Карташова В.В.,Татаревська Т.М.

Науковий керівник: Мінасян В.Л.

Буковинська Державнв Фінансова Академія

Проблеми і перспективи розвитку акцизного податку в Україні

Акцизи сплачували ще з давніх часів, їх повсюдне розповсюдження пояснюється, передусім, високим фіскальним потенціалом даного податку. Так, ще у XVII ст. французький економіст Ф. Демезон відзначив, що «акциз здатен принести казні стільки і навіть більше, ніж усі інші податки разом взяті».

Одним із видів непрямого оподаткування є акцизний податок. Він досить важливий фінансовий інструмент регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Запроваджуючи акцизний податок на тютюнові та горілчані вироби, держава намагається обмежити їх споживання. При акцизному оподаткуванні імпорту здійснюється захист власних товаровиробників. Оподаткування предметів розкоші має на меті перерозподіл доходів між різними верствами населення. Застосування акцизного податок дає змогу вилучати частку прибутку підприємств – монополістів з виробництва окремих товарів. Цей податок встановлюється на високорентабельну продукцію. Особливістю акцизного податок є яскраво виділена регулююча функція податку: коригування попиту і пропозиції про підвищенні ціни товару за рахунок включення до неї саме акцизного збору. Саме тому, ми вважаємо, що данна тема є досить актуальною у наш час.

За своєю економічною сутністю акцизний податок – фінансовий інструмент перерозподілу доходів між різними верствами населення і підприємницькими структурами. Як правило, ставки акцизного податку встановлюються в твердих сумах з одиниці товару. Це дає змогу ефективніше впливати на процес виробництва та реалізації товарів.

На сьогодні в Україні, як і в багатьох інших країнах, акцизом обкладаються товари, котрі відповідають одній або декільком характеристикам із наведених нижче. По-перше, виробництво й реалізація таких товарів перебувають під наглядом держави. По-друге, вони характеризуються нееластичністю попиту за ціною. По-третє, еластичність попиту за доходом для цих товарів часто більша за одиницю. По-четверте, в державі прийнято вважати, що використання цих товарів не приносить користі споживачам та з великою ймовірністю викликає негативні зовнішні ефекти. По-п'яте, до підакцизних не належать товари першої потреби. Разом із тим акцизний податок, як і всі непрямі податки, збільшує ціни на відповідні товари [1].

Досвід застосування в оподаткуванні акцизного податку підтверджує, що необхідно дуже обережно підходити до визначення об'єму оподаткування, ставок податку тощо. Адже, високі ставки акцизного податку зумовлюють зростання тіньової економіки, ухилення від оподаткування та появу великої кількості неякісної фальсифікованої продукції. На сьогодні відповідно до п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли [1].

З прийняттям нового Податкового Кодексу України, як і передбачалося загальні ставки акцизного податку збільшилися, причому найвідчутніше – для нафтопродуктів. Згідно з ними акциз додав у вазі більше, ніж на третину. Ставки акцизного податку для алкогольних напоїв та тютюнових виробів теж збільшилися. Однак тут ми спостерігаємо умовне зростання з урахуванням індексації. Хоча в акцизній частині ПКУ індексації ставок не передбачено, Кабміну доручили щороку до 1 червня вносити на розгляд Верховної Ради законопроект про їх підвищення з урахуванням індексу інфляції та цін виробників промислової продукції.

Акцизне законодавство – сфера делікатна. Попри існування універсальних економічних законів, єдиної формули стягнення акцизного податку в світі не вироблено. Дискусії тривають. І кожна країна обирає свою систему. Україна – не виняток. Акцизний збір є загальнодержавним непрямим податком на окремі високорентабельні товари (продукцію), диференційованим в залежності від споживчих якостей та попиту на відповідну продукцію. В Україні при встановленні ставки акцизного збору прагнули покласти в основу економічні методи регулювання, визнані в усьому світі. Економічна теорія обґрунтовує частку акцизу в загальному бюджеті держави на рівні 5% (у країнах з перехідною економікою вона може сягати 7-8%). Непродумані, дії в цій сфері негайно призводять до зростання нелегального виробництва і контрабанди. Уникнути таких негативних наслідків, а також зробити акцизну політику України цивілізованою, сучасною і узгодженою із світовою практикою – держава і ставить своєю метою.

За офіційними даними, у січні 2011 року від акцизів на тютюнову продукцію бюджет України отримав 1,75 млрд. гривень. Це більше, ніж будь-якого місяця у попередні роки. Загалом, за 2010 рік бюджет України отримав рекордне за всю історію України поповнення від акцизу на вітчизняні та імпортні тютюнові вироби – 13,06 млрд. гривень, що становить майже 1,5 млрд. доларів. Це більше у 5 разів, ніж у 2007 році (2,44 млрд.) і більше, ніж за два останні роки разом узяті – 2008 ( 3,58 млрд. гривень) та 2009 (9,06 млрд. гривень). Хочу нагадати, в Україні найбільші підвищення акцизів відбулися у вересні 2008, травні 2009 та липні 2010 року [2, 59].

«Акцизна політика останніх років довела свою ефективність – поширеність щоденного куріння суттєво зменшилася з 37% 2005 року до 25% 2010 року, а надходження до бюджету зростають», – сказав Костянтин Красовський, завідувач сектору контролю над тютюном Українського інституту стратегічних досліджень МОЗ України [4].

За словами експерта, в 2001-2007 роках реальні (з урахуванням інфляції) надходження від тютюнових акцизів до бюджету України росли тільки завдяки зростанню виробництва тютюнових виробів. Це зростання виробництва зумовили два негативні процеси: збільшення контрабанди українських сигарет до інших країн, а також збільшення споживання сигарет в Україну. Але кілька різких підвищень ставок акцизу в 2008-2010 роках дали змогу збільшити реальні надходження навіть при скороченні виробництва.

Основні надходження акцизного збору на алкогольні напої (90%) забезпечуються за рахунок виробленої в Україні лікеро-горілчаної продукції. Збільшення ставок акцизного збору протягом 2008-2009 років призвело до зменшення загальних обсягів виробництва алкогольної продукції на 6,1 %, що негативно вплинуло на виконання зобов'язань перед бюджетом. Зменшилося виробництво слабоалкогольних лікеро-горілчаних виробів, кріплених виноградних вин, коньяку, а випуск горілки, незважаючи на значне підвищення ставок на спирт, зріс.

На тлі падіння виробництва галузь показала зростання надходжень до бюджету в 2009 р. у 1,5 раза, порівняно з 2007-м. Однак цього досягнуто не за рахунок розширення бази оподаткування, як мало бути, а лише внаслідок підвищення ставок акцизного збору на спирт в 1,8 раза. А також частково за рахунок запровадження у 2008 р. марок акцизного збору нового зразка із зазначенням суми сплаченого збору з одиниці маркованої продукції.

Саме завдяки новим маркам у 2008 р. вдалося зруйнувати вигідну для виробника схему мінімізації акцизного збору, коли марка на суму акцизного збору з мінімальним вмістом спирту 25% об'ємних одиниць клеїлася на пляшки з горілкою міцністю 37-40%. Проте вже у 2009 р. різке збільшення ставок акцизного збору спричинило використання підроблених акцизних марок. За даними правоохоронних органів, якщо у 2008 р. вилучено з обігу 2,7 млн. шт. підроблених акцизних марок, то в 2009 р. – 11,3 млн. шт., а тільки у І півріччі 2010 р. – 24 млн. штук (рис.1.). Використання таких марок могло би спричинити недонадходження акцизного збору на алкогольні напої до бюджету в сумі близько 63 млн. та 163,2 млн. грн. у 2009-у та 2010 роках відповідно.

млн.шт.

24

11,3

2,7

2008 2009 2010 роки

Рис.1. Вилучення підробних акцизних марок за 2008-І півріччя 2010 років.

Підвищення ставки акцизного податку призвело і до зростання незаконного виготовлення алкогольних напоїв та спирту. Так, протягом 2008-2009 рр. та І півріччя 2010 р. органами СБУ конфісковано 45,1 тис. декалітрів фальшивої продукції. Це свідчить і про недосконалу роботу контролюючих органів (зокрема, органів державної податкової служби) щодо нагляду за виробництвом та обігом алкогольних напоїв. З 1 січня 2012 р. передбачено підвищення акцизу на зазначені алкогольні напої до 27 грн. за 1 л сто-відсоткового спирту.

За своєю економічною сутністю акцизний збір – фінасовий інструмент перерозподілу доходів між різними верствами населення і підприємницькими структурами. Як правило, ставки акцизного збору встановлюються в твердих сумах з одиниці товару. Це дає змогу ефективніше впливати на процес виробництва та реалізаціх товарів.

Акцизна політика має втілювати розумний баланс, з урахуванням орієнтації нашої зовнішньої політики та ситуації на ринках країн-сусідів. На державному рівні узгодження акцизної політики з країнами-сусідами ще серйозно не опрацьовували. Тому основною стратегією реформування законодавства з акцизного податку є поступове наближення ставок акцизного податку та гармонізація їх структур, з урахуванням національних інтересів, до ставок ЄС зокрема, на тютюнові вироби, нафтопродукти, спирт та алкогольні напої, тощо.

Система оподаткування акцизами має бути диференційована

в декількох напрямках:

- сприяння зменшенню споживання продуктів, які несуть шкоду здоров'ю;

- вилучення надприбутку на окремі високорентабельні товари (продукцію), в залежності від споживчих якостей та попиту на них;

- стимулювання зменшення енергоспоживання та енергетичної залежності.

Реформування податкової системи в Україні повинно стабілізувати та уніфікувати законодавство з питань оподаткування акцизним збором, створити однакові умови оподаткування акцизним збором для платників податків незалежно від їх галузевої належності та форми власності.

Література:

1. Податовий Кодекс України від 07 травня 2011 року .

2. Бережная І. Антитютюновий комплекс України / І. Бережная // Ліга. – 2011 – від 15.03.2011

3. Данілов О.Д., Паєнтко Т.В. Проблеми справляння акцизного збору та шляхи їх усенення // Фінанси України.– 2011. - №5. – С.58

4.www.gazeta.ua

5. www. minfin.gov.ua.