Капустяк І., Готич М.

Науковий керівник: Мінасян В.Л.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

Динаміка «імпортно-експортної» інвестиційної діяльності України з країнами світу

Вступ. Сьогодні Україна перебуває у стані ринкової економіки, що потребує постійної підтримки стабільності. Для забезпечення якої потрібно здійснювати постійні перетворення у економічному житті країни. Одним із таких актуальних завдань перед нашою країною є розробка якісно нових підходів в управлінні процесами інвестування на вітчизняних підприємствах та формування діалогового управління інвестиційною діяльністю на комплексній основі. Це покращить становлення і зміцнить конкурентні позиції вітчизняних підприємств в умовах можливої інтеграції України у світову економічну систему. Одним із способів інтеграції із закордоном є залучення іноземних капіталовкладень та вкладення інвестицій в закордонні підприємства.

Підприємства, в які вкладаються іноземні інвестиції є прогресивною, конкурентоспроможною формою господарювання, інструментом формування ринкових відносин в економіці країни. Проте створення та розвиток таких підприємств є досить складним економічним процесом становлення і вдосконалення виробничих відносин, що сприяє інтернаціоналізації виробництва та капіталу.

Постановка проблеми. Проблема оцінки потенціалу країни, її резервів, інвестиційної привабливості є досить актуальними. Зовнішнє та внутрішнє середовище диктує закони за якими економіка країни повинна мати значний фінансовий потенціал інвестиційної діяльності. Проблема інвестиційного забезпечення є однією з найбільш складних для України. Її вирішення в умовах дефіциту власних фінансових ресурсів неможливе без залучення іноземних інвестицій. Адже вони є найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи та сприяють підвищенню якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівні.

Аналіз досліджень nа публікацій з проблеми. Дослідження фінансування інвестиційної діяльності країн займалися такі вчені: Ворсовський О.Л., Ю.В. Коротаєва Д.М., Стефанишин Г.С., Дегтярьова Ю.В., Шаманська О.І. та інші.

Метою статті є порівняльний аналіз капіталовкладень в Україну та фінансово-інвестиційної діяльності нашої країни в закордонні підприємства.

Виклад основного матеріалу. Інвестиції займають головне місце у розвитку економічних процесів, є одним із факторів економічного зростання і оновлення на рівні держави в цілому, на регіональному рівні та на рівні окремих підприємств.

Існують різні підходи до визначення поняття інвестицій. Дж. Кейнс, який вніс вагомий вклад у розвиток інвестиційної теорії, визначає інвестиції як «поточний приріст цінності капітального майна у результаті виробничої діяльності даного періоду» і як «частина доходу за даний період, яка не може бути використана для споживання».

На противагу Дж. Кейнсу сучасний вчений О.Д. Василик розглядає інвестиції як довгострокові вкладення капіталу з метою створення нових і модернізацію діючих підприємств, освоєння нової техніки і новітніх технологій, збільшення виробництва й одержання прибутку [4, с.75].

Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» до інвестицій належать всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій називається інвестиційною діяльністю [1].

Для того, щоб активізувати інвестиційну діяльність країни потрібну забезпечити виконання деяких умов, зокрема:

· наявність сприятливого інвестиційного клімату;

· пріоритетності в основних видах економічної діяльності країни;

· забезпечення значної інвестиційної привабливості [3, с. 63].

Фінансовий потенціал інвестиційної діяльності країни невід’ємно пов’язаний з факторами, що безпосередньо впливають на неї. Усі ці фактори можна поділити на зовнішні та внутрішні. Одним з головних внутрішніх факторів є структура фінансово-інвестиційних ресурсів країни. Що характеризуються величиною, вартістю, ступенем використання при інвестиційній діяльності, доходами, отриманими від інвестицій, що були профінансовані за рахунок цих ресурсів, ризиками, що генеруються при їх використанні [2, с. 15].

Для того, щоб наочно побачити інвестиційну діяльність України потрібно провести порівняльний аналіз надходжень інвестицій в економіку країни та інвестування з України. Для проведення спостереження було взято статистичні дані про прямі інвестиції з та в Україну станом на 1 жовтня 2009 та 2010 років (табл.1).

Таблиця 1

Прямі іноземні інвестиції в Україну та з України в економіку країн світу

станом на 01.10.2009-01.10.2010 рр.  (млн. дол. сша)

Країна	Прямі іноземні інвестиції в Україну		Прямі інвестиції з України в економіку країн світу
	2010	2009	2010	2009
Усього	18912,8	19084	38591,6	38591,6
у тому числі
Кіпр	9579,1	8201,7	6342,5	5772,6
Німеччина	3929,0	6530,9	4,8	2,7
Російська Федерація	2956,3	2061,5	164,5	141,5
Вiрґiнськi Острови	1425,5	1340,5	20,8	20,8
Польща	937,1	862,5	49,7	32,7
Латвія	85,8	86,9	76,2	47,7

Для кращого порівняння було взято 6 країн, з якими наша країна має досить тісні економічні зв’язки. Для кращого сприйняття країни були розміщенні у порядку спадання розміру інвестицій в Україну.

Бачимо, що найбільшим інвестиційним партнером нашої країни є Кіпр. Інвестиції з цієї країни становлять близько 9579,1 млн. дол. сша у 2010 році, що є майже 1,17 раз більше, ніж у минулому році. Причиною цього є те, що Кіпр належить до офшорної зони і має високу інвестиційну привабливість та інвестиційні можливості. На другому місці Німеччина, але порівнюючи поточний та базовий роки бачимо зменшення надходження інвестицій майже вдвічі, що можна сказати і про інвестиції з України.

Якщо розглядати інші країни, то дані також свідчать про зменшення, за винятком Латвії. Така ситуація може бути спричинена недовірою інвесторів, нестабільністю економіки та складною політичною ситуацією.

Перебіг інвестиційного процесу в Україні засвідчує значні перепади у залученні інвестицій в основний капітал (рис.1.) [6, с. 248].

Рис.1. Темп зростання інвестицій в основний капітал (у відсотках до відповідного періоду попереднього року)

Динаміка обсягу інвестицій в основний капітал у фактичній вартості упродовж 2006-2010 роках була така: 125253,7 млн. грн. у 2006 р. (у відсотках до попереднього року 119,0); 188486,1 млн. грн. у 2007 р. (129,8 %); 233081,0 млн. грн. у 2008 р. (97,4 %); 151776,8 млн. грн. у 2009 р. (58,5 %); 49056,0 млн. грн. у І півріччі 2010 р. (92,6 %). Індекс інвестицій в основний капітал до 1990 р. у 2008 р. становив 85,4 % [7].

Співставивши дані з 2006-2010 років, бачимо, що до 2008 року обсяг інвестицій в основний капітал збільшується, але починаючи з 2008 року вони зменшуються, як у абсолютних показниках, так й у відсотковому співвідношенні. Ми вважаємо, що причиною цього є економічна криза 2008-2009 років, яка негативно відбилася на всіх сферах економіки України, у тому числі і на інвестиційному ринку.

Найбільш цікавими для інвесторів у 2010 р. були три сектори: фармацевтика, сільське господарство (рослинництво та зерноторгівля) та телекомунікації, зокрема ринок широкосмугових фіксованих швидкісних мереж та мобільний Інтернет.

Проведемо аналіз використання інвестицій в основний капіталу за видами економічної діяльності у фактичних цінах. Загальний обсяг інвестицій у 2010 році становив 171091,9 млн. грн. та 99,4% відповідно до 2009 року. Розглянемо декілька найбільш актуальних для інвестування сфер економічної діяльності. Перш за все, сільське господарство, мисливство, лісове господарство, обсяг інвестицій в яке становив 12230,8 млн. грн., що становить 116,5% до 2009 року. В одну з найважливіший сфер економіки України промисловість інвестиції становили - 58558,2 млн. грн. та 90,5% до 2009 року. Якщо розподілити ці дані за галузями, то інвестиції в добувну промисловість дорівнювали 15613,5 млн. грн. та 99,8% до 2009 року, у переробну промисловість – 34230,7 млн. грн. та 86,6% до 2009 року. Будівництво – 4966,2 млн. грн. та 82,2% до 2009 року. І також для порівняння наведемо дані про інвестиції в освіту, що дорівнювали лише 1872,5 млн. грн. та 112,3% до 2009 року, в охорону здоров’я та надання соціальної допомоги - 2753,9 млн. грн. та 129,2% до 2009 року [7].

По наведених статистичних даних можна зробити висновок, що загальний обсяг інвестицій зменшився, порівняно з 2009 роком, це бачимо завдяки відсотковому співставленню. Найбільш привабливою для інвестування у 2010 році виявилася промисловість, зокрема її одна з основних галузей – переробна. Найменша кількість грошових надходжень була спрямована на сфери послуг, зокрема, бачимо, що на освіту та охорону здоров’я.

Це можна пояснити низькою прибутковістю цих сфер та недосконалою політикою держави у сфері соціального захисту населення. Ми пропонуємо звернути більшу увагу на дані сфери, адже вони стосуються перш за все населення, що є найголовнішою цінністю країни.

Пропозиції та перспективи. В Україні підприємствам з іноземними інвестиціями надаються фінансові пільги у вигляді прискорення амортизації основних фондів, пільгового страхування, гарантування кредитів, тарифних знижок, надання субсидій та грандів. Також застосовуються не фінансові заходи: надання технічної допомоги, земельних ділянок у користування, інформаційних, консультаційних та управлінських послуг, навчання.

Для активізації впливу іноземного капіталу в економіку України необхідне вдосконалення механізму прямого іноземного інвестування, яке включає: лібералізацію економічного режиму, прискорення приватизаційних процесів та розвиток фондового ринку, формування тієї сфери законодавства, яка визначає питання іноземного інвестування, динамічний розвиток ринкових інфраструктурних систем та формування організаційного механізму залучення іноземних інвестицій.

Поряд із традиційними цілями створення підприємств з іноземними інвестиціями розглядають нові: економія енергії, вирішення проблем зайнятості населення, забруднення навколишнього середовища.

Для залучення іноземного капіталу уряд країни повинен використати фінансові стимули, які безпосередньо пов’язані з реалізацією державних цілей, таких як розвиток пріоритетних галузей народного господарства, окремих регіонів, малого і середнього бізнесу [5, с. 131].

Основними шляхами підвищення інвестиційної привабливості України, яке б сприяло припливу інвестицій, можуть стати:

− акумуляція коштів населення у рамках систем соціального та пенсійного страхування та їх спрямування на довгострокове кредитування інвестиційної діяльності; посилення інвестиційної активності населення та забезпечення гарантованого захисту їхніх заощаджень;

− розширення бази інвестиційних ресурсів, що спрямовуватимуться в інноваційну сферу, через механізми податкової, митної та регулятивної політики;

− посилення інвестиційного спрямування розвитку фондового ринку та його інфраструктури, інвестиційне спрямування приватизаційних процесів;

− запровадження механізму акумулювання вільних коштів, зокрема у венчурних фондах;

− спрощення доступу підприємств до довгострокових кредитів, зниження реальних процентних ставок завдяки реструктуризації та додатковій капіталізації банківського сектору, створенню умов для довгострокового кредитування, збільшенню присутності іноземного банківського капіталу на ринку України;

− впровадження інструментів стимулювання енерго- та ресурсозбереження, переходу на енерго- та ресурсозберігаючі технології як засобу підвищення продуктивності праці та вивільнення значних інвестиційних ресурсів.

Висновок.

У даній науковій роботі було здійснено, відповідно до мети, порівняльний аналіз капіталовкладень в Україну та фінансово-інвестиційної діяльності нашої країни закордон. Результати аналізу показали, що найбільш тісні інвестиційні зв’язки наша країна має з такими країнами як: Кіпр, Російська Федерація, Німеччина. Визначено основні проблеми інвестиційної діяльності та пропозиції їх вирішення.

Отже, інвестиції мають значний вплив на фінансову ситуацію як на підприємстві, так і в країні в цілому. Вони є важливим чинником, що сприяє подоланню економічної нестабільності, та збалансування бюджету в умовах кризи. Адже саме завдяки зовнішнім інвестиціям можна подолати дефіцит та непропорційність фінансових ресурсів.

Враховуючи те, що залученню в інвестиційну сферу приватного національного та іноземного капіталу стримує, окрім суто економічних причин, у час кризи, політична нестабільність, недосконалість відповідного законодавства, податковий тиск на бізнес, вузькість внутрішнього ринку, інфляція, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення та низький рівень захисту інвесторів. Також відсутність чіткої інвестиційної політики з відповідними механізмами реалізації на державному та місцевому рівнях та нестача стимулів і механізмів для залучення інвестицій, а також сповільнення інвестиційної активності у світі, для України надзвичайно важливим є застосування радикальних заходів щодо збереження привабливості української економіки для інвесторів, підтримки інвестиційної діяльності, надходження та дієвого захисту інвестицій.

Список використаної літератури:

1. Закон України "Про інвестиційну діяльність» N 1561-XII ( 1561-12 ) від 18.09.91 р. - http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1560-12 

2. Ворсовський О. Л. Вплив внутрішніх та зовнішніх економічних факторів на фінансовий потенціал інвестиційної діяльності підприємств / О. Л. Ворсовський // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №2. – С. 14-17

3. Дегтярьова Ю. В. Роль інвестицій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств / Ю. В. Дегтярьова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – №12. – С. 61-64. – Бібліогр.: с.64

4. Коваленко Ю.М. Економічна сутність інвестицій/ Ю. М. Коваленко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2011. – № 1. – С. 74-78

5. Коротаєва Ю. В. Місце і перспективи розвитку підприємств з іноземними інвестиціями у формуванні ринкових відносин в Україні / Ю. В. Коротаєва // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – №10. – С. 129-132

6. Стефанишин Г.С. Інвестиційна діяльність в період кризи. / Г.С. Стефанишин / Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − № 20.9. – С.245-250.

7. Держкомстат України, 1998-2010. – Офіційний сайт Державного комітету статистики України.– [http://www.ukrstat.gov.ua].