Экономические науки/ 6.Маркетинг и менеджмент

Головченко Н.В., Перепіліцина І.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Сучасні проблеми розвитку банківського сектору та шляхи їх вирішення

Розвиток банківської системи залежить від багатьох чинників. Фінансова стабільність є основним з них. Саме вона є індикатором довіри, як до окремого банку, так і до системи в цілому з боку інвесторів, вкладників, партнерів та кредиторів. В умовах кризи саме фінансова стабільність банків зазнала найбільшого удару. Нестабільна банківська система не може ефективно функціонувати, задовольняти потреби клієнтів і держави. Це і зумовлює актуальність та доцільність проведення досліджень для розвитку даного питання.

Проблема відновлення фінансової стабільності окремих банків та банківської системи загалом в сучасних умовах є досить широко досліджуваною у вітчизняній економічній літературі і розглядається такими вченими як: Багратян Г.А., Гальчинський А.С., Довгань Ж., Пацера М., Міщенко В.І. та ін. Їх роботи мають достатньо комплексний характер, але при цьому в них практично відсутні питання щодо нівелювання впливу зовнішніх та внутрішніх факторів і їх наслідків на процес відновлення фінансової стабільності банківської системи України, а особливо в посткризовий період.

Мета роботи полягає у вивченні існуючих досліджень щодо визначення рівня фінансової стабільності банківської системи України в умовах фінансової кризи та шляхів можливостей її повернення на до кризовий рівень.

Несприятливий розвиток процесів як у світовій економіці, так і безпосередньо в Україні водночас відобразився на довірі до банківської системи і фінансовій стабільності банків. Збитки найбільших світових фінансових інститутів призвели до глобальної переоцінки ризиків, заморожування ліквідності і зниження довіри між учасниками ринку Для українських банків істотно ускладнився доступ до зовнішніх запозичень, а вартість їх залучення зросла.

Якщо проаналізувати статистичні данні банківського нагляду Національного банку України [1], то можна зробити висновок, що умовами забезпечення фінансової стабільності банків повинні бути: достатній, але не надлишковий обсяг власного капіталу; підтримка збалансованої структури активів і пасивів за строками і сумами; підтримка відповідного рівня рентабельності діяльності банку. [2]

Помилки в розробці стратегії і тактики діяльності банків України є також істотними факторами, які зумовили зростання негативних наслідків у банківській діяльності. Криза показала, що банки самі сприяли її розвитку:

По-перше, порушувалося одне з «золотих правил» банківської діяльності - короткі гроші в короткі позики, довгі гроші - в довгі позики, що спровокувало зростання як процентних ризиків, так і ризиків ліквідності.

По-друге, існування реального розриву між валютами надання кредитів та доходів які отримують наші громадяни, теж негативно впливає на фінансову стійкість банків України;

По-третє, більшість українських банків в гонитві за надприбутками постійно знижували стандарти щодо надання кредитів. Позички надавалися без оцінки кредитоспроможності клієнта, взамін банки одержали великий обсяг неповернених кредитів;

По-четверте, вже в умовах кризи банки виявилися нездатними об'єднуватися для вирішення загальних завдань.

Оскільки основною силою відновлення фінансової стабільності банківської системи є довіра контрагентів, то можливими шляхами повернення фінансової стабільності банків на до кризовий рівень можуть бути [3]:

1. Активізація комунікаційної діяльності державних органів, у тому числі Національного банку України. Необхідним є надання населенню вичерпних роз'яснень щодо ситуації в економіці та на фінансових ринках, а також стосовно дій Кабінету Міністрів України та Національного банку України щодо врегулювання проблемних ситуацій.

2. Запровадження заборони на видачу банками кредитів в іноземній валюті сприятиме зменшенню девальваційного тиску та фінансової доларизації в Україні, а також доларизації ключових товарних ринків.

3. Перегляд економічних нормативів діяльності банків (ліквідності і платоспроможності) у напрямі їх удосконалення. Необхідність у цьому заході пов'язана з тим, що діючі нормативи своєчасно не просигналізували та не попередили про ризики та дисбалансу що стали причиною втрати фінансової стабільності банківською системою України.

При цьому зусилля всіх банків системи повинні бути спрямовані на: забезпечення можливості фінансово стійким банкам використовувати власні кошти для поглинання слабких і проблемних банків; зменшення рівня невизначеності з боку суб'єктів господарювання щодо фінансового стану як окремих банків, та всієї банківської системи; залучення стратегічних інвесторів.

Пріоритетним завданням залишається зміцнення фінансової стабільності вітчизняного банківського сектору в цілому за рахунок удосконалення систем управління ризиками і внутрішнього контролю, розвитку корпоративного управління, а також необхідності стрес-тестування і розробки планів дій на випадок непередбачених ситуацій. Зокрема необхідно посилити увагу банків та наглядових органів до ефективного контролю за кредитним ризиком та за ризиком ліквідності.

Література:

1. Бюлетень Національного банку України (електронне видання). -Березень 2011 // www.bank.gov.ua.

2. Довгань Ж. Фінансова стійкість банківських установ у період економічної кризи // Вісник Національного банку України. - 2009. - № 4.

3. Пацера М. Світова фінансова криза та її наслідки для банківської системи України // Вісник Національного банку України. -2009.-№1.