Корчовий І.М.,Григорівський О.В.

Буковинська державна фінансова академія

м.Чернівці

Науковий керівник Ворошан А.Д.

ЦІНОВА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ:РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства у колі відомих економістів постає гостра проблема щодо ролі держави у регулюванні економіки. Одним із важливих елементів регулювання економіки є ціноутворення. Але, так як свідчить практика, вільна ціна не здатна враховувати всієї різноманітності цілей та умов соціально-економічного розвитку країни і тому не може бути універсальним засобом регулювання економіки. Проте, вільні ціни не враховують такі соціально-економічні проблеми, як пенсійне забезпечення громадян, утримання непрацездатних, екологію, оборону країни тощо. Проблема полягає у визначені ступеня та форм обмеження вільного ціноутворення. Стимулюючий вплив вільних цін на економіку може забезпечуватися тільки за умов зрілого ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням ціноутворення та цінової політики присвячені праці таких учених, як М.І. Гельвановський , В.С. Пінішко, І.К. Салимжанов, Д.М. Стеченко, Ю.Г. Тормоса, Л.Ф. Чернева , Л.О. Шкварчук та інші.

Мета дослідження. Здійснити дослідження політики цін і визначити необхідність розробки державної цінової політики з відмовою від орієнтації на світові ціни у внутрішньому ціноутворенні України.

Виклад основного матеріалу. Цінова політика – це та частина економічної політики держави, яка являє собою концепцію з проблем ціноутворення, спрямовану на вирішення за допомогою цін важливих економічних, соціальних та інших проблем суспільства у теперішньому і прийдешньому часі» [4].

Право встановлення вільних цін наша держава надала суб'єктам господарювання Законом України «Про ціни і ціноутворення», однак право формування і проведення політики цін залишилось прерогативою держави. Проведення політики цін поряд з проведенням податкової, інвестиційної та іншої політик чітко визначене державою у 116 статті Конституції України [1]. Завданнями цінової політики є: встановлення загальних засад та основних принципів ціноутворення; розвиток підприємницької діяльності у межах, визначених законодавством; протидія зловживанням монопольним (домінуючим) становищем; системність та узгодженість дій органів державної влади при реалізації цінової політики; розвиток економіки країни; створення умов конкуренції та розвитку всіх суб'єктів господарювання; збалансованість ринку товарів, робіт, послуг; підвищення якості продукції; забезпечення соціальних гарантій у зв'язку із зростанням цін, які здійснюються відповідно до вимог законодавства; створення необхідних економічних гарантій для товаровиробників на внутрішньому ринку; розширення сфери застосування вільних цін; орієнтація цін внутрішнього ринку на рівень цін світового ринку; регулювання державою відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту [2].

В Україні питаннями ціноутворення займаються різні органи. Так, Верховна Рада України формує політику держави. Проведення державної політики цін у країні забезпечує Кабінет Міністрів України, який визначає перелік товарів і послуг, на які затверджуються фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а також повноваження органів державного управління в галузі встановлення контролю за цінами (тарифами).

Зараз проблема цін стала в центрі уваги всього світу, у тому числі в країнах з традиційною ринковою господарською системою. В умовах глобалізації виник дисбаланс між грошовою і матеріальною складовими світової економіки. Звідси і величезна амплітуда коливань товарних цін, яка порушує нестійку рівновагу фондових, валютних і товарних ринків, що і призвело до їх руйнування. Оскільки криза, що вибухнула, спотворила базові пропорції національних економік провідних країн, для її подолання потрібно або створення наднаціональних регулюючих інститутів, або корекція в межах окремих економік [5].

В вітчизняному господарстві фактично вже давно сформувалися і діють три сегменти, які знаходять своє відображення в цінах. Один (переважно доларовий) обслуговує зовнішні поставки на світовий ринок. Інший (гривневий) має внутрішню орієнтованість і, у свою чергу, поділяється на дві частини: ціни на продукцію та послуги природних монополій і ціни підприємств, що виходять на внутрішній ринок. Передбачалося, що саме останні і будуть складатися за ринковими законами. Але цього не сталося, оскільки ще з 90-х років ХХ ст. в ціновій сфері діють різні посередники. Включаючи в ціни свій значний дохід, вони тим самим блокують дію механізму конкуренції та підвищення ефективності економіки в цілому. В Україні проводиться політика вирівнювання цін на продукцію на внутрішньому ринку до рівня світових. Криза наочно показала, наскільки недосконала практика копіювання цін іншого ринку з відмінними від українського співвідношеннями попиту і пропозиції, іншими масштабами платоспроможного попиту. Вітчизняні споживачі об'єктивно не в змозі оплачувати продукцію експортерів за світовими цінами. Експортери, а за ними постачальники і споживачі будуть змушені зупинити виробництво і почати масові скорочення. У таких умовах у держави залишаться три джерела фінансових ресурсів:

- грошова емісія;

- зовнішні і внутрішні позики;

- продаж золотовалютних резервів.

Використання кожного з цих джерел небезпечне для національної економіки.

Орієнтація на світові ціни у внутрішньому ціноутворенні – одна з найбільших помилок теоретиків і практиків сучасного лібералізму, що наділили світові ціни властивостями нібито абсолютно об'єктивного відображення пропорцій глобального ринку. Вважається, що таким чином в національну економіку впроваджуються прогресивні критерії економічного розвитку.

По-перше, світова торгівля не може вважатися господарською системою хоча б тому, що в ній немає замкнутого циклу відтворення та роздрібних цін.

Це всього лише міжнародний майданчик, на якому країни вирішують питання внутрішнього розвитку за рахунок використання зовнішньоекономічних сегментів своїх господарств.

По-друге, орієнтація на світові ціни для внутрішнього ціноутворення є досить сумнівною і небезпечною, що підтверджує спекулятивний характер світової економіки.

І, по-третє, кожна національна господарська система (особливо ринкова)

зобов'язана орієнтуватися на власні пропорції обміну, що відображають потреби внутрішнього ринку та сприяють розвитку. Тому необхідно розробити державну цінову політику з відмовою від орієнтації на світові ціни у внутрішньому ціноутворенні, що в умовах кризи є життєво важливим [4].

Висновки. В Україні створена спеціальна система органів ціноутворення, до складу якої входять загальнодержавні, регіональні та відомчі установи. Рішення, що приймаються ними, часто суперечать один одному, тому необхідно створити єдиний координаційний центр. Для вирішення соціально-економічних проблем країни необхідно розробити концепцію державної цінової політики, яка б базувалася на таких принципах:

- відновлення відтворювальної функції цін;

- орієнтація цін на реалізацію конституційно закріпленого статусу України як соціальної держави;

- надання цінам стимулюючої функції з метою прискорення технічного розвитку і зростання ефективності виробництва;

- здійснення антиінфляційної політики, яка не перешкоджає економічному зростанню країни;

- проведення кредитної політики, спрямованої на усунення дефіцитів і диспропорцій.

Таким чином, головною метою цінової політики держави повинно бути відновлення та розвиток вітчизняного виробництва. Повернення відтворювальної функції цінам надасть можливість товаровиробникам формувати фонди для майбутнього розвитку. Це амортизаційні відрахування в повному обсязі, витрати на підготовку кадрів тощо. Сьогодні такі витрати у складі ціни практично відсутні. Відмова від посередників на ринку надасть можливість товаровиробникам-продавцям встановлювати ціни споживачам, враховуючи попит і пропозицію, що і буде стимулювати розвиток конкуренції.

Політика ціноутворення є складовою частиною соціальної політики України, тому для захисту вітчизняного споживача необхідно побудувати власну цінову базу з відмовою від орієнтації внутрішнього ринку на світові ціни [2].

Список використаної літератури

1. Конституція України (від 28.06.1996 зі змінами) [zakon1.rada.gov.ua]

2. Про ціни і ціноутворення: Закон України (від 03.12.1990 №507-XII)[zakon1.rada.gov.ua]

3. Тормоса Ю. Г. Ціни та цінова політика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2010. – 91 с.

4. Пінішко В.С. Ціно- і тарифотворення: Навч. посібник. – Львів: Магнолія, 2010. – 303 с.

5.Шкварчук Л.О. Ціноутворення: Підручник. – К.: Кондор, 2009. – 460 с.