Письменна А.Г.

Національний гірничий університет, Україна

Фінансово-кредитне забезпечення інноваційного розвитку в Україні

Використання інновацій суттєво впливає на економічний розвиток країни в напрямку прискорення структурної перебудови економіки, підвищення її конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості та забезпечення фінансової безпеки країни в світовій економічній системі. Закріплення інноваційної моделі економічного зростання в Україні є необхідною умовою її подальшого динамічного розвитку та інтеграції у світовий економічний простір.

Метою публікації є проведення аналізу сучасного стану фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні, а саме джерел формування фінансових ресурсів, альтернативних організаційних форм розвитку інноваційної діяльності, також розробка пропозицій щодо його удосконалення.

Український ринок інновацій характеризується невисокою активністю, розривом між наукою, виробничим сектором економіки та установами освіти, низьким рівнем розвитку малого інноваційного підприємництва, низькою інформаційною прозорістю інноваційної сфери, а також відсутністю достатніх фінансових ресурсів[1].

Фінансування є однією з найважливіших складових економічного забезпечення інноваційної діяльності. До його джерел відносяться державні асигнування, власні кошти підприємств, кредитні ресурси, венчурний капітал, приватні кошти, іноземні кошти.

Але на сьогоднішній день визначається декілька головних чинників, які стримують розвиток інноваційної діяльності в Україні, з одного боку - недостатнє фінансування інвестиційно-інноваційних проектів з боку держави, а з іншого - незацікавленість іноземних інвесторів до впровадження інновацій на вітчизняному ринку. Підтвердженням цьому є дані статистичного щорічника України.

Табл.1 – Структура розподілу обсягу фінансування інноваційної діяльності протягом 2008-2009 рр в Україні [2].

Показники	2008 рік		2009 рік
	млн.грн	%	млн.грн	%
Усього	11994,2	100	7949,9	100
держбюджет	336,9	2,8	127,01	1,6
місцеві бюджети	15,8	0,1	7,4	0,1
власні кошти	7264,0	60,5	5169,4	65,0
кошти інвесторів вітчизняних	169,5	1,4	31,0	0,4
кошти інвесторів іноземних держав	115,4	1,0	1512,9	19,0
інші джерела	4092,6	34,1	1102,2	13,9

Тому, держава має розробити заходи, спрямовані як щодо підвищення частки іноземних інвестицій, спрямованих на впровадження інновацій, так і на забезпечення альтернативних джерел фінансування інноваційної сфери.

На нашу думку, для стимулювання інноваційної діяльності в Україні доцільно:

• збільшувати обсяги державного фінансування наукової і науково-технічної сфери;
• збільшувати фінансування витрат, пов'язаних з міжнародним співробітництвом інноваційних організацій;
• поширювати систему пільгового кредитування інноваційних проектів;
• розвивати систему страхування інвестиційних ризиків в інноваційній сфері;
• розробити систему стимулювання довгострокового кредитування інноваційних проектів комерційними банками;
• створювати сприятливий клімат для розвитку вітчизняних венчурних фондів;
• розробити систему фінансово-кредитної підтримки малих інноваційних підприємств;

Сьогодні на вітчизняному ринку найбільшу частку інновацій упроваджують підприємства авіабудування, медичної, суднобудівної, скляної, електротехнічної промисловості, хімічного, нафтового, сільськогосподарського машинобудування, металургії. Найпоширеніший напрям інноваційної діяльності — створення та впровадження нової продукції, тобто здійснення продуктивних інновацій[3].

Виходячи з цього можна сказати, що нашій країні необхідний курс на радикальні та швидкі зміни в системі продуктивних сил, на комплексне формування і розширене відтворення головного технологічного укладу, що був би здатний скласти технологічну основу економічного розвитку України на досить тривалий термін. Розв’язанню цього важливого завдання мають бути підпорядковані перетворення структури виробництва і технологічної динаміки у всіх сферах і секторах господарства, забезпечення відтворення відповідному технологічному укладу ресурсного потенціалу науково-інноваційної сфери. Пріоритетними галузями мають стати інвестиційно-привабливі виробництва, розвиток яких зможе дати поштовх ланцюгу технологічних взаємозв’язків і створити необхідні передумови для реконструкції й модернізації інших галузей і видів економічної діяльності.

Таким чином, економічні системи за умов науково-інноваційного регресу вимагають посиленого втручання державної влади в економіку знань, а саме розробка і запровадження дійових механізмів акумуляції коштів з метою забезпечення належної інноваційної структури виробництва.

Література:

1. А. Альмераі «Напрями розвитку фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності підприємств в Україні» Праці Одеського політехнічного університету, 2008, вип. 2 (30)

2. Статистичний щорічник України за 2009 рік, с.323

3. Осецький В.Л.Й Структурні та інституціональні фактори інноваційного розвитку, Материалы конференции г. Алушта, 21-22 мая 2010г.