Письменна А.Г.

Національний гірничий університет, Україна

Розвиток фондів прямих інвестицій в економіці України

Міжнародна міграція капіталів в останні десятиріччя набула значення провідного фактора в процесі розвитку світової економіки, а іноземне інвестування стає невід’ємною та здебільшого визначною частиною внутрішніх економічних процесів більшості держав. Національний економічний розвиток залежить від здатності ефективно використовувати не тільки традиційні, але й інтернаціоналізовані ресурси і чинники виробництва постіндустріального суспільства. Міжнародне інвестування відіграє при цьому провідну роль, формуючи канали передачі фінансових і матеріальних ресурсів, науково-технологічних і організаційно-економічних інновацій на новітній інформаційній основі.

Україна привертає до себе увагу закордонних інвесторів, які збільшують свою присутність на вітчизняному фінансовому ринку різними шляхами та методами. Свідченням тому є поява на фінансовому ринку України фонду прямих інвестицій [1].

Об’єктом подальшого дослідження являється дослідження ключових аспектів діяльності фонду прямих інвестицій, напрацьованих інструментів вирішення головних проблем діяльності фонду,виявлення позитивних та негативних аспектів діяльності фондів та можливості використання даного досвіду в умовах України.

Фонд прямих інвестицій (ФПІ) інвестує залучені у інвесторів кошти у корпоративні права компаній. Метою фонду прямих інвестицій є збільшення цінності бізнесу після входження у власний капітал компанії, і реалізація отриманого приросту цінності шляхом наступного продажу (виходу з інвестиції). Використання фондів прямих інвестицій з метою отримання підвищених доходів для певного кола інвесторів є достатньо вживаним у світі інструментом [2].

В останні роки активізувалася діяльність ФПІ в Україні, нашу країну розглядають як можливий об’єкт для інвестицій, особливо з огляду на поточну фінансову кризу, і обсягу зростання прямих іноземних інвестицій. За даними Державного комітету статистики у 2009 році в економіку України іноземними інвестиціями вкладено $6122,5 млн. прямих інвестицій, у тому числі з країн СНД - $417,9 млн., з інших країн світу – $5704,6 млн. Проте ФПІ не дуже активізували свою діяльність і поки що не поспішають вкладати кошти, оскільки приватні інвестори оцінюють інвестиційні ризики нашої країни як доволі значні. Однак, іноземні ФПІ приваблює можливість отримувати доволі високі доходи від інвестицій – більше 50%, в той же час аналогічні інвестиції фондів у Європі приносять доходність на рівні 20%.

Загалом, перспективне зростання інтересу до спільного інвестування у формі фондів прямих інвестицій дозволяє виділити наступні положення [3]:

1) успіхи в діяльності ФПІ, які забезпечують більшу прибутковість, ніж інвестиції в цінні папери або нерухомість.

2) зростання добробуту населення і їх бажання збільшувати доходи за рахунок операцій на фінансових ринках.

3) доступність та низька вартість позик у світі.

4) більша довіра з боку інвесторів до вкладень у реальний, а не фіктивний капітал (консервативність інвесторів).

5) накопичення надлишкової ліквідності інституціональними інвесторами за рахунок сприятливої кон`юктури на фінансових ринках.

Посилаючись на вище перелічені положення можна виявити позитивну роль фондів в цілому для економіки країни, а саме:

- позитивна реорганізація в операційній діяльності підприємств, забезпечення ефективної системи контролю витрат

- реорганізація в системі корпоративного управління та забезпечення прозорої структури власників, що сприяє позитивному інвестиційному клімату в країні

- відбувається створення додаткової вартості та зростання загальної ефективності економіки, яке приводить до росту ВВП

- створення цілісної системи фінансових інститутів

Але разом з позитивними чинниками діяльності ФПІ виникає і низка негативних проявів. До них можна віднести: зростання ризиків країни через використання значного позикового капіталу і накопичення боргу, можливе зростання рівня безробіття за умов впровадження програми скорочення операційних витрат у портфельних компаніях. Причини стримування інвестиційного процесу в Україні криються в надмірному податковому й адміністративному тиску на бізнес, недосконалій конкуренції, слаборозвиненому фондовому ринку, ринку землі й нерухомості, нестабільності законодавства та політичної ситуації, відсутності чіткого митного законодавства, чіткої інвестиційної політики з відповідними механізмами реалізації, відсутності стимулів для залучення інвестицій, корумпованості влади, значної технологічної відсталості економіки.

Потенційно Україна може бути однією з провідних країн укладення прямих та портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована й водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої. Проте притоку в інвестиційну сферу приватного національного й іноземного капіталу перешкоджають політична нестабільність, інфляція, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення. Взаємопов'язаність цих проблем посилює їх негативний вплив на інвестиційну ситуацію.

За результати досліджень можна зробити висновок, що не дивлячись на всі обмежуючі і негативні фактори, певний перспективний простір для розвитку діяльності фондів прямих інвестицій в Україні є. Існуюче правове поле, інституційне та бізнес-середовище дозволяють побудову життєздатної бізнес-моделі фондів прямих інвестицій.

Література:

1. Прямі інвестиції з ЄС в Україну // www.ukrstat.gov.ua.

2. Батура О.В., Комарова К.В. Іноземні інвестиції в системі становлення ринкової економіки України : Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2002

3. І.П. Васильчук Оцінка ролі фондів прямих інвестицій в економіці, Економіка, 2008 р.