Марченкова М.В., к.е.н. Корнілова О.М.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Аналіз сучасного стану молочної промисловості України

Молокопереробна промисловість охоплює маслоробну, сироробну, молочноконсервну та інші галузі.

Розміщення молокопромислових підприємств склалося залежно від розвитку і розміщення молочного скотарства і масового споживання молока і молочних продуктів. Заводи, що випускають молочну продукцію знаходяться в містах її споживання. Наприклад, у Києві працює три великі молокозаводи, є вони й у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Чернігові, Львові, Черкасах, Запоріжжі та інших містах. Маслоробні комбінати та молококонсервні заводи розміщені в зонах і районах високоінтенсивного молочного скотарства. Найбільші такі підприємства в Бердянську (Запорізька область), Жашкові і Тальному (Черкаська область), Рітках, Козельці, і Бахмачі (Чернігівська область), первомайську (Миколаївська область), Смілі (Черкаська область), Кременчуці (Полтавська область) [1, с.196].

На ринку молочної продукції діють суб’єкти. Суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від форми власності, фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка здійснює виробництво, переробку та реалізацію молока, молочної сировини і молочних продуктів [2].

Молочні продукти є важливою частиною раціону для населення України, майже для половини населення споживання молочних продуктів асоціюється зі здоров'ям, ще для 44% - це смачна їжа і для такої ж частки - здорова їжа. В основу позиціонування багатьох брендів закладені саме зазначені споживчі цінності.

Необхідність державного регулювання молокопродуктового підкомплексу АПК обумовлена його галузевою специфікою. Нестабільність, залежність від природних умов, сезонний характер виробництва та надходження грошових коштів повільний кругообіг та обіг фондів, інфраструктура ринку тваринницької продукції та важливість функціонування галузі для життєдіяльності людини потребує особливого визначеного державою механізму регулювання розвитку молочного підкомплексу.

Ситуація збитковості молочного тваринництва залишається однією з важливих проблем для України. Тому розгляд проблеми щодо державного регулювання ринку молока та молочної продукції в Україні є важливим та актуальним.

За останні 20 років виробництва молока у сільському господарстві зменшувалось в середньому на 662,71 тис. т. за рік, або на 3,8%. За станом на 2010р. його обсяги становили 11254,1 тис. т., хоча порівняно з 1990р. цей обсяг менший більш ніж у два рази.

Скорочення об’ємів виробництва молочної сировини пов’язана із різким скороченням поголів’я корів, у зв’язку з нерентабельністю їх утримання. Починаючи з 1990 року, спостерігається спад поголів’я з 8527,6 тис. голів у 1990 році, до 2736,5тис. голів у 2010 році. В середньому чисельність поголів’я за цей період зменшувалась на 289,56 тис. голів, або на 5,52%.

Також за останні роки спостерігається ріст цін на молочну сировину у сільському господарстві. За період 2003-2010 рр. ціни зросли з 696,9 грн. за т у 2003 році до 2938,7 грн. за т. У середньому вони зростали щорічно на 320,26 грн. за т, або на 22,8%.

Отже зараз у молочній промисловості на рівні ринку сировини спостерігається негативні тенденції, пов’язані з підвищеннями цін на сировину, та зменшенням обсягів виробництва молока.

У міжнародному розрізі за середньою продуктивністю на одну корову Україна також посідає не найвищу позицію.

Найкращі значення у 2009 році за цим показником у США, продуктивність однієї корови становить 9320 кг молоко на рік. Для України він становить лише – 4050 кг на рік, на 1 корову, тобто майже у 2 рази менше ніж за продуктивність США.

Тобто зниження обсягів виробництва молочної сировини пов’язані не лише зі зменшенням поголів’я корів, а також зі спадом їх продуктивності.

Ринок молочних продуктів відноситься до числа висококонкурентних - кількість тільки великих гравців на ньому складає близько півтора-двох десятків, не кажучи вже про численних дрібних локальних виробників, кількість яких перевищує кілька сотень. Така кількість гравців призвела до того, що ринок виявився досить «подробленим». Найбільші «фігури» молочного бізнесу - компанії ВіммБілльДанн, Lactalis, Юнімілк, Danone, Злагода, Rainford, Галичина та інші. Частки найбільших «гравців» українського ринку молочної продукції України у 2009 р., % наведено на рис.1.1.

Рис.1.1. Частки найбільших «гравців» українського ринку молочної продукції України у 2009 р., % [4]

За станом на 2009 р. компанія «Юнімілк» має найбільшу частку серед ринку молочної продукції, а саме 9%. До холдингу входять завод «Галактон» (м. Київ), Кременчуцький міський молочний завод. Відомі марки - «Галактон», «Кремез», «Баланс», «Дивина». Компанія входить до складу російського холдингу «Юнімілк», який в 2004 році виокремився як самостійний підрозділ із групи «Планета молоко».

У нашій країні доволі розвинуте виробництво молочних продуктів. Левину частку цього виробництва займає кисломолочна продукція, серед якої знаходиться досліджувані продукти: кефір та йогурт.

У структурі виробництва за 2009 рік найбільшу частку займає виробництво молока 48%, на другому – виробництво кисломолочної продукції, вона становить 29%. Найменшу частку займають свіжі неферментовані сири – 5%, та кисломолочні сири, також 5%.

Отже ринок молока та молочної продукції України не зважаючи на проблеми на сировинному ринку є доволі розвинутий, завдяки своєму асортиментному ряду, напруженого конкурентного становища. Хоча на ньому існує проблема якості продукції, оскільки у зв’язку з специфікою продукції та недотриманням стандартів виробництва, якість продукції погіршується. Це впливає на його споживчі характеристики, та корисність загалом. Тому дослідження цього ринку є важливою та потребує регулювання з боку держави.

Література:

1. Іванух Р. А. Аграрна економіка і ринок / Іванух Р.А., Дусановський С.Л., Білан Є.М. – Тернопіль: Збруч, 2003. – 308 с. ISBN 966 – 528 – 184 – 4.

2. Закон України "Про молоко і молочні продукти

3. Статистичний щорічник України 2010/ Державний комітет статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Вид_во «Консультант», 2011. – 567 с. - ISBN 978-966-2142-89-1

4. Офіційний веб-сайт Державного управління статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу www.ukrstat.gov.ua/