К.е.н. Пономаренко С.Ю.,

Коваленко Г., Шульга А.

Донецький Державний Університет Управління, Україна

Функціонування небанківських фінансово-кредитних установ в Україні.

На сучасному етапі Україна має потребу в коштах, які мають бути спрямовані на розвиток економіки. Судячи з досвіду західних держав, джерелом подібних коштів може стати розвинена система небанківських фінансово-кредитних установ. В Україні НФКУ, зрозуміло, існують, однак діяльність їх поки ще недостатньо ефективна. Для подальшого їх розвитку й формування на їхній основі важливого джерела розвитку економіки необхідно знати, наскільки добре (або погано) вони функціонують на даний момент, які проблеми у функціонуванні існують і якими є тенденції подальшого розвитку НФКУ в Україні.

Дослідженням сутності фінансових посередників займалися такі видатні економісти як Дж. Кейнс, К. Маркс, А. Маршал, Ф. Мишкін, А. Сміт, М. Туган-Барановський, А. Пігу, Д. Рікардо, Й. Шумпетер, Б. Фрідман та інші.

Небанківські фінансово-кредитні установи - це, як і банки, фінансові посередники на грошовому ринку. Вони також займаються залученням грошових ресурсів населення й підприємств, але на відміну від банків небанківські фінансові структури залучають не депозити, а пайові членські внески, страхові й інші платежі; дані фінансові посередники також видають за рахунок притягнутих ресурсів кредити [2, с. 131].

До небанківських фінансово-кредитних установ відносяться: кредитні союзи, кооперативи, компанії; ломбарди; лізингові й факторингові компанії; інвестиційні фонди, трастові фонди й компанії; страхові компанії; недержавні пенсійні фонди.

Ринок небанківських фінансових послуг в Україні стрімко розвивається: зростає кількість фінансових установ, розмір їх активів та попит на їх послуги. Загальна кількість небанківських фінансово-кредитних установ, зареєстрованих в Державному реєстрі фінансових установ, станом на кінець 2010 року становила 3016 установ. Чисельно вони більш ніж у 10 разів переважають кількість комерційних банків. Проте активи цих установ все ще залишаються незначними порівняно з активами комерційних банків.

Небанківські кредитно-фінансові установи акумулюють, накопичують тимчасово вільні кошти одних осіб і надають їх у кредит іншим особам [1, с. 380]. Вони звичайно виникають у тих сферах, які з тих або інших причин нецікаві великим гравцям фінансового ринку - комерційним банкам. Тобто небанківські кредитно-фінансові установи займають ті ніші, які відчувають брак уваги з боку банків. Це, наприклад, кредитування населення, сільськогосподарських виробників. На сучасному етапі функціонування НФКУ в Україні існує цілий ряд проблем. Основною з них є те, що до сьогоднішнього дня законодавством України офіційно не визначений статус «небанківської фінансової установи» [3].

Не менш важливою проблемою, є недовіра більшості громадян до небанківських фінансово-кредитних установ. Основною причиною цього є недовіра до різного роду вкладів, що залишилася ще з радянських часів, крім того, ще можна виділити недостатню інформованість громадян про ці установи, а також відносно невисокий рівень доходів більшості населення ы невпевненість у політичній ситуації в країні, через що воно відмовляється від інвестиційної діяльності.

Таким чином, можна зробити висновок, що небанківські фінансово-кредитні установи відіграють важливу роль на національних ринках розвинених країн. В Україні вони також розвиваються, однак говорити про істотну їхню роль у розвитку економіки не можна. Цьому перешкоджає відносно невелике охоплення ринку, недовіра до них з боку багатьох громадян, недосконалість законодавчої бази, що регулює їхню діяльність, а також нестабільна політична ситуація й відносно низькі доходи більшості громадян.

Для рішення цих проблем можна запропонувати наступні шляхи: удосконалювання законодавчої бази; поширення інформації про діяльність небанківських фінансово-кредитних установ, надаваних ними послугах і гарантіях; стабілізація політичної ситуації в країні, і, як наслідок, стабілізація економіки; приведення доходів громадян до рівня доходів у розвинених країнах.

Література

1. Ємець В.В. Інститути небанківського фінансового сектора у системі забезпечення економічної безпеки України /В.В. Ємець //Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 11.

2. Зайвенко Т.О. Переваги, недоліки і сучасний стан страхового асистансу в Україні /Т.О. Зайвенко //Економіка. Фінанси. Право. – 2008. – № 6.

3. Костогриз В.Г. Аналіз ощадної діяльності банківських та небанківських установ в України /В.Г. Костогриз //Економічний простір. – № 13.

4. Криклій А.С. Конкурентний потенціал небанківських фінансових інститутів на ринку кредитних ресурсів /А.С. Криклій //Економіка та держава. – 2006. – № 10.

5. Кузів І.В. Пріоритетні напрями інвестування заощаджень домашніх господарств в Україні /І.В. Кузів //Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – № 10.