Экономические науки/ 1.Банки и банковская система.

Пророчук Н.Ю.

Науковий керівник: Толмачова О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Сутність інноваційних стратегій комерційного банку

Сучасні складні умови функціонування банківського бізнесу не заперечують той факт, що перспективи розвитку банку пов’язані з активізацією інноваційної діяльності. Для створення інноваційної стратегії банку необхідно сформулювати своє розуміння інновацій, визначити, які потреби вони задовольняють і яким чином сприяють реалізації стратегічних цілей кредитного інституту. Банк повинен вирішити, на що буде націлена його інноваційна активність - на радикальні чи модифікуючі, поліпшуючі інновації, якою мірою він буде запозичувати досвід та розробки ззовні тощо. Характер вирішення цього питання залежить від швидкості змін, що відбуваються у банківській сфері. Відповідно, різні моделі ведення інноваційної діяльності, що знаходять відображення у стратегії її розвитку, будуть потребувати різного обсягу та складу ресурсів [1].

Метою даної роботи є визначення сутності інноваційної стратегії комерційних банків, а також класифікація банківських інноваційних стратегій.

У зв'язку з наявністю у банків різних рівнів управління, більшість банків розробляє не одну, а кілька об'єднаних загальною метою стратегій, створюючи тим самим їх ієрархічну сукупність.

Згідно з єдиним методологічним підходом до організації стратегічного управління у комерційних банках, розроблення їх інноваційних стратегій має базуватися на загальних принципах [2]:

- розробка стратегії є не разовим заходом, а безперервним процесом розвитку, вдосконалення власної діяльності банку;

- головне при розробці стратегії - забезпечити зростання вартості банку шляхом створення нових можливостей для клієнтів та самої організації;

- не можна намагатися стати "усім для кожного", необхідно зробити акцент на найважливіших на певний момент цілях;

- універсальних стратегій не буває, вони завжди унікальні;

- стратегія має орієнтуватися на майбутнє, а не на минуле чи сьогодення;

- реалізація стратегії потребує адекватних внутрішніх змін у банку (бізнес-процесів, оргструктури, персоналу);

- зміст стратегії має безперервно адаптуватися до змін ринку банківських послуг;

- розробка та реалізація стратегії - це творчий процес, який здійснюється всім колективом банку.

Інноваційні стратегії поділяються на такі види [1]:

1. Традиційна, коли банк не прагне нічого іншого, лише підтримання якості надання наявних послуг, удосконалення форми і сервісу традиційних продуктів. У сучасних умовах, коли банківські ринки є ринками покупця, а не продавця, така поведінка є гарантією того, що за деякий час банк опиниться на узбіччі економічного життя. Фактично, це є варіантом практичної відсутності інноваційної стратегії.

2. Сегментна, коли банк шукає ідеї таких продуктів, впровадження яких не потребує значних витрат і дасть можливість певний час домінувати на максимальній частці невеликого ринку. Застосування цієї стратегії зумовлене бажанням уникнути прямої конкуренції з провідними фінансовими інститутами у сфері стандартних послуг. Водночас у врахуванні специфічних запитів споживачів перевага на боці того банку, який займається їх вивченням і задоволенням. Пошук та використання таких "ніш" надання послуг передбачає глибоке знання ринкової ситуації, досить високий рівень технологічного розвитку та адаптаційних властивостей. Прикладом застосування сегментної стратегії може бути діяльність багатьох невеликих американських банків, які стабільно утримують регіональні ринки, спрямовуючи свої послуги на задоволення специфічних потреб місцевих громад.

3. Імітаційна, коли банк запозичує оригінальний досвід лідерів або купує ліцензії на використання певних технологій. Досить часто така стратегія застосовується комерційними банками при вдосконаленні депозитного або розрахункового обслуговування клієнтів.

4. Оборонна стратегія, орієнтована на утримання конкурентних позицій на вже існуючих ринках, коли банк не відчуває проблем збуту у зв'язку з відсутністю конкуренції. Головна функція такої стратегії - підтримувати норму прибутку шляхом низьких витрат, зосереджуючи зусилля на забезпеченні максимального обсягу надання послуг для отримання економії на масштабі. Прикладом реалізації такої стратегії може бути запровадження комерційним банком, що має відпрацьовані ефективні технології, карткових зарплатних проектів у невеликих населених пунктах.

5. Залежна стратегія, що у сфері банківського бізнесу характерна для філій банків, яким головні офіси передають інноваційні продукти з метою розширення сфери реалізації останніх.

6. Наступальна, що, як правило, поділяється активну і помірну. Активна наступальна стратегія означає намагання стати першим, провідним (з інноваційного погляду) кредитним інститутом на певному сегменті ринку або у певному регіоні. Метою цієї стратегії є максимальний прибуток, а характерною рисою — високий ризик. Помірна наступальна стратегія забезпечує позиції “кращого другого”, вона притаманна компаніям , які йдуть впритул з лідером. Мета цієї стратегії – уникнути високих ризиків і досягти стабільного прибутку.

Можна зробити висновок, що згідно із сутністю та класифікацією інноваційних стратегій комерційних банків вони стають невід’ємною складовою банківських корпоративних стратегій, що дозволяє фінансовим інститутам позиціонувати у конкурентному середовище.

Література

1. Єгоричева С. Інноваційні стратегії банків: сутність та класифікація / Єгоричева С. // Банківська справа. – 2009. – С. 63-72.

2. Єгоричева С. Методологія розробки інноваційної стратегії комерційного банку / Єгоричева С. // Банківська справа. – 2010. – С. 73-84.