмування розвитку високотехнологічних галузей промисловості та зниження рівня конкурентоспроможності економіки України, що відповідно створює пряму загрозу економічній безпеці країни.

Значний внесок в розвиток теорії інноваційності зробили Л. Федулова, О. Амоша, Ю. Бажал, В. Геєць, І. Лукінов,М. Пашута, А. Чухно та інші. Проте цілий ряд проблем потребують подальшого опрацювання. Це, зокрема, стосується розвитку національної інноваційної системи (НІС).[7,с.36]

Аналізуючи сучасний стан соціально-економічних процесів в Україні, а також вищезазначені особливості та визначальні фактори формування національної інноваційної системи, можна окреслити наступне коло проблем, вирішення яких сприятиме створенню української інноваційної системи:

- відсутність науково-методологічної бази формування інноваційної системи;

- відсутність системності у здійснюваних державою заходах щодо реалізації інноваційного потенціалу національної економіки;

- відсутність дієвої системи пріоритетів розвитку науково-технологічної сфери, адже пріоритети інноваційного розвитку проголошені лише формально, механізми їх реалізації не відпрацьовані;

- державне управління інноваційною діяльністю забезпечується за галузевим принципом, а не функціональним, котрий є ефективнішим;

- нескоординованість дій суб'єктів інноваційної діяльності;

- недостатність фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень та впровадження інноваційних розробок:

- незавершеність процесів перерозподілу власності;

- недовершеність нормативно-правової системи регулювання і стимулювання інноваційної діяльності;

- вкрай недостатня інституційна інфраструктура, нерозвиненість системи захисту інтелектуальної власності стримують практичне використання базового законодавства, необхідного для формування в Україні розвиненого ринку інноваційної продукції;

- повільне формування в Україні сучасного і масштабного ринку інноваційної продукції та ін.

Отже, як ми бачимо проблем щодо формування інноваційної системи України є досить багато і для їх вирішення потрібно багато часу та відповідно коштів.[4; 5, с.4]

Як свідчить світовий досвід, формування інноваційної системи неможливе без активної участі держави. Слід зважати, що роль держави в становленні інноваційної економіки значно вагоміша, ніж при регулюванні звичайної економічної політики. Це має передбачати розробку стратегії переходу до інноваційної моделі розвитку на основі використання методів наукового планування на всіх рівнях управління (це питання системного аналізу, прогнозування, оптимізації, програмно-цільових методів управління тощо), підвищення рівня інноваційної культури. А, відповідно, кінцевою метою цього ланцюжка є створення висококонкурентних технологій, товарів та послуг.[6]

Одним із важливих факторів у цьому є бюджетна підтримка. Тому ідеологія формування державного бюджету, закладена у Бюджетному кодексі України, має бути кардинально змінена. Його формування треба здійснювати не у відриві від плану техніко-технологічного розвитку України, а у тісній взаємодії. Державний бюджет має сповна забезпечувати реалізацію цього плану.

На державному рівні про інноваційний розвиток економіки України говориться давно і багато на найвищих рівнях. У 2002 році розроблено Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки, 2004 року Указом Президента України затверджено Стратегію економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки. Курс на інноваційний розвиток задекларований програмою уряду України на 2011 рік та визначений Бюджетною декларацією цілей та завдань бюджету на 2011 рік, у 2009 році розроблено Концепцію розвитку національної інноваційної системи.[1; 2]

У 2003 році прийнято Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні». Його основною метою є створення правової бази для концентрації ресурсів держави на провідних напрямах науково-технічного оновлення виробництва та сфери послуг у країні, забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємкою продукцією та виходу з нею на світові ринки.

Але що більше суспільство переймається важливістю інновацій, то менш інноваційною стає економіка України. В загальному обсязі реалізованої промислової продукції України тільки 6,5 відсотка мають ознаки інноваційної, а частка високотехнологічної продукції у структурі ВВП за останні десятиріччя скоротилася у шість разів.[6]

Тому законодавча робота в інноваційній діяльності має бути скоординована і, що важливо, мають бути істотно підвищені контрольні функції щодо реалізації законів.

Для структурної трансформації економіки на інноваційній основі необхідно вже найближчим часом розробити нову структуру державного замовлення, вдосконалити механізм бюджетних витрат на підтримку інноваційних процесів в Україні і цьому процесу слід надати прозорості, доступності, гласності.

Це дуже важлива робота, яка є складовою інноваційної системи і потребує негайного опрацювання з боку уряду та врахування у бюджетному процесі.

Отже, розв’язання існуючих проблем розвитку національної інноваційної системи передбачається шляхом комплексного та системного виконання наступних завдань та заходів для реалізації таких основних цілей розвитку національної інноваційної системи.

1. створення конкурентоспроможного сектору досліджень і розробок та забезпечення умов для його розширеного відтворення;

2. розвиток інфраструктури інноваційної діяльності;

3. створення системи економічних стимулів модернізації економіки на основі технологічних інновацій;

4. підвищення інноваційної культури суспільства.

Проведений аналіз проблем, які впливають на формування національної інноваційної системи України дозволяє зробити висновок, що найшвидше позитивного ефекту вдається досягти там, де ідея інноваційного розвитку об’єднує представників різних сфер діяльності: підприємства, дослідницькі та навчальні установи, підприємницькі структури, фінансові організації, об’єкти державного управління. Саме там, де ця ідея трансформується в єдиний напрям соціально-економічних перетворень, економіка дістає нові імпульси до зростання.

Список використаної літератури:

1. Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення

Концепції розвитку національної інноваційної системи» (від 15.10.2008

року № 2691/01-06-1-3-03) //http://zakon.rada.gov.ua/cgi-

bin/laws/main.cgi?nreg=680-2009-%F0

2. Закон України « Про Державний бюджет України 2011 рік» від 30

грудня 2010 року № 2857-VI

3. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня 2003 року № 433-IV

4. Постанова Верховної Ради України Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації" (від 2007 р.) http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1244-16

5. Бєлов О.Ф., Пирожков С.І. Про глобальні пріоритети розвитку України в програмі „Україна-2010” // www.niurr.gov.ua/ukr/publishing

6. Геєць В.М. Інноваційний шлях розвитку та економічне зростання // Інноваційна Україна: Науковий збірник. - 2005. - Вип. 7. - К: НТУ „КПІ”. - С. 38-42.

7. Федулова Л, Пашута М. Розвиток національної інноваційної

системи України // Економіка України. - 2005. - №4.- С. 35-47.