Павленко М.А.

Науковий керівник: Безродна С.М.

Буковинська державна фінансова академія

ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

В умовах нової ринкової економіки України в контексті завдань переходу до інноваційної моделі розвитку виключно важливого значення набуває проблема недостатніх обсягів внутрішніх інвестиційних ресурсів та відсутності сприятливих умов для їх нагромадження. Водночас, обсяги і темпи зростання інвестицій, їх структура та якісні характеристики є визначальними чинниками економічного зростання. Вирішення проблеми недостатності внутрішніх інвестиційних ресурсів передбачає залучення закордонних інвестицій. В Україні ж, незважаючи на деяке пожвавлення інвестиційного процесу, позитивні тенденції в інвестиційній сфері ще не набули сталого характеру, продовжують діяти чинники, що стримують приплив іноземного капіталу. Тому забезпечення економічного зростання актуалізує проблему формування ефективної взаємодії внутрішніх та іноземних інвестицій у процесі розвитку національної економіки.

Важливість вказаної проблеми закономірно привертає до неї увагу великої кількості вітчизняних і зарубіжних економістів. В Україні дослідженнями зазначеної проблематики займаються Т.Бень, В.Будкін, В.Геєць, О.Гаврилюк, Б.Губський, Я.Жаліло, Д.Лук’яненко, В.Литвиненко, О.Махмудов, О.Моліна, Б.Панасюк, А.Пересада, С.Сіденко та інші. Дослідження вказаних питань містяться у працях зарубіжних науковців, зокрема А.Вальраса, А.Маршалла, І.Фішера, Е.Чемберліна, Дж.Робінсон, Й.Шумпетера, Р.-Ф.Харрода, О.Домара, В.Мітчелла, Дж.Даннінга, П.Джесиньськи та ін.

Незважаючи на велику кількість оригінальних і змістовних праць як зарубіжних, так і вітчизняних вчених з досліджуваної проблематики, слід відзначити, що в доробку сучасної української економічної думки практично відсутні фундаментальні дослідження, присвячені саме проблемам взаємодії національних та іноземних капіталів в національній економіці України. Можна також зауважити, що ціла низка питань, пов’язаних з реалізацією національного інвестиційного потенціалу економіки України, носить дискусійний характер.

Метою даної роботи є виявлення впливу взаємодії національних та іноземних інвестицій на національний економічний розвиток в умовах глобалізації та шляхів оптимізації національної інвестиційної діяльності України в контексті сучасних пріоритетів реалізації моделі відкритої економіки, зокрема наукове обґрунтування шляхів вдосконалення інвестиційної політики в умовах реалізації інноваційної моделі розвитку.

Для України перспективним шляхом поєднання внутрішніх та іноземних інвестицій є кластерна модель, яка передбачає об’єднання окремих галузей економіки і підприємницьких структур шляхом концентрації матеріальних, трудових та фінансових ресурсів окремих підприємств, необхідних для реалізації великих інвестиційних програм, для забезпечення конкурентних позицій на національному та світовому ринках. Важливим є й те, що у кластерах набуває розвитку науково-технічне співробітництво, створення інжинірингових, впроваджуваних, торгівельно-збутових та інших організацій, що сприяє процесу формування конкурентоспроможних виробництв [1].

Ефективним механізмом залучення фінансових ресурсів у реальний сектор економіки є механізм концесій, що характеризується низкою переваг: збереження об’єкту (та контролю над ним) у державній чи комунальній власності на період дії договору; вплив власника на стратегію розвитку об’єкта концесії, формування цін і тарифів тощо. Зараз цей господарський механізм не отримав належного розповсюдження, хоча правові умови для запровадження концесійного механізму створені в рамках законодавства України. Сферами господарської діяльності, де можна застосувати концесії, є будівництво та експлуатація автомобільних доріг, шляхів сполучення, вантажних і пасажирських портів, аеропортів, комунальне господарство, транспортування та розподіл природного газу тощо [3].

Прямі іноземні інвестиції є ефективним засобом підвищення ефективності використання місцевих факторів виробництва та пожвавлення економічного зростання в регіоні і можуть відігравати роль каталізатора перерозподілу існуючих природних та людських ресурсів із секторів їх неефективного використання в галузі, які потребують додаткової праці, технологій, управлінського досвіду і сприяють розвитку експортного потенціалу [4].

Щодо проблем забезпечення економічної безпеки, то вона є однією ключових якісних характеристик соціально-економічної системи та визначає її здатність до самоврядування, сталого розвитку, ефективної міжнародної конкуренції, тривалого самозабезпечення ресурсами, а також послідовної реалізації національних геоекономічних господарських інтересів. Серед загроз економічній безпеці України слід відмітити наступні: вивіз за кордон українського капіталу, що набув масового некерованого характеру, джерелом якого часто є перерозподіл державної власності, неповернення виручки за експортовану продукцію, спекулятивні фінансові операції та ухилення від сплати податків; приховування суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності валютної виручки за кордоном, а також експорт вітчизняних товарів за демпінговими цінами; стратегія транснаціонального капіталу, що може проявитися у закріпленні сировинної спеціалізації економіки, деградації науково-виробничого потенціалу, зростанні залежності від розвинених держав [2].

Для забезпечення економічної безпеки країни, насамперед, необхідно розробити програму, яка б включала: нормативно-правову базу, що забезпечить режим регулювання вивозу і ввозу капіталу; комплексну систему валютного контролю міжнародних розрахунків українських резидентів; зважений допуск іноземних інвесторів у стратегічні галузі економіки; вдосконалення системи оподаткування підприємств з іноземним капіталом, зокрема, поширення на нього національного режиму; стимулювання підприємств з іноземним капіталом до створення нових робочих місць, виконання соціальних функцій, здійснення інноваційної діяльності тощо. Необхідним є посилення контролю над використанням іноземних інвестицій, оскільки втрачені кошти можуть бути важливим інвестиційним ресурсом для реформування економіки, її структурної перебудови і виключили б необхідність іноземних кредитів, які надаються на жорстких умовах і посилюють боргову залежність України.

Отже, на сучасному етапі в умовах гострої конкуренції на глобальному ринку вільного капіталу прямі іноземні інвестиції не здатні справити імпульсний ефект на економіку і стати поштовхом до кумулятивного розгортання внутрішніх капіталовкладень, якщо для цього не сформувалися ендогенні чинники, критерієм зрілості яких можна вважати активізацію процесів внутрішнього інвестування, і з огляду на це найбільший ефект у сфері відтворення виробничого потенціалу досягається завдяки поєднанню активного використання внутрішніх інвестиційних ресурсів і національних переваг з імпортом іноземного капіталу, що генерує синергічний ефект у вигляді прискореного росту та посилення міжнародної конкурентноздатності національного господарства.

Література:

1. Іванова В.М. Взаємозв’язок внутрішнього інвестування інвестиційних проектів в Україні з міжнародними фінансовими організаціями // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. Вип. 46. Ч.1. – К.: ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка. – 2007. – С. 84–90.

2. Литвиненко В. К. Проблеми оптимізації національного й іноземного інвестування промислових підприємств в Україні // Зб. наук. праць. Вип. 49 / Відп. ред. В.Є.Новицький. – К.: ІСЕМВ НАН України. – 2006. – С. 116–124.

3. Рогова П. М. Економічна безпека України в міжнародній системі взаємодії національних та іноземних інвестиційних відносин // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 230: У 3 т. – Т. ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2007. – С. 812–823.

4. Чебрець І. С. Регіональні взаємозв’язки національного та іноземного інвестування // Управління соціально-економічним розвитком регіонів України і АР Крим: Мат-ли всеукр. наук.-практ. конф. (17 травня 2007 р.). – Сімферополь, 2007. – С. 204–206.