Постоянкіна Т.О., науковий керівник Бєлоусова І.М.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ В УПРАВЛІННІ

ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ

В системі управління підприємством економічний аналіз займає проміжне місце між збиранням інформації й прийняттям управлінських рішень, тому економічний аналіз продуктивності праці є одним з інструментів підвищення ефективності діяльності підприємства в сучасних умовах.

Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науково - технічний прогрес. Вони виникають внаслідок удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому в кожний конкретний період часу треба використовувати ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат.

Проблемам продуктивності праці приділялась увага в роботах Кузьміна О. Є., Мниха Є. В., Осовської Г. В., Серединської В. М, Загородної О, М., Федорович Р. В., Попович П.Я., Тарасенко Н.В, Покропивного С.Ф.

Метою статті є визначення ролі економічного аналізу, як функції управління продуктивністю праці, дослідження факторів впливу на продуктивності праці, та розробка механізму їх використання на підприємствах.

Економічний аналіз – це загальна методологія, спосіб розв’язання; це система, спрямована на те, щоб структурувати не ясно визначену проблему, встановити взаємозв’язки, надати кількісні оцінки і забезпечити вибір оптимального рішення. [4,C.65]

Економічний аналіз, як функція управління, включає оцінку внутрішніх і зовнішніх факторів ситуації, що склалася, тенденції розвитку економічних процесів щодо підвищення ефективності праці. Якщо розглядати план з праці як один з головних документів процесу прийняття управлінських рішень, то економічний аналіз дає оцінку обґрунтованості запланованого рівня продуктивноств праці з визначенням певних заходів з раціонального використання робочого часу. Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень щодо ліквідації причин зниження рівня продуктивності праці. Збільшення технічних можливостей управління дозволить змістити цілі управління від оцінки діяльності за минулий період до аналізу поточних і майбутніх ситуацій, що необхідно для обгрунтованого прийняття тактичних і стратегічних рішень.

Фактори зміни певного показника - це сукупність усіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку цього показника. Відповідно фактори зростання продуктивності праці - це вся сукупність рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшення продуктивності праці. Оскільки, як зазначалося, зростання продуктивності праці має надзвичайно велике значення і для кожного підприємства, і для суспільства в цілому, то аналіз та вивчення факторів цього зростання стає важливим завданням не тільки економічної теорії, а й практики [1,с.56].

За рівнем керованості фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на дві групи:

1) ті, якими може керувати суб'єкт господарської діяльності (управління, організація, трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці, інновації тощо);

2) ті, що перебувають поза сферою керування суб'єкта господарювання (політичне становище в країні й у світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція, науково-технічний прогрес, загальний рівень економічного розвитку, якість і кількість трудових ресурсів країни, культура, моральність, соціальні цінності, наявність природних багатств, розвиток інфраструктури тощо).

Оскільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва, фактори зростання продуктивності праці за змістом можна поділити на три групи:

1.Соціально-економічні, що визначають якість використовуваної робочої сили;

2.Матеріально-технічні, що характеризують якість засобів виробництва;

3.Організаційно-економічні, що відбивають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва.

Для найповнішого впливу на зростання продуктивності праці на підприємстві вважається за доцільне розробка програми управління продуктивністю, у яких зазначаються види резервів, конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, плануються витрати на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, призначаються відповідальні виконавці.

Таким чином, можна сказати, що сучасні умови господарювання вимагають все більшої уваги до виявлення факторів і впливу на них як одного з важливіших напрямів підвищення продуктивності праці за рахунок внутрішніх резервів та можливостей виробництва. Пошук і аналіз факторів підвищення продуктивності праці стає необхідним для підприємства. Розробка методики розрахунків і механізм використання виробничих потужностей вимагає свого удосконалення.

Література

1. Основи економічного аналізу [ Текст ] : навч. посіб. для вищ. навч. закл. : корот. теорет.-методолог. курс / В. М. Мельник . ─ К. : Кондор, 2003 . ─ 128с. ─ 966-8251-09-1.

2. Завіновська, Г.Т. Економіка праці [ Текст ] / Г.Т. Завіновська ; ред. Н.Г. Царик, Київ. нац. екон. ун-т . ─ К. : КНЕУ, 2000 . ─ 200с.

3. Лубчук, І. Продуктивність праці як інструмент дослідження технологічного розриву // Вісник Тернопільського державного економічного університету. 2006. № 4. ─ С.62-67.

4. Кіндрацька, Г. І. Економічний аналіз: теорія і практика [ Текст ] : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Г. І. Кіндрацька, М. С. Білик, А. Г. Загородній ; М-во освіти і науки України, за ред. А. Г. Загороднього . ─ 2-ге вид., перероб. і допов. ─ Л.: Магнолія 2008 . ─ 440 с. ─ 978-966-2025-08-8.