Ледовська О.В.

науковий керівник: к.е.н., проф. Журавльова І.В.

Харківський національний економічний університет, Україна

Визначення факторів впливу на прибутковість підприємства

Результативним елементом прибутковості підприємства виступає маса та норма прибутку, що виступає потужним важелем динамічності розвитку самого підприємства. Усю діяльність підприємства спрямовано на те, щоб забезпечити збільшення прибутку або стабілізувати його на певному рівні. Прибуток становить собою критерій, що характеризує стан підприємства та його здатність отримувати та генерувати прибуток, забезпечувати платоспроможність, здійснювати рентабельну діяльність та забезпечувати сталий розвиток [3].

Планування формування та використання прибутку представляє собою складний процес, елементи якого складають правильний вибір цілей і завдань, аналіз та вивчення досягнутого рівня, раціонального планування та прогнозування на рівні підприємства [4, c.107].

За результатами попередньо проведеного аналізу прибутковості підприємства, а саме ВАТ «Харківський завод сантехвиробів» було виявлено низький рівень показників прибутку та рентабельності, що негативно впливає на загальний рівень прибутковості підприємства і тим самим на ефективність діяльності самого підприємства. Прибуток підприємства виступає основним результативним показником діяльності підприємства та для управління його формуванням необхідно знати вплив на нього від різноманітних факторів. Так одним із шляхів визначення факторів впливу на прибуток є застосування кореляційно-регресійної моделі аналізу.

При застосуванні регресії стає більш ясним вплив окремих факторів, завдяки чому можна краще зрозуміти природу досліджуваного явища. Регресійний аналіз представляє собою метод встановлення аналітичного вираження стохастичної залежності між досліджуваними ознаками. Рівняння регресії показує, як у середньому змінюється результативний показник, в нашому випадку - це чистий прибуток підприємства при зміні кожного з незалежно вибраної нами групи факторів.

При проведенні регресійного аналізу вирішуються такі основні задачі як: знаходження виду залежності між результуючим показником та незалежним фактором, оцінка значимості отриманого рівняння, тобто визначення того, наскільки обрані фактори пояснюють варіацію залежного показника тобто прибутку [2, c.138].

Проведемо дослідження впливу таких факторів як: витрати на збут на 1 грн. чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (Х₁), частка нематеріальних активів в необоротних активах (Х₂), частка витрат на заробітну плату в загальній сумі витрат (Х₃), та частка витрат на матеріали в загальній сумі витрат (Х₄) на показник прибутковості підприємства, а саме валовий прибуток на 1 грн. витрат (Y).

Для цього необхідно перевірити наявність лінійного множинного зв'язку між відповідними показниками обраними економічними показниками в модулі Multіple Regressіon ППП Statіstіca. Побудувати лінійну багатофакторну економетричну модель. Розрахувати її характеристики (середнє квадратичне відхилення параметрів моделі, дисперсію і середнє квадратичне відхилення помилок моделі, коефіцієнти множинної кореляції та детермінації коефіцієнти).

За результатами застосування кореляційно-регресійного аналогу була отримана множинна лінійна економетрична модель, що має вигляд:

Y = -1,16+0,38 Х₁+ 25,75Х₂+ 2,49 Х₃ + 0,97 Х₄

Проаналізуємо отримані результати моделі: коефіцієнт множинної кореляції, R = 0,881 його значення прагне до одиниці, тобто модель можна вважати адекватною, коефіцієнт детермінації моделі дорівнює 0,777 що також прагне до одиниці і показує, що варіація залежної змінної залежить від варіації незалежної змінної. Скоригований коефіцієнт детермінації склав 0,651. Критерій адекватності Фішера дорівнює 6,123 отримане значення більше табличного, модель статистично значима.

Всі коефіцієнти моделі більше нуля, що дозволяє стверджувати про прямий зв'язок між прибутком підприємства, а саме валового прибутку на 1 грн. витрат (Y) від таких економічних факторів як: витрати на збут на 1 грн. чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (Х₁), частка нематеріальних активів в необоротних активах (Х₂), частка витрат на заробітну плату в загальній сумі витрат (Х₃), та частка витрат на матеріали в загальній сумі витрат (Х₄). Таким чином так як коефіцієнт при Х₁ = 0,38 то з збільшенням обсягу витрати на збут на 1 грн. чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, прибутковість збільшиться на 0,38, а при збільшенні частки нематеріальних активів в необоротних активах (Х₂) показник прибутковості збільшиться на 25,75 одиниць, та при збільшенні частки витрат на заробітну плату в загальній сумі витрат (Х₃) частка валового прибутку на 1 грн. витрат збільшиться на 2,49 , а при збільшенні частки витрат на матеріали в загальній сумі витрат (Х₄) частка валового прибутку на 1 грн. витрат збільшиться лише на 0,97. Так як найбільші коефіцієнти при Х₂ та Х₃ то саме ці фактори найбільш сильно впливають на Y. Тобто частка нематеріальних активів в необоротних активах (Х₂) та частка витрат на заробітну плату в загальній сумі витрат (Х₃) мають найбільш вагомий вплив на показник прибутковості підприємства, а саме валового прибутку на 1 грн. витрат (Y).

Результати проведених досліджень дадуть можливість надалі одержати науково-обгрунтовані та статистично надані прогнози щодо показника прибутковості підприємства, що передбачає, зокрема, внесення змін до техніки і технології, організації виробництва та управління за видами продукції в цілях підвищення прибутку. Це і є підставою для прийняття рішень щодо формування та використання прибутку та визначення основних напрямків розвитку підприємства в майбутньому, і забезпечення фінансового успіху.

Література:

1.Грабовецький Б.Є. Економічне прогнозування та планування: Навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – 188с.

2.Демиденко Е.З. Линейная и нелинейная регрессии.-М.: Финансы и статистика, 2008. – 207с.

3.Методы и способы максимизации прибыли [Електронный ресурс]:http:/ finance/d00023387.html.

4.Турило А.М. Показники і критерії оцінки якості прибутку та стадії його формування в системі менеджменту підприємства/ А.М. Турило, О.А. Зінчинко // Фінанси України. – 2009. - №10. – С.106-108.