ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

Фомуляєва Ю.С.,студентка 5 курсу 6 групи, ХНЕУ

Керівник к.е.н., доцент, Л.Ф. Кондусова

Сутність фінансового забезпечення місцевих органів влади являє собою сукупність заходів щодо акумуляції, розподілу та використання фінансових ресурсів з метою створення умов, що сприяють нормальному здійсненню економічних процесів на відповідній території, реалізації запланованих соціальних програм, проектів, та запобіганню і усуненню порушень при використанні фінансових ресурсів. Фінансові ресурси місцевих органів влади – це фонди коштів, що створюються і використовуються на соціальний і економічний розвиток регіонів. Джерела фінансування потреб органів місцевого самоврядування поділяються на: доходи місцевого бюджету, позики, фінансові ресурси комунальних підприємств, фінансові ресурси населення, інвестиції, цільове фінансування регіональних програм з Державного бюджету, позабюджетні фонди і міжбюджетні трансферти.

Досліджуючи становлення і розвиток джерел формування фінансових ресурсів місцевих органів влади, з’ясовано, що зі збільшенням витрат держави зменшується самостійність місцевих органів влади та звужується їх фінансова база. Період перебування України у складі Радянського Союзу характеризувався надмірною централізацією влади, формалізацією місцевого самоврядування, відсутністю стимулів до формування належної бази фінансового забезпечення місцевих органів влади. Як наслідок, після отримання незалежності систему фінансування місцевих органів влади практично довелося формувати заново.

Основу фінансових ресурсів місцевих органів влади складають доходи місцевих бюджетів відповідних територій. Однак протягом останніх років частка місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті Україні зменшується. Такий процес вступає у протиріччя з тим, що на місцеві органи влади перекладається виконання великої кількості зобов’язань у сфері соціально-економічного розвитку територій. Більшість місцевих бюджетів більше як на 50 % сформовані за рахунок міжбюджетних трансфертів, питома вага місцевих податків і зборів залишається вкрай низькою, що свідчить про відсутність податкової бази формування місцевих бюджетів.

Головними проблемами фінансового вирівнювання регіонів є неефективне використання отриманих трансфертів на місцях, що не сприяє покращенню соціально-економічного розвитку регіонів; відсутність у місцевих органів влади дієвих стимулів щодо пошуку додаткових джерел фінансування розвитку територій; подальше поглиблення диспропорцій у розвитку окремих територій України. Для вирішення вказаних проблем у першу чергу потребує реформування система місцевих податків і зборів з метою створення належної податкової бази формування доходів місцевих бюджетів.

Реформування трансфертної політики та системи формування доходів і видатків місцевих органів влади має відбуватися паралельно з адміністративними і територіальними реформами. Подальша реалізація принципів децентралізації місцевих органів влади і їх функцій може відбутися після здійснення адміністративно-територіальної реформи. У роботі запропоновано реформувати адміністративно-територіальний устрій України шляхом створення трьох рівнів: центральна влада, місцева влада першого рівня, місцева влада другого рівня. Таким чином, створення трирівневої системи адміністративно-територіального устрою дозволить зробити прозорішою процедуру надання міжбюджетних трансфертів та посилити контроль за ефективністю їх використання. За допомогою економіко-математичного моделювання нами обґрунтовано оптимальний обсяг повноважень, який може бути делегований на місцевий рівень на принципах вето-базисного делегування. На основі дослідження зарубіжного досвіду обґрунтовано розмежування повноважень між рівнями місцевої влади, що дозволить чітко закріпити відповідальність за неякісне надання відповідних послуг за конкретними органами місцевої влади. Збільшення доходної частини місцевих бюджетів має відбуватися паралельно із скороченням видаткової частини. Досягти скорочення видаткової частини можна завдяки розбудові комунального сектора економіки на місцях і збільшення кількості малих підприємств. Розбудова комунального сектору економіки має відбуватися у напрямі створення комунальних підприємств у прибуткових галузях економіки, таких як готельний і ресторанний бізнес, роздрібна торгівля. Збільшення кількості прибуткових комунальних підприємств та малих підприємств сприятиме не тільки збільшенню доходної частини місцевих бюджетів за рахунок збільшення податкових надходжень, але й зменшенню видаткової частини за рахунок зменшення на неї соціального навантаження. За допомогою економіко-математичного моделювання доведено, що на скорочення видатків місцевих бюджетів позитивно впливає збільшення кількості малих підприємств і збільшення питомої ваги комунальних підприємств.

Література:

1. Бюджетний кодекс України від 2.06.2001 р. №2542-ІІІ.

2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97 – ВР.