Раца О. Б.

Яновська О.М.

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ НОВИХ ТОВАРІВ

Буковинська державна фінансова академія

Підприємницька діяльність є ефективною, коли товар або послуга, які виробляє або надає фірма, знаходять попит на ринку, а задоволення певних потреб покупців завдяки придбанню даного товару або послуги приносить прибуток. Для того, щоб товар або послуга були завжди конкурентоздатними і мали попит, необхідно здійснювати безліч підприємницьких і, звичайно, маркетингових рішень.

Одним із основних об'єктів уваги кожного підприємства є розроблення і впровадження на ринок нових товарів. Безумовно, нова продукція - поняття відносне. Так, за певними оцінками тільки 10 % товарів, що з'являються на ринку, можуть бути віднесені до так званих світових новинок. Для більшості товарів інновації - це передовсім модифікації існуючих товарів, а не абсолютні функціональні зміни.

Рішення підприємства щодо розробки і впровадження на ринок нових товарів пов'язані з великим ризиком. Тому в маркетинговій практиці використовуються особливі методики процесів планування нових товарів, різноманітні методи прийняття відповідних рішень.

Метою наукової роботи є дослідження особливостей створення нових товарів.

Створення нового товару — це складний і багаторівневий процес застосування спеціальних знань, досвіду, методів і засобів для досягнення певної мети. Новий товар завжди є результатом змін у матеріальному й технологічному рівнях виробництва та нормативному його забезпеченні, а тому належить до сфери управління проектами. До головних критеріїв оцінки різних варіантів виконання робіт зі створення нового товару відносять терміни і вартість досягнення очікуваних результатів. Вони, у свою чергу, залежать від величини наявних ресурсів та від використовуваних технологій [7, с.32].

Залежно від вибраної стратегії розвитку підприємства або групи підприємств алгоритм реалізації інноваційної політики може значно змінюватися, але за будь-яких варіантів внутрішня структура процедури створення нових товарів залишається незмінною.

Процес створення нового товару має певну послідовність і загалом можна виділити кілька основних етапів:

1. Генерація і відбір ідей.

2. Розробка концепції товару та її тестування.

3. Розробка ринкової стратегії.

4. Економічний аналіз.

5. Розроблення товару.

6. Пробний маркетинг.

7. Комерційна реалізація [8, с.79]

В діяльності багатьох компаній описані вище стадії процесу розробки товару йдуть одна за одною в суворій послідовності. При такому підході, який називається послідовною розробкою товару, в кожний момент виконується лише одна стадія розробки в певному відділі компанії, після її завершення проект передається в інший відділ, де виконується наступна стадія. Перевага такого впорядкованого, поетапного процесу полягає в тому, що він дозволяє спостерігати за ходом виконання складних та пов'язаних з ризиком проектів. Однак його низька швидкість сама по собі є загрозою успіху проекту. В умовах динамічного, висококонкурентного ринку розробка за принципом – «повільно, проте надійно» може стати причиною провалу товару, втрати прибутку, занепаду позицій на ринку. Прискорення «руху до ринку» та скорочення часу розробки стають нагальною потребою в усіх галузях економіки.

Сьогодні все більше компаній відмовляються від методу послідовної розробки та надають перевагу більш швидкій та гнучкій паралельній розробці товарів. Цей підхід вимагає постійної співпраці між різними відділами компанії та поєднання кількох етапів розробки, що дозволяє економити час і підвищувати ефективність роботи. Замість того, щоб переводити новий товар з відділу в відділ, в компанії збирають команду, яка складається з представників різних відділів і супроводжує новий товар від початку до кінця. В такі команди, як правило, входять маркетологи, економісти, дизайнери, технологи, юристи, а інколи й постачальники та споживачі [3, с.56].

Вище керівництво визначає для команди з розробки товару загальний стратегічний напрям, але не дає ніякої чітко визначеної ідеї товару чи робочого плану. Воно ставить перед командою жорсткі й на перший погляд взаємовиключні цілі — «випустити ретельно спроектовані та високоякісні товари, але зробити це швидко», а потім надає команді стільки свободи та ресурсів, скільки необхідно, щоб впоратись з поставленими завданнями. При послідовному процесі розробки затримка на одній стадії може серйозно загальмувати увесь проект. При використанні методу паралельної розробки, якщо одна функціональна одиниця постає перед проблемою, вона працює над її подоланням, поки всі інші рухаються далі.

Однак паралельний підхід має також свої недоліки. Надто швидка розробка товару може виявитись більш ризикованою та дорогою, ніж повільніша, але більш упорядкована, яка використовується при послідовному підході. Інколи надмірне прагнення прискорити новаторський процес призводить до додаткових організаційних непорозумінь та плутанини. Але в тих галузях промисловості, які швидко змінюються та випускають товари, життєвий цикл яких неухильно скорочується, вигоди, що забезпечує швидка та гнучка розробка, виглядають вагомішими, ніж пов'язаний з її реалізацією ризик. Компанії, які випускають нові, удосконалені товари на ринок швидше конкурентів, отримують суттєві конкурентні переваги. Вони здатні оперативніше реагувати на зміни смаків споживачів та призначати виші ціни за сучасніший дизайн. Як стверджує керівник однієї з автомобільних компаній: «Все, що ми маємо зробити — це підготувати концепцію автомобіля, виготовити його та доставити до споживача якомога швидше ... Той, хто першим це зробить, буде на коні»

Перед фірмою, що займається розробкою нових товарів, постає дилема: з одного боку, треба розробляти нові товари, а з іншого, не так уже й багато шансів на успіх.

Існує великий ризик провалу нових ідей (40 % – товарів широкого вжитку, 20 % – від усіх нових товарів промислового призначення, 18 % – нових послуг).

Таким чином, «новий товар» можна визначити як новий продукт, що надійшов на ринок і відрізняється від існуючих аналогів якоюсь зміною споживчих властивостей. Дане визначення підкреслює товарну новизну продукту. Тут важливий сам факт появи товару, що не має повних аналогів на даному ринку і користується попитом. При цьому границі ринку також служать критерієм новизни. З урахуванням швидких змін у смаках, технології і стані конкуренції фірма не може покладатися тільки на існуючі товари. Споживач чекає нових удосконалених виробів. Конкуренти додають максимум зусиль, щоб забезпечити його цими новинками. З цього випливає, що в кожної фірми повинна бути своя програма розробки нових товарів. Фірма може одержати новинки двома способами: в першому - шляхом придбання іншої фірми, чи патенту ліцензії на виробництво чужого товару, в другому - завдяки своїм дослідженням і розробкам. Деякі підприємства, не вміючи як варто працювати з вже існуючими товарами, концентрують свою увагу на створенні новинок. Інші, навпаки, направляють енергію на роботу з існуючими товарами на шкоду створенню новинок. Ці дві крайності необхідно збалансувати.

Список використаної літератури

1. Багиев Г.Л. Маркетинг / Г.Л. Багиев Г.Л. - М.: Экономика, 2008.- 703с.

2. Близнюк С. В. Маркетинг в Україні: проблеми становлення та розвитку. Навчальний посібник / С. В. Близнюк - К.: Кондор, 2009 - 384с.

3. Бойчук І. В. Практика застосування маркетингу в діяльності вітчизняних промислових підприємств / І.В. Бойчук // Вісник ЛКА. – Серія економічна, випуск 22. – Львів: Вид-во Львівської Комерційної Академії, 2006. – 422 c.

4. Войчак А. В. Маркетингові дослідження: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2009. — 119 с.

5. Зозулев А.В. О методологических основах формирования эффективных маркетингових решений в бизнесе / А.В.Зозулев // Маркетинговые исследования. – 2009.- №5 [36]. – С.82-89.

6. Панцирна Т.М., Негус О.В. Маркетинг: Навчально-методичний посібник. / Т.М.Панцирна Т.М.–Харків: ХДУХТ. 2010. – 206 с.

7. Парсяк В.Н.., Зельдіс В.В. Маркетингові дослідження. / В.Н. Парсяк – К.:ЦНЛ. 2009. -224с.

8. Тєлетов О.С. Маркетингові дослідження: Навчальний посібник. / О.С. Тєлетов – К.: Знання, 2010. – 299 с.

9. Офіційний сайт Української Асоціації Маркетингу // http://uam.in.ua/