Економіка/3. Фінансові відносини

Барилко І.В., Скакун Л.А.

Вінницький національний аграрний університет

СУТЬ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ, ЙОГО МІСЦЕ ТА РОЛЬ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ІПДПРИЄМСТВОМ

За період зародження та розвитку стратегічного аналізу, його трактування поступово зазнавали аспектних змін. У перших працях стратегічний аналіз трактують в широкому аспекті. Зокрема, І.Х. Ансофф поняття стратегічного аналізу та процес формування стратегії підприємства розглядає як єдине ціле. А.А. Томпсон і А.Дж. Стрікленд вважають стратегічний аналіз основою здійснення правильного стратегічного вибору, на основі обґрунтованих альтернатив та критеріїв вибору.

В більш пізніх працях стратегічний аналіз розглядають у різних аспектах, таких як: спосіб перетворення інформації, отриманої у результаті аналізу середовища, на стратегію підприємства [1,2]; виконання функції управління, яка спрямована на перспективу [3,4,6,8]; аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища з метою визначення напряму розвитку [6]; метод, що забезпечує процес стратегічного планування та контролінгу інформаційно-аналітичними даними [8]; визначення необхідного рівня потенціалу підприємства та можливості його максимального використання для досягнення стратегічних цілей; прогнозування змін у зовнішньому середовищі, аналіз варіантів перетворення загроз на можливості; аналіз ефективності стратегії, яка реалізується в цей час та можливості її модифікації чи заміни з метою прискорення досягнення стратегічних цілей [5].

Запропоновані підходи до трактування суті стратегічного аналізу потребують уточнення поняття «потенціал» як економічної категорії. Найчастіше потенціал розглядають як: сукупну здатність галузей народного господарства; обсяг наявних ресурсів; масштаби діяльності виробничого підприємства; результат економічних і виробничих відносин [8]. Однак жодне із цих визначень не є повним і не розкриває значення цієї категорії. Ми погоджуємось із думкою Г.П. Уліганинець, що поняття потенціалу слід розглядати як сукупність можливостей досліджуваного об’єкта до оптимального використанням наявних ресурсів з метою досягнення поставлених цілей.

Зосередимо увагу на структурі методології, розглянувши стратегічний аналіз саме у її аспекті:

1. Характеристика діяльності тобто певні особливості, принципи, умови, норми діяльності. Особливості стратегічного аналізу зводяться до розмежування ресурсних, функціональних і комплексних стратегій, які підприємство формує завдяки: розробці ефективної системи збирання, обробки, фіксації та використання інформації в аналітичному процесі, з метою його актуальності, своєчасності та відповідності факторним перетворенням; визначенню типів та обсягів необхідної для стратегічної діяльності інформації; та вживання заходів для запобігання негативного ефекту використання недостовірної інформації; створення умов для ефективного використання необхідної інформації з метою прийняття стратегічних рішень в результаті проведеного аналізу.

2. Логічна структура діяльності, яку формують: суб’єкт, об’єкт, предмет, форми, засоби, методи, результат діяльності. Стратегічний аналіз зосереджується на комплексному дослідженні факторів, які підприємство може використати для свого розвитку в довготривалій перспективі. Метою стратегічного аналізу є проведення змістовного і більш-менш формального дослідження чинників, виявлення тенденцій, формування можливих напрямків довгострокового розвитку підприємства. Предметом стратегічного аналізу слід вважати концептуальні напрями функціонування і розвитку підприємства, його організаційні, економічні та інформаційні ресурси, а також можливості, які розглядаються з погляду нарощування стратегічного потенціалу підприємства та зміцнення його позицій на ринку у довгостроковому аспекті [1].

Результатом стратегічного аналізу стає системна модель об’єкта (підприємства і його структурних одиниць) та зовнішнього оточення. У більшості випадків, стратегічний аналіз зосереджується на вирішенні трьох основних питань, важливих для будь-якого підприємства в будь-якій ситуації: в якому становищі перебуває підприємство зараз; в якому становищі воно повинно бути, на думку керівництва, через певний проміжок часу; які існують шляхи досягнення бажаного становища і якими способами його можна досягнути.

Стратегічний аналіз вважається вихідним процесом стратегічного управління, оскільки він забезпечує аналітичну базу для визначення місії і цілей фірми, а також для вироблення стратегій позиціонування на ринку. Будь-яке підприємство перебуває і функціонує у певному середовищі. Стратегічний аналіз середовища є початковим етапом формування стратегії діяльності підприємства. Аналіз середовища передбачає вивчення і дослідження трьох його складових: макросередовища, мікросередовища та внутрішнього середовища.

Стратегічний аналіз зовнішнього середовища здійснюється для виявлення змін, які діють на різні аспекти стратегії підприємства; виявлення факторів, що можуть становити загрозу для підприємства та оцінки факторів зовнішнього середовища, які можна використовувати для досягнення стратегічної цілі.

Аналіз внутрішнього середовища розкриває ті внутрішні можливості і той потенціал, на який може розраховувати підприємство у конкурентній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей. Він дозволяє також, більш вірно сформулювати місію і краще усвідомити цілі організації. Винятково важливо завжди пам’ятати, що підприємство не тільки виробляє продукцію для оточення, але і забезпечує можливість існування своїм членам, надаючи їм роботу, можливість участі в прибутках, створюючи для них соціальні умови.

Методологія стратегічного аналізу базується на певній сукупності загальнонаукових і власних (прикладних) методичних прийомів. До першої категорії належать ті прийоми, які ґрунтуються на методі філософії: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, спостереження, порівняння, моделювання, абстрагування, системний аналіз. Окрім загальнонаукових методичних прийомів у процесі проведення стратегічного аналізу виникає необхідність застосування різних прикладних прийомів, які і відображають їх унікальність та відмінність від традиційних методів аналізу. На нашу думку варіація ресурсних, функціональних та комплексних стратегій, які має на меті в результаті аналітичної роботи розробити підприємство, безпосередньо впливає і на саму методику проведення аналізу та формує загальні методологічні особливості.

Тимчасова структура діяльності така як: фази, стадії, етапи. Попова Н.В. та Бєлєвцова Н.М. розглядають стратегічний аналіз, як проміжну ланку в алгоритмі процесу розробки стратегії розвитку підприємства. На нашу думку, за сучасних ринкових взаємовідносин, розробка стратегії розвитку підприємства має носити не алгоритмічний, а циклічний, тобто безперервний характер у вигляді кругообігу, формований усіма процесами життєдіяльності підприємства, та особливостями і специфікою ринкової ніші, яку конкретне підприємство має на мені займати.

Отже, методи прогнозування, які використовуються у стратегічному аналізі, є одними з найважливіших у загальній методології. Якщо прогнози є обґрунтованими, то ризик прийняття помилкового стратегічного рішення значно зменшується. Враховуючи достатньо багатий арсенал існуючих методів стратегічного аналізу слід зазначити, що на практиці не існує чітко сформованого алгоритму його здійснення. Вибір конкретного інструментарію стратегічного аналізу багато в чому залежить від особистих якостей менеджера чи керівника, а в цілому – це поєднання інтуїції і мистецтва вищого менеджменту, здатність менеджера вести фірму до стратегічних цілей.

Література:

1. Головко Т.В., Сагова С.В. Стратегічний аналіз: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / За ред. М.В. Кужельного. – К.: КНЕУ, 2002. – 198 с.

2. Уткин Э.А. Финансовое управление. – М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ»: Экмос, 1997. – 107 с.

3. Володькина М.В. Стратегический менеджмент. – К.: Знання, 2002. – 149 с.

4. Ковальчук М.І. Стратегічний аналіз у сільському господарстві: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – 259 с.

5. Попова Н.В., Бєлєвцова Н.М. Розробка стратегії розвитку підприємства / Попова Н.В., Бєлєвцова Н.М. // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2010. - № 29. – С. 359 – 363.

6. Радченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. – Львів: Новий світ-2000, 2003. – 272 с.