Федорчук Альона

Наук.кер.: Лучик Г.М.

Буковинська державна фінансова академія

М.Чернівці

Статистичний аналіз сучасної демографічної ситуації в Україні та перспективи її розвитку

 

    На нинішньому етапі державотворення стає очевидною неспроможність країни за допомогою застарілих, суто адміністративних механізмів розв’язати соціальні проблеми суспільства. Істотне відставання в державному управлінні соціальною сферою, її реформуванні з огляду на сучасні вимоги ринкової економіки значною мірою зумовлює загострення соціальної та, як наслідок, демографічної ситуації в державі. Мова йде не тільки про відтворення населення, загальну якість життя, а й про назрілу необхідність внесення змін у чинне законодавство України щодо вироблення дієвих механізмів державного регулювання у системі забезпечення соціальної безпеки загалом та її демографічної складової зокрема.

      Дослідженням цієї проблеми в Україні займаються багато науковців, зокрема І.Гнибіденко, В.Гошовська, Л.Дорошенко, О.Колот, І.Курило, Е.Лібанова, О.Новікова, О.Палій, О.Рогожин, Г.Ситник, П Шевчук та ін. Серед зарубіжних дослідників демографічних аспектів слід назвати А.Волкова, О.Гідденса, В. Толстих, В.Серебряннікова, А.Хлопьєва та ін.

Метою роботи є аналіз оцінювання стану і тенденцій демографічних ситуацій України та обґрунтування напрямів удосконалення механізму державного регулювання окремих аспектів соціальної безпеки у системі національної безпеки.

      Демографічна ситуація - це прояв особливостей відтворення населення по тенденціях демографічного розвитку основних його процесів в конкретному часі і місці (регіоні, країні). У сучасній Україні демографічна ситуація відрізняється великою гостротою і напруженістю. Вона визначається структурою населення і характером його руху, видами, типами і режимом відтворення, рівнем народжуваності і смертності, кількістю шлюбів та розлучень. У основі всіх цих процесів лежить соціально-економічне положення в країні [2,с.147-152].

      Нерівномірність в розвитку суспільства, природно-екологічні і соціально-політичні потрясіння, війни, репресії, якими багата українська історія XX ст., і супутні їм різкі погіршення рівня життя відчутно позначаються на режимі відтворення населення, ведуть до падіння народжуваності, зростання смертності. До подібних наслідків приводять і умови політичної і економічної нестабільності, які викликані останніми роками хиткою системою управління, з важко керованим процессом встановлення цивілізованих норм правової держави і ринкових відносин.

     Становлення ринкових відносин приводить до природного переміщення зайнятості з виробничої сфери в сферу обслуговування. Проте, щоб рівень виробництва забезпечував потреби економіки і населення, необхідна висока продуктивність праці, а цим вітчизняна промисловість не відзначається. Зниження питомої ваги промисловості в структурі зайнятості населення повинне супроводжуватися зростанням економічної ефективності промислового виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці і виробництва, чого насправді в промисловості не відбувається. Ці вимоги в рівній мірі відносяться і до будівництва, і до інших галузей економіки.

     Сучасна демографічна ситуація характеризується збереженням тенденції скорочення чисельності населення України, його економічно активної частини і питомої ваги зайнятості населення [2, с.147-152].

      Отже, за даними Держкомстату чисельність наявного населення на 1 січня 2011 року та середня чисельність за 2010 рік становить:

Таблиця 1

Чисельність наявного населення на 1 січня 2011 року та середня чисельність за 2010 рік

 (тис. осіб)

 

На 1.01.2011 р.

На  1.01.2010 р.

все населення

Міське

сільське

все населення

Міське

Сільське

Україна

45778,5

31441,6

14336,9

45870,7

31483,2

14387,5

Автономна Республіка Крим

1963,5

1234,0

729,5

1964,4

1234,9

729,5

Області

 

 

 

 

 

 

Вінницька

1641,2

814,1

827,1

1645,9

814,1

831,8

Волинська

1037,2

537,0

500,2

1036,9

536,2

500,7

Дніпропетровська

3336,5

2785,4

551,1

3346,0

2793,3

552,7

Донецька

4433,0

4013,1

419,9

4449,9

4028,0

421,9

Житомирська

1279,0

741,2

537,8

1282,4

741,7

540,7

Закарпатська

1247,4

463,8

783,6

1246,1

463,2

782,9

Запорізька

1801,3

1385,2

416,1

1806,5

1388,4

418,1

Івано–Франківська

1379,8

597,3

782,5

1380,2

596,8

783,4

Київська

1717,6

1053,5

664,1

1719,7

1052,8

666,9

Кіровоградська

1010,0

625,4

384,6

1013,9

626,7

387,2

Луганська

2291,3

1986,4

304,9

2301,4

1994,8

306,6

Львівська

2544,7

1546,5

998,2

2547,2

1547,2

1000,0

Миколаївська

1183,3

800,8

382,5

1186,4

802,8

383,6

Одеська

2388,7

1594,8

793,9

2389,9

1595,0

794,9

Полтавська

1487,8

908,4

579,4

1493,7

910,4

583,3

Рівненська

1152,5

551,1

601,4

1152,1

550,7

601,4

Сумська

1161,5

783,0

378,5

1166,9

785,3

381,6

Тернопільська

1084,1

474,7

609,4

1086,5

474,7

611,8

Харківська

2755,1

2205,2

549,9

2762,1

2209,6

552,5

Херсонська

1088,2

665,4

422,8

1090,8

666,9

423,9

Хмельницька

1326,9

727,6

599,3

1330,4

726,9

603,5

Черкаська

1285,4

720,8

564,6

1290,3

722,5

567,8

Чернівецька

904,3

381,1

523,2

904,3

380,2

524,1

Чернігівська

1098,2

689,3

408,9

1104,0

690,7

413,3

М.Київ

2799,2

2799,2

х

2792,2

2792,2

Х

Севастополь (міськрада)

380,8

357,3

23,5

380,6

357,2

23,4

 

     Як повідомляє Державний комітет статистики,  наявне населення на  1.01.2011 рік становить 45778,5 тис.осіб серед яких міського - 31441,6 тис.осіб; сільського -14336,9 тис.осіб. А на 1.01.2010 рік загальна частка його збільшилася до 45870,7 тис.осіб, де міського – 31483,2 тис.осіб, а сільського – 14387,5 тис.осіб. Зокрема, за 2010 р. по кількості  міського населення  перше місце займає Донецька область, друге – м.Київ, третє – Дніпропетровська область. А серед сільського перше місце належить Львівській області, друге – Вінницькій і третє – Одеській областям. Аналізуючи дані 2011 року можна стверджувати, що серед міського населення на першому місці Донецька область, другому – Дніпропетровська область, третьому – м. Київ. Серед сільського населення перше місце Львівська область, друге – Вінницька область, третє – Одеська область. Отже, згідно з даними в Україні частка міського населення скоротилося на 41,6 тис.чол., а сільського - на 50,6 тис.чол.

Таблиця 2

Чисельність постійного населення на 1 січня 2011 року та середня чисельність за 2010 рік

 (тис. осіб)

 

На 1.01.2011 р.

На 1.01.2010 р.

все населення

міське

сільське

все населення

Міське

Сільське

Україна

45598,2

31186,0

14412,2

45690,4

31227,6

14462,8

Автономна Республіка Крим

1954,8

1219,2

735,6

1955,7

1220,1

735,6

Області

 

 

 

 

 

 

Вінницька

1634,1

805,1

829,0

1638,8

805,1

833,7

Волинська

1034,4

531,0

503,4

1034,2

530,2

504,0

Дніпропетровська

3333,2

2779,3

553,9

3342,7

2787,3

555,4

Донецька

4420,1

3997,1

423,0

4437,0

4012,1

424,9

Житомирська

1279,8

739,1

540,7

1283,2

739,6

543,6

Закарпатська

1244,5

458,6

785,9

1243,2

458,0

785,2

Запорізька

1800,5

1381,2

419,3

1805,7

1384,4

421,3

Івано–Франківська

1377,0

591,0

786,0

1377,5

590,6

786,9

Київська

1711,9

1042,5

669,4

1713,9

1041,7

672,2

Кіровоградська

1003,6

619,3

384,3

1007,5

620,6

386,9

Луганська

2286,7

1980,5

306,2

2296,8

1988,8

308,0

Львівська

2526,4

1523,5

1002,9

2528,8

1524,3

1004,5

Миколаївська

1182,6

797,9

384,7

1185,7

799,8

385,9

Одеська

2377,6

1576,6

801,0

2378,8

1576,7

802,1

Полтавська

1479,9

896,5

583,4

1485,8

898,6

587,2

Рівненська

1151,5

545,9

605,6

1151,0

545,4

605,6

Сумська

1159,3

778,5

380,8

1164,7

780,8

383,9

Тернопільська

1080,9

470,0

610,9

1083,2

470,0

613,2

Харківська

2739,4

2185,4

554,0

2746,5

2189,9

556,6

Херсонська

1086,8

662,2

424,6

1089,4

663,7

425,7

Хмельницька

1323,8

722,0

601,8

1327,3

721,3

606,0

Черкаська

1281,8

715,2

566,6

1286,7

716,8

569,9

Чернівецька

901,2

376,1

525,1

901,3

375,2

526,1

Чернігівська

1089,7

679,1

410,6

1095,4

680,4

415,0

м.Київ

2757,9

2757,9

х

2750,9

2750,9

Х

Севастополь (міськрада)

378,8

355,3

23,5

378,7

355,3

23,4

 

    Отже, згідно з даними таблиці постійне населення на 1.01.2011 р. становить 45598,2 тис.осіб, а на 1.01.2010 р. – 45690,4 тис.осіб. Серед цієї частки міського населення за 2011 р. – 31186,0 тис.осіб, а сільського – 14412,2 тис.осіб. Тоді як у 2010 р. кількість міського населення була 31227,6 тис.осіб, а сільського – 14462,8 тис.осіб. Аналізуючи частку населення по областям, перше місце посідає як на 1.01.2010 р. так і на 1.01.2011 р. серед міського – Донецька область, друге – Дніпропетровська область і третє – Одеська область, а серед сільського населення перше місце – Львівська область, друге – Вінницька область і третє – Одеська область.     

      Природне скорочення населення є однією з характеристик демографічної ситуації. Існує ряд причин, що зумовлюють стійке зниження чисельності населення України, до яких належать: економічна криза, погіршення стану довкілля, криміногенна ситуація, зовнішня міграція, соціальна і духовна репресивність населення та ін. Скорочення населення  пов’язане із переважанням кількості померлих над кількістю народжених, що продовжує залишатися характерною рисою природного руху населення України.     Останні ж дані Держкомстату свідчать про те, що за  перші 11 місяців 2010 року в Україні народилися 456,9 тисяч немовлят, що на 14,5 тисяч менше, ніж у 2009 році, а показник природного спаду населення зріс з 172,6 тисяч у 2009 році до 181,5 тисяч у 2010.

    Водночас, показники смертності також продовжують падати: якщо з січня по листопад 2009 року в Україні померли 644 тисячі осіб, то за аналогічний період 2010 року – 638,4 тисяч осіб.

     Найменша народжуваність (менш ніж 10 немовлят на 1000 осіб) зафіксована у Донецькій, Луганській, Полтавській, Сумській, Харківській, Черкаській, Чернігівській областях, найвища (більш ніж 14 немовлят на 1000 осіб) - у Волинській, Закарпатській та Рівненській областях. А найвища смертність (більш ніж 17 на 1000 осіб) зафіксована у Кіровоградській, Луганській, Сумській та Чернігівській областях, найменша (менш ніж 12 на 1000 осіб) - у Закарпатській, Львівській, Рівненській, Чернівецькій областях та в Києві. При цьому, незважаючи на падіння смертності, у низці регіонів вона незначно зросла: у Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Чернівецькій областях, Автономній Республіці Крим, а також містах Києві та Севастополі [6].

     Також можна прогнозувати, що на кінець 2015 року, за умов збереження чинної тенденції до скорочення, загальна чисельність українців може скласти 44641,6 тис.осіб.

 

 

 

 

 


Таблиця 3

 Коефіцієнти народжуваності і смертності, природного приросту, шлюбності та розлучуваності

(на 1000 осіб)

 

Загальні коефіцієнти

народжуваності

смертності

природного прирісту

смертності дітей у віці до 1 р.

шлюбності

Розлучуваності

Україна

10,8

15,2

–4,4

9,1

6,7

2,7

Автономна Республіка Крим

11,8

14,5

–2,7

8,8

6,9

2,9

Області

 

 

 

 

 

 

Вінницька

10,6

16,1

–5,5

8,3

6,7

2,8

Волинська

14,3

13,8

0,5

8,2

6,7

1,9

Дніпропетровська

10,6

16,3

–5,7

9,5

6,6

3,2

Донецька

9,3

16,6

–7,3

11,8

6,3

3,1

Житомирська

11,5

16,6

–5,1

9,1

6,4

2,6

Закарпатська

14,7

12,0

2,7

10,9

6,8

1,7

Запорізька

10,0

15,8

–5,8

10,1

6,4

3,0

Івано–Франківська

11,8

12,7

–0,9

10,1

6,8

2,1

Київська

11,5

16,5

–5,0

6,9

7,4

3,0

Кіровоградська

10,4

17,4

–7,0

10,5

5,8

2,8

Луганська

9,1

16,9

–7,8

9,4

6,4

2,9

Львівська

11,2

12,8

–1,6

9,1

6,6

2,0

Миколаївська

10,8

15,8

–5,0

8,0

6,4

2,9

Одеська

12,0

15,1

–3,1

9,2

7,2

2,9

Полтавська

9,5

17,5

–8,0

6,0

6,4

3,0

Рівненська

14,8

13,0

1,8

9,1

6,9

2,0

Сумська

8,9

17,3

–8,4

9,3

5,8

2,6

Тернопільська

10,9

14,4

–3,5

8,1

6,7

2,2

Харківська

9,5

15,2

–5,7

9,1

6,4

3,0

Херсонська

11,4

15,1

–3,7

9,4

6,2

2,8

Хмельницька

10,8

15,6

–4,8

7,5

6,7

2,7

Черкаська

9,7

16,9

–7,2

10,0

6,2

2,8

Чернівецька

12,2

13,0

–0,8

8,2

7,3

2,6

Чернігівська

9,1

19,6

–10,5

8,0

5,8

2,4

м.Київ

11,5

10,3

1,2

7,2

8,0

2,9

Севастополь (міськрада)

11,0

14,7

–3,7

8,5

8,8

4,0

 

     Отже, згідно  таблиці ці коефіцієнти  називаються відносними величинами інтенсивності, які характеризують ступінь поширення явища в певному середовищі.                                   

     З даної таблиці видно, що найбільша кількість народжуваності в Одеській області, смертності в Чернігівській області, смертності дітей до 1 року в Донецькій області. Протягом тривалого часу частота реєстрації шлюбів і розлучуваності припадає на Севастопольську область. Збільшується частка бездітних і однодітних родин, а це ще більше погіршує демографічні перспективи держави. Дві третини сімей з дітьми до 18 років мають лише одну дитину. Середня величина сім’ї в Україні від 1989 р. практично не змінюється і становить 3,2 особи (у містах - 3,1, в селах 3,4). Велике занепокоєння викликає зниження дітородних установок сім’ї, на відновлення яких необхідний час - не менше тривалості життя одного-двох поколінь. До 2015 р. очікується стабілізація шлюбності на рівні 6 - 8 ‰ із певним підвищенням розлученості на рів­ні - 3,5 - 4 ‰. Унаслідок втрат чисельних шлюбних континген­тів та поширення незареєстрованих шлюбів немає підстав спо­діватися на відродження високих рівнів шлюбності у найближчій перспективі.

    На загальній демографічній ситуації та праце ресурсному потенціалі населення також позначаються наслідки міграції здорового населення до інших країн. Безумовно, відплив людського потенціалу з України є негативним наслідком несприятливих умов, що в ній склалися. До інших країн від’їжджають працювати та на постійне місце проживання переважно здорові, молоді громадяни. Лише незначна кількість мігрантів повертається у зрілому віці без наміру створення в Україні сім’ї. таким чином, українські мігранти сприяють розвитку економіки інших країн і там народжують дітей. Країнами-споживачами трудових ресурсів України є:Росія, Канада, Польща, Німеччина, США, Португалія, Італія. Вважаємо, що утримати трудові ресурси в межах країни можна шляхом підвищення загального економічного рівня держави та добробуту населення [4].

     За даними офіційної статистики, рівень міграційного приросту населення в Україні у першому кварталі 2010 р. порівняно з відповідними періодом минулого року зріс із 0,3 до 0,4 особи у розрахунку на 1000 жителів. Серед прибулих в Україну впродовж січня-березня 2010р. іммігранти з країн СНД становили 78,4%. Серед вибулих із України 55,4% виїхали до країн СНД. Можна спрогнозувати, що чисельність населення упродовж наступних п’яти років збільшиться за рахунок прибулих в Україну лише на 0,1%, хоча абсолютна кількість іммігрантів за вказаний період зросте приблизно в чотири рази. Водночас чисельність корінного населення  України зменшиться на 554,6 тис осіб, або на 0,12%. У найближчі 30 років перед Україною може постати проблема недостатньої якості та кількості трудових ресурсів. Як зазначає Е.Лібанова, « за останнє десятиріччя на 70% збільшились обсяги підготовки фахівців з вищою освітою, однак питома вага молодих фахівців з вищою освітою в державі знижується. Це відбуватиметься доти, доки конкурентною перевагою в Україні буде не якісна робоча сила, а її низька ціна. Якщо так триватиме, то через років п’ять у нас буде дефіцит не тільки кваліфікованої, а й будь-якої робочої сили»[5].

    Запорукою якісного відтворення населення та подовження тривалості життя є здоров’я населення держави. В Україні набули значного поширення хвороби XXI століття –ВІЛ/СНІД та туберкульоз, наша держава посідає одне з перших місць із цих захворювань  у Європі. Найгірше є те, що діти, народжені з цими недугами, не зможуть бути потенційно здоровими батьками наступного покоління. Здоровому відтворенню нації також не сприяють такі негативні явища, як дитяча безпритульність, соціальне сирітство(покинуті діти) тощо [1, с.184]. Нині українці не є здоровою нацією.  Шкідливі звички, соціальні хвороби – алкоголізм і наркоманія – відбирають здоров’я та життя переважно молодого покоління. За висновками науковців, українці вживають неякісну їжу та воду, недоїдають. Наслідком цього є народження ослаблених дітей, зростання рівня дитячої захворюваності, скорочення тривалості життя. На думку Л.Черенько, для забезпечення державної безпеки необхідно заборонити ввезення, вирощування та поширення товарів із вмістом ГМО на теренах України [3, с.428].

     Отже, в Україні склалася вкрай негативна демографічна ситуація, що становить загрозу безпеці держави. Позитивне вирішення цього питання можливе шляхом упровадження концептуально нової державної сімейної політики, спрямованої на поліпшення становища сім’ї, повноцінного її розвитку, створення державою умов для виконання покладених на неї функцій. Слід запровадити нові державні та ринкові механізми щодо підвищення рівня та якості життя молодих сімей з дітьми, зокрема забезпечення гідної праці та її відповідної оплати, отримання й утримання житла, доступного і якісного медичного обслуговування та освіти, розширення меж пільгового кредитування, сприяння жінкам у поєднанні професійної діяльності і материнства тощо. Потребують також перегляду регулятивні механізми нинішньої міграційної політики України.

     Перспективи подальших розвідок цього наукового дослідження полягають у розробці відповідних механізмів, що забезпечуватимуть зменшення соціальної та економічної нерівності населення, поліпшення житлових умов та стимулювання покращення демографічної ситуації в державі. Вони можуть стати підґрунтям для створення нових законодавчих проектів або вдосконалення існуючих нормативно-правових актів, що регулюватимуть окремі аспекти соціальної безпеки населення України.

 

Список використаних джерел

1.        Демографічні чинники бідності :[кол.моногр.]/ за ред. Е.М.Лібанової.-К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2009.-с.184.

2.        Мерзляк А.В.Економіка праці і соціально – трудові відносини / Мерзляк А.В.-К.: «Центр навчальної літератури»,  2005.-с.147-152.

3.        Черенько Л.М. Рівень життя населення України / Черенько Л.М. –К.: ТОВ «Видавництво «Консультант», 2006.-с.428.

4.        Шаповал А. Комплексні чинники впливу на демографічні перспективи народонаселення України в період демографічно-економічної кризи [Електронний ресурс] /Шаповал А., Мартиненко Ю.-Режим доступу:http: // www.viche.info/gournal/1916/

5.        Лібанова Е.М.Стратегічні пріоритети соціальної політики України в першій декаді XXI століття [Електронний ресурс] / Е.М.Лібанова // Парадигма соціальної політики України на зламі тисячоліть: міжнар.наук.-практ.конф., 30 жовт.2007р.:тези доп.-Режим доступу:www.ditu.ks.ua/2010-02-09-20-04-07/2010-02.../25

6.        Офіційний сайт Державної комісії України / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://health.unian.net/ukr/detail/215410, 2011р.

7.        Офіційний сайт Державного комітету статистики України.-соціально-економічне становище України за січень-квітень 2010 року [Електронний ресурс].- Режим доступу:www.statistuka com.ua