Науковий керівник:Банар. В. Ф.,Пшенишна Т. С.

Буковинська Державна Фінансова Академія

Фактори виробництва їх групування та варіації

У процесі виробництва споживаються такі ресурси або фактори виробництва ( блага, які повинна придбати фірма для забезпечення випуску інших благ – готової продукції): земля, а точніше матеріальні ресурси, праця, капітал, технологія, підприємницькі здібності, інформація, наука, а також екологічний фактор.

Основні ідеї стосовно факторів виробництва в трансформаційній економіці сформували: Дж.Гелбрейт, Д.Белл, Р.Ароно, Я.Тинберген, М.Кастельс, А.Тоффлер, Д.Марганд, Ф.Хортон.

В теорії економічного розвитку відображена зміна думок економістів та надання пріоритетів різним факторам виробництва в період еволюції економічної думки. Ми вважаємо необхідним розглянути етапи еволюції економічної думки стосовно пріоритетних факторів виробництва в економічній теорії та з'ясувати питання яким чином інформація посіла головне місце в інформаційному секторі.

Історія людської цивілізації поділяється на три послідовні етапи, «три хвилі» Тоффлера або три епохи по Беллу:

— доіндустріальне суспільство (з найдавніших часів по початку першої промислової революції і становлення системи найманої праці, XVI ст.) або аграрна цивілізація;

— індустріальне суспільство (період «підкорення» природи в процесі першої і другої промислових революцій і завершення формування системи відчуженої праці, це період XVII ст. до кінця XX) або індустріальна цивілізація;

— постіндустріальне суспільство (третя промислова революція, пов'язана із забезпеченням суспільної та екологічної рівноваги, початок ери подолання системи відчуженої праці) або суперіндустріальна цивілізація (остання чверть ХХ ст.).

Три етапи людської цивілізації треба розглядати, як суспільно- економічний розвиток, який має свої особливості, кожному з яких властиві свої продуктивні сили. Для аграрного виробництва технологія способу виробництва характеризується наявністю фізичних можливостей людини, ручними знаряддями праці, природним фактором .

З позиції економічної теорії для індустріального суспільства енергія стає основним природним фактором. Промислова революція дала поштовх розвитку машинного виробництва. Для постіндустріального суспільства характерне домінування інформації, як фактора виробництва. Зважаючи на це, необхідно розглянути еволюцію економічної теорії інформаційної економіки з позиції постіндустріального етапу розвитку [3].

Дослідження постіндустріального суспільства в порівнянні з доіндустріальним та індустріальним суспільством дає можливість виділити основні характеристики для етапів розвитку суспільств, які представлені в табл.1.

В формуванні інформаційної економіки велике значення має розвиток технології, який лежить в основі всіх перетворень в суспільстві. Тоффлер наголошував на значимості в концепції постіндустріального суспільства сукупності технічних, економічних і соціальних структур.

Порівняльна характеристика доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства.

Суспільство	Доіндустріальне	Індустріальне	Постіндустріальне
Спосіб виробництва	Задоволення фізичних потреб	Масове виробництво	Індивідуальне виробництво
Основний ресурс	Сировина	Енергія	Інформація
Тип виробничої діяльності	Первинний (видобуток)	Вторинний (виробництво)	Третинний (обробка)
Тип економічної організації	Община	Суспільство	Община
Базова технологія	Трудомістка (індивідуальна праця, уміння)	Капіталомістка (машинні технології)	Інтелектуальна праця
Головний сектор економіки	Сільське господарство, риболовля, видобуток корисних копалин	Виробництво товарів, оброблювальна промисловість, будівництво	Транспорт, комунікаційні послуги, торгівля, страхування, охорона здоров'я, наука, освіта
Домінуючий тип виробництва	Дрібне виробництво, засноване на ручній праці	Крупні промислові підприємства, що працюють за рахунок еф. масштабу	Креативні підприємства
Характер взаємозв'язків	Взаємозв'язок людини з природою	Взаємозв'язок людини з перетвореною людиною природою	Взаємозв'язки з людиною
Організаційна структура	Проста лінійна організація	Ієрархія	Мережа
Основні професії	Фермер, ремісник	Інженер	Науковці, техніки, висококв. спеціал.

В процесі аналізу розвитку економіки розвинутих країн було виявлено ряд тенденцій, які характеризують особливості використання ресурсів, технологій, капіталу в умовах розвитку інформаційного сектору.

З середини 70-х років активно іде процес формування основ економіки «не лімітованих ресурсів», які характеризуються зменшенням їх добування і споживання. З кожним роком технології в цих країнах дозволяють не тільки використовувати лімітовані природними факторами ресурси все більш економно, але і в ряді випадків взагалі відмовитись від їх застосування.

Капітал, як чинник розвитку постіндустріального суспільства, також втрачає свої властивості під дією технологічного прогресу. Капітал в інформаційній економіці являє собою накопичення знань, досвід на відміну від індустріальної економіки, де капітал має риси матеріальні: будівлі, обладнання. Основним джерелом капіталу стають права власності на нематеріальні активи, що виражаються у вигляді ліцензій, патентів, правах власності. В сучасній економіці розвинутих країн капітал або поступається місцем організації людей, що мають відповідні знання, здібності і успішно маніпулюють ними на рівні господарської організації, або відкривають простір для індивідуальної діяльності, суб'єкти якої все більшою мірою стають незалежними.

Сучасні процеси розвитку в розвинених країнах свідчать про те, що відбуваються зміни і з іншими факторами виробництва. Перш за все, необхідно відзначити значний вплив інформації на працю як фактор виробництва. Зокрема, в доіндустріальному суспільстві праця була переважно некваліфікованою, оскільки, на думку Д.Белла, розвиток здібностей суб'єктів господарювання зумовлений традиціями, що склалися у даному суспільстві [1]. В індустріальний період масово зростала кваліфікація працівників, людина навчилась робити певні локальні технологічні та господарські прогнози. Нарешті в постіндустріальний період праця набуває властивостей інтелектуалізації. В цих умовах людина виступає як носій унікальних здібностей, процес використання яких не може називатись працею в традиційному значенні цього слова. Зважаючи на це, будь-яка праця людини - процес інтелектуальний, оскільки він завжди створює первинну інформацію на базі вторинної, носієм якої є людський мозок працюючого.

В інформаційній економіці праця набуває властивостей творчої, інтелектуальної. На підтвердження цієї думки В.П.Семиноженко зазначає: «Щоб країна могла здійснити перехід від індустріальної економіки до суспільства знань і успішно конкурувати з іншими країнами в постіндустріальному світі, вона повинна мати систему інновацій, наукових досліджень і технологічних розробок, а головне - творчій потенціал вчених і інженерів» [2, с.50].

Проте, на відміну від індустріального суспільства, де домінуючим видом праці була машинна праця, в інформаційному суспільстві такий вид праці є непродуктивним. Це пояснюється тим, що в інформаційному суспільстві до людини як джерела праці ставляться нові вимоги: надзвичайно важливого значення набуває інтелект, творча праця людини, люди обмінюються інформаційними продуктами, які мають творчий зміст, також розповсюджується такий вид праці як дистанційна. М.В.Макарова зазначає: «Зміни відбуваються у нових організаційних формах, пов'язаних з реалізацією мережних технологій, а саме: дистанційній роботі - на постійній основі чи за гнучким графіком, роботі фахівців у віртуальних колективах, самостійній зайнятості. Праця поступово перетворюється на децентралізовану й індивідуалізовану» [3, с.28]. Такий вид праці має багато переваг. Відсутність територіальної залежності, як наслідок - скорочуються затрати в часі і заощаджуються кошти працівника.

Швидкі темпи розвитку інформаційної економіки потребують кваліфікованих кадрів. В.Іноземцев вважає, що «перехід від індустріального суспільства до постіндустріального знижує вплив на людину обставин, обумовлену соціальною середовищем; в той же час особливе значення мають внутрішні сили самої особистості, які в відомому сенсі можна розглядати як нове виявлення сил природи, в цьому аспекті постіндустріальна соціальна система радикально відрізняється і від аграрного, і від індустріального суспільства» [5].

Крім впливу інформації на працю необхідно відзначити тенденції у трансформації підприємницьких здібностей. Так, зміни в підприємницьких здібностях як особливому, специфічному факторі виробництва, який характеризує діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг, обумовлені перетвореннями, що відбуваються в суспільстві [5, с.125]. Це призводить до того, що в умовах постіндустріального суспільства поведінці суб'єкта господарювання характерна ініціатива, креативність, гнучкість, певний ступінь ризику та відповідальності. В інформаційній економіці виникає необхідність вкладання коштів в знання. Інвестиції вкладаються в людину в інформаційному суспільстві, а не в виробничої потужності, як в індустріальному суспільстві [5, с. 132].

Інформація виходить на перший план серед факторів виробництва, враховуючи попит на неї, перестає бути безкоштовним товаром, проникає в усі сфери господарської діяльності людини і стає засобом виробництва, продуктом і засобом обміну. Праця людини носить творчий характер, підвищується роль інтелектуальної праці, в результаті чого переважає сфера послуг і сфера обробки, генерації інформації.

Література

1. Базилевич В.Д./ Економічна теорія. Підручник./ – К.: 2006. – 631 с.

2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. / Д. Белю // Опыт социального прогнозирования. – 1999. – №2. -786 с.

3. Макарова М.В., М15. /Тенденції розвитку цифрової економіки: Монографія./ Полтава: РВВПУСКУ. – 2004. – 236 с.

4. Мельник Л.Г./Социально-економические проблеми информационного общества / -Суми: ИТД «Университетская книга». – 2005. – 430с.

5. Савчук В.С., Зайцев Ю.К. /Трансформаційна економіка./ – К.:КНЕУ. – 2006. – 612 с.