ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ / 3. Фінансові відносини
Фалалєєва Т. Є.
Харківський національний економічний університет, Україна

ОПТИМІЗАЦІЯ ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ ЗА ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИМ МЕТОДОМ

Практичний досвід застосування елементів програмно-цільового методу, набутий в Україні за останні роки, дозволяє виділити такі перешкоди на шляху впровадження програмно-цільового бюджетування:

відсутність нормативно-правової бази для застосування ПЦМ на місцевому рівні;

відсутність ефективної системи стратегічного і середньострокового бюджетного планування;

відсутність програмного забезпечення у Казначействі, яке б давало можливість здійснювати обслуговування місцевих бюджетів за видатками згідно з ПЦМ [1, c.11-12];

в Україні при формуванні бюджету на наступний рік головна увага приділяється плануванню фінансових показників, а аналіз досягнутих результатів за минулі роки (окрім фінансового аспекту цільового використання коштів) і попередня оцінка очікуваних результатів практично не здійснюються;

неможливість застосування наявної програмної класифікації на рівні місцевих бюджетів, що зумовлює відсутність важливої компоненти процесу складання і виконання реального програмного бюджету на місцевому рівні;

відсутність показників результативності виконання програм;

певна складність методу для розуміння й оволодіння ним широким колом причетних до цього спеціалістів, оскільки при планування бюджетів, визначені обсягів міжбюджетних трансфертів цей метод украй обмежений [3, c. 25].

Таким чином, основними напрямками удосконалення застосування програмно-цільового бюджетування на місцевому рівні мають стати:

модернізація всієї системи стратегічного і бюджетного планування шляхом встановлення взаємозв’язку між стратегічними цілями та бюджетними програмами, де кожний структурний елемент програми має чітку прив’язку до елементів стратегічного плану;

запровадження гнучкого формату середньострокового бюджету (де кожного року один із прогнозних років стає плановим) із обов’язковим визначенням у законодавстві підстав для корегування бюджетних показників;

введення універсальної програмної класифікації, яку можна було б застосовувати як для видатків державного бюджету, так і для місцевих бюджетів;

формування орієнтовного (базового) переліку бюджетних програм і показників їх виконання для місцевих бюджетів у розрізі напрямів діяльності держави;

удосконалення законодавства з метою посилення фінансової самостійності місцевих бюджетів шляхом зміцнення їх фінансової бази та зменшення їхньої залежності від трансфертної політики на центральному рівні [1, c. 14-16];

розробка системи оцінювання результативності бюджетних програм на основі безпосередніх показників їх виконання та кінцевих результатів діяльності бюджетних установ і організацій;

удосконалення практики оприлюднення звітів щодо проведеної оцінки результативності програм із метою підвищення прозорості бюджетного процесу і підзвітності громадянам органів державної влади шляхом інформування парламенту, уряду, громадськості про досягнуті результати роботи, якість і обсяг послуг, наданих за рахунок бюджетних коштів;

проведення круглих столів, семінарів, конференцій з метою обговорення проблемних питань та обміну досвідом у використанні програмно-цільового методу на різних рівнях бюджетної системи України.

Також пріоритетним напрямком удосконалення впровадження ПЦМ є здійснення поступових структурних змін, передусім у соціально-культурній сфері, з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів. Такі зміни мають передбачати оптимізацію бюджетних установ, запровадження нової системи договірних відносин про надання послуг за рахунок бюджетних коштів, визначення переліку бюджетних послуг за галузевим принципом та розроблення впровадження державних стандартів надання бюджетних послуг, передачу відомчих закладів до компетенції відповідних міністерств [4, c. 15-16].

Варто зазначити, що ключовою проблемою на шляху впровадження програмно-цільового бюджетування є обмеженість фінансових ресурсів місцевих бюджетів. Її розв’язання вимагає зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування і надання їм досить широких повноважень, завдяки чому можна досягти реальної бюджетної самостійності та фінансової децентралізації.

Таким чином, програмно-цільовий метод є лише одним з елементів цілої низки реформ державного управління, спрямованих на покращення діяльності державних установ. Підвищити ефективність видатків бюджету за рахунок вдосконалення лише управлінської технології, не торкаючись бюджетного процесу, неможливо. Тому робота по вдосконаленню методології застосування програмно-цільового методу має проводитись системно, одночасно зі структурними реформами економіки України [2, c.13].

Література

1. Бюджетування в Україні: становлення та перспективи розвитку. Автореферат дис. канд. екон. наук: 08.00.08 / Т. С. Бабич; Київ. нац. екон. ун-т ім. В.Гетьмана. — К., 2008. — 22 с.

2. Котлярська О. В. Управління міським бюджетом за програмно-цільовим методом / Котлярська О. В., Голинська О.В // Асоціація міст України та громад – К., 2007. – 180 с.

3. Огонь Ц.Г. Програмно-цільовий метод та ефективність бюджетних програм / Ц.Г. Огонь // Фінанаси України. – 2009. – № 7. – С. 20-30.

4. Федосов В.М. Сутність і проблематика бюджетування: українські реалії / В. М. Федосов, Т. С. Бабич // Фінанси України. – 2008. – №1. – С.3-23.