Никоненко Ю.Г. студентка групи БС-10-СА,

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Фірсов Д. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми розвитку інвестиційних банків в Україні

Проблеми обґрунтування доцільності функціонування спеціалізованих інвестиційно-кредитних інституцій в умовах вітчизняного інвестиційного ринку й банківської системи України, е недостатньо висвітленими. Тобто досі не визначено оптимальної моделі інвестиційних банків для вітчизняної економіки. Разом із цим нормативно-правові акти, що регламентують фінансово-кредитну сферу, передбачають функціонування таких спеціалізованих інвестиційних банків. Тому дана тема є дуже актуальною на сьогодні і потребує детального вивчення.

Метою даної роботи є переосмислення проблем і перспектив функціонування інвестиційних банків як одних із основних учасників інвестиційного ринку.

Дане питання було висвітлено у роботах таких вчених: А.М.Мороза, А.А.Пересада, М.І. Савлука, Б.Л. Луціва, Г. Марковіца, В.Н. Якімкіна, В.С. Шапрана.

Основною проблемою, що стримує розвиток інвестиційного банка є те, що інвестиційні банки регулюються більш жорсткими нормативами ніж універсальні.

Зазначимо, що інвестиційні банки виникли наприкінці XVIII — на початку XIX століття. Це було пов'язано з розміщенням державних цінних паперів. Із часом ці банки почали вкладати капітал у реальні інвестиції. До кінця XX — початку XXI століття інвестиційні банки першого типу перетворилися на потужні фінансово-кредитні інститути, без участі яких у світі не проводилось практично жодної емісії цінних паперів великих корпорацій. Без посередництва таких банків практично неможливо було отримати довгострокові ресурси на світовому фінансовому ринку [1]. Інвестиційні банки другого типу надають перевагу середньо- й довгостроковому кредитуванню різноманітних галузей економіки, а також розробці та координуванню реалізації інвестиційних проектів, переважно пов'язаних із передовими технологіями й інноваційними доробками. Отже, основним завданням функціонування інвестиційних банків є акумулювання довгострокового капіталу та його ефективне розміщення. Тому інвестиційний банк як спеціалізовану фінансово-кредитну установу можна розглядати у площині основного гравця ринку довгострокових інвестиційних ресурсів, а також як альтернативне джерело стимулювання інвестиційної сфери економіки. Специфіка інвестиційних банків полягає в тому, що вони не займаються залученням вкладів населення [2].

Саме з метою визначення перспектив розвитку інституції інвестиційних банків в Україні потрібно окреслити ряд параметрів щодо створення й функціонування моделі інвестиційних банків у вітчизняній банківській системі. Це форма власності банку, ресурси та сфера діяльності банку. Форма власності банку, державна форма власності, в першу чергу, дасть змогу ефективно контролювати використання бюджетних коштів як одного з багатьох джерел ресурсів банку на виконання пріоритетних інвестиційних проектів.

Як відомо, інвестиційні банки є фінансовими інститутами, що спеціалізуються на операціях із цінними паперами, реалізації інвестиційних проектів, довгостроковому інвестиційному кредитуванні. Оскільки спеціалізовані інвестиційні банки наражаються (порівняно з універсальними) на значно більші ризики, то сфера їхньої діяльності регламентується жорсткішими нормативами. Так, у Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні НБУ зазначається, що для спеціалізованих інвестиційних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів …:

— нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) — не менше ніж 20 %;

— нормативу (коефіцієнта) співвідношення регулятивного капіталу й сукупних активів (НЗ) — не менше ніж 12 %;

— нормативу загальної суми інвестування (НІ2) — не більше ніж 90 %;

— залучення вкладів фізичних осіб має становити не більше 5 % регулятивного капіталу банку [3].

Відсутність професійного регулювання розвитку інвестиційної діяльності банків з боку держави компенсується реальною практикою, яку реалізують, в основному, банки з іноземними інвестиціями. Найбільш відомими гравцями на інвестиційному ринку України є ІНГ-банк Україна (Голландія), ОТР-Банк (Угорщина), Індексбанк (Агриколь банк Франція), УкрСиббанк, РайфайзенБанк Аваль (Австрія), Альфа-Банк (Росія). Так, в 2008—2009 рр. основними напрямками діяльності цих банків були: послуги організаціям з фінансового консультування; послуги андерайтингу; послуги платіжного агента. Розподіл послуг на окремі підрозділи — роботи з фізичними особами (населенням) і роботи з корпоративними клієнтами — є звичною практикою організації діяльності для українських банків, оскільки саме таким чином організовано надання банківських послуг і в Україні. Суттєвим чинником формування інвестиційних банків в Україні є інтенсифікація розвитку страхового бізнесу і недержавного пенсійного забезпечення [1].

Саме тому в Україні сьогодні де-юре не існує жодної спеціалізованої інвестиційної фінансові установи, хоча де-факто функціонують банки, які містять у своїй назві слово "інвестиційний". Стосовно ресурсів, доцільно було б зняти нормативні обмеження щодо коштів фізичних осіб, при цьому їх доцільно залучати лише на довгостроковій основі, тобто на більш ніж 1—3 роки [1]. У сфері діяльності банку пріоритет, звичайно, повинен надаватися реалізації значимих інвестиційних проектів для вітчизняної економіки й, безперечно, на інноваційній основі.

Отже, можна зробити висновки, що сьогодні в Україні немає статистики в галузі інвестування, що не дозволяє зробити глибокий аналіз щодо питань надання інвестиційних послуг. Надання інвестиційних послуг на досвіді окремих банків та інвестиційних компаній показало, що найбільш розвинений напрямок — це надання брокерських послуг. У стадії розвитку перебувають послуги щодо проведення андерайтингу і операцій злиття та поглинання; перспективними є послуги інвестиційного менеджменту (довірчого управління активами професіональних учасників фінансового ринку та активами приватних осіб). Для вирішення проблеми інтенсифікації інвестиційних процесів в Україні необхідні, з одного боку, концентрація ресурсів та капіталу, а з іншого, — створення інфраструктури для багатоканального ринку із залученням інвестицій. З погляду покращення доступу фірм до інвестицій необхідно в дуже стислі строки підтримати банківський сектор і сприяти розвитку небанківських установ, зокрема: заохочувати участь іноземних банків для посилення конкуренції, що змусить українські банки зменшувати процентні ставки і укрупнюватися; ввести суворі правила щодо кредитування споріднених підприємств; підвищити вимоги до капіталу та обсягів основного капіталу і дати більш точне визначення капіталу; привести страхове законодавство у відповідність до статутів ЄС; прийняти відповідне законодавство для створення накопичувального пенсійного фонду, передбаченого пенсійною реформою; сприяти поширенню інформації про пенсійну реформу, оскільки недовіра до недержавних пенсійних фондів тісно пов'язана з недостатнім розумінням того, як працюють ці установи.

Список використаної літератури

1. Глущенко С.В. Інвестиційні послуги банків: практика та перспективи // Фінанси України. – 2007. - №5. – С. 96 – 104.

2. Енциклопедія банківської справи / Редкол.: В.С. Стельмах та ін. – К.: Молодь; Ін Юре, 2001. – 680 с.

3. Про банки і банківську діяльність : закон України від 7 груд. 2000 р. № 2121-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 5-6. – С. 106-143. – ISSN 0320-7978.