Ніконець О., Палагнюк А.

Науковий керівник: Урбан В.В.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

 

Проблеми мотивації праці в Україні

 

У статті розглянуто актуальні проблеми мотивації праці управлінського персоналу України, визначено вплив на ефективність діяльності підприємств.

 

Актуальність теми дослідження. Управлінський персонал є активом підприємства, людським капіталом, який передбачає менше контролю над собою та очікує своєчасну і гідну економічну, психологічну та кар’єрну винагороду за високопродуктивну й високоякісну працю. В наш час саме мотивація і стимулювання до праці, можливість реалізуватися як особистість і як фахівець здатні втримати талановитих і перспективних управлінських працівників на підприємствах в конкурентних умовах.

Постановка проблеми. Трудова мотивація є однією з найбільш актуальних проблем, що мають місце у процесі трансформації економіки та формування нового якісного стану зайнятості, притаманного ринковим відносинам.

Успішна підприємницька діяльність компанії залежить не лише від технічного оснащення організації, наявності сучасних технологій, чітко поставленої системи контролю якості продукції, а й від кваліфікації співробітників підприємства, ефективного управління персоналом [3,160]. Саме тому мотивація стає дедалі важливішою проблемою, на розв’язання якої потребуються великі зусилля керівників, психологів, соціологів.  Також слід зауважити, що сучасний стан діяльності підприємств України не вражає найкращими показниками, однією з причин таких показників є низька мотивація  самого персоналу, задіяного у виробництві.

Важливим завданням кожного керівника є підвищення рівня мотивації працівників, різного роду заохочення як до фізичної, так і до розумової праці.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Значний внесок у дослідження проблеми мотивації працівників зробили вітчизняні вчені та практики, а саме: Пахулюк М.О., Нікіфорова Л.О., Бугуцький О.А, Баник О. Б., Капустянин К.О., Різник В.В.,Потьомкіна О.В.

Мета статті. Метою даної статті є з’ясування основних проблем мотивації трудового персоналу на підприємствах України та можливі шляхи  подолання проблем, що виникли.

Основні результати дослідження. Мотивація являє собою перш за все  прагнення певної людини до конкретної дії, в якій вона відчуває потребу, але не здатна приступити до неї і здійснити самостійно [2,78]. Поряд з тим, мотивація праці являє собою сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, котрі спонукають людину до трудової діяльності та надають цій діяльності спрямованість, яка орієнтована на досягнення визначених цілей, уособлює в собі прагнення працівника задовольнити свої потреби, підвищити своє соціально-економічне становище. Також потрібно усунути всі демотиваційні фактори, які впливають на працівника. Оскільки саме цей вплив є найбільш суттєвим і дестабілізуючим на підприємстві.

Проте під час економічної кризи, яскраво спостерігаються депресія соціально-економічного добробуту, зниження зацікавленості працівників не тільки у високопродуктивній праці, але й у праці взагалі. Можна констатувати руйнацію мотивації трудової діяльності на підприємствах, адже діяльність людини зумовлюється реально існуючими у неї потребами, які мають бути задоволені [4,94]. Основним і найбільш важливим стимулом мотивації працівників завжди була заробітна плата, але на сьогодні через невиконання заробітною платою стимулюючої функції та відсутність реальних можливостей поліпшення соціально-економічного стану працівників, важливу роль для зайнятих у виробництві відіграють мотиваційні основи менеджменту підприємств.

Варто зауважити, що  у більшості випадків збільшення заробітної плати не стимулює працівників до виконання надмірної роботи. Працівник швидко звикає до існуючого рівня і ефект швидко втрачається [6].

На багатьох вітчизняних підприємствах України у працівників відсутня фундаментальна мотивація щодо здійснення ефективної діяльності, вони не хочуть брати на себе відповідальність за прийняття та реалізацію управлінських рішень, не розуміють об'єктивної необхідності досягнення єдності особистих інтересів та інтересів підприємства [4,94]. У більшості випадків застосовуються лише окремі елементи системи мотивації. Така система не має комплексного характеру, оскільки традиційно ці елементи не поєднані один з одним, використовуються окремо. Ще одним недоліком такої системи мотивації є те, що вона має короткотерміновий характер , не націлений на майбутнє [5].

В окремих підприємствах  існує проблема невідповідності професійного рівня управлінського персоналу вимогам, в інших - неефективна або взагалі відсутня система мотивації персоналу.

Трапляється й інша ситуація, коли на підприємстві продовжує діяти номенклатурна система управління, в якій сформувалося замкнене коло, де все тримається на особистих зв'язках, на відносинах взаємної користі, корупції, на створенні видимої діяльності. Опираючись на особисті зв’язки, телефонне право, взаємні «послуги» і навіть прямий підкуп, вони практично всесильні та безконтрольні і тому перекривають будь-які шляхи до прогресу, інновацій, пошуку нових шляхів розвитку. Таким чином, керівники, на даний момент, самі цього не помічаючи створюють прямі загрози щодо стимулювання мотивації власного персоналу.

Суть сьогоднішньої практики мотивування працівників, яка застосовується в Україні, можна зобразити в умовній схемі співвідношення факторів мотивації і залежного від них росту продуктивності праці. Фактором мотивації в даному випадку буде виступати будь-який аспект діяльності, що прямо чи побічно впливає на результативність праці. Вплив факторів мотивації на ріст продуктивності праці наведений у таблиці 1.

Таблиця 1[2,78]

Вплив факторів мотивації на продуктивність праці

Фактор мотивації

Ріст продуктивності

Внутрішня мотивація

70-80

Високий рівень освіти й інтелекту

20-30

Професійно-кваліфікаційний рівень

15-20

Умови праці й побуту

5-30

Дисципліна і творче відношення до праці

10-15

Удосконалення організації і форм колективної праці

10-40

 

Як видно з цієї таблиці, найбільш істотний вплив на продуктивність праці здійснює саме внутрішня мотивація особистості.

Стан речей в українській економіці на даний момент  свідчить про недостатнє матеріальне підкріплення праці працівників. І хоча гроші і матеріальне стимулювання не мають вирішального значення, але в сучасних умовах недолік матеріальних засобів перетворює виробничу діяльність найчастіше лише в економічну необхідність.  Та попри недостатність матеріального заохочення працівників, керівники не можуть організувати різного роду нематеріальне заохочення, яке би несло стимули до підвищення продуктивності праці.

До нематеріальних стимулів мотивації відносять: визнання заслуг працівника, його професіоналізму, організація різноманітних конференцій, на яких керівництво спілкувалося б з підлеглими, проведення різноманітних заходів за участю як керівників так і підлеглих, надання певних грамот підлеглим за досягнення у роботі, а також подарунків у вигляді, наприклад, годинників чи певних сувенірів. Людина повинна відчувати свою значимість, потрібність, незамінність фірмі. Суттєву роль в нематеріальному стимулюванні персоналу відіграє регулювання робочого часу та заохочення працівників у підвищенні свого рівня професійної майстерності на базі надання їм вільного часу. Проте на підприємствах України нематеріальні стимули не є поширеними і використовуються не на повну силу, що є негативним явищем для економіки країни.

Основною причиною відсутності мотивації праці є незадовільна політика кар’єрного зростання. Для вирішення даної проблеми і уникнення можливих негативних наслідків, кожне підприємство повинно мати план кар’єрної політики і просування по службі, де доцільно вказати послідовність посад і умови просування по службі [3,162].

Слід зазначити, що дуже важливо при прийнятті на роботу працівника визначити який вид мотивації є для нього пріоритетним. Людина, для якої головне – матеріальна мотивація, буде проявляти меншу ініціативу у нововведеннях, творчих розробках, навчаннях, ніж особа, для якої гроші не є основним фактором, щоб працювати якісно та професійно [1,89].

Висновки. Системи мотивації працівників є потужним фактором розвитку трудової активності, невід’ємною основою діяльності будь-якого підприємства. Щоб застосовувати цей засіб максимально ефективно необхідно мати чітке уявлення про механізм поведінки людей та формування мотивів до продуктивної праці. Саме тому необхідно вивчати інтереси людей та їх потреби, розробити чітку та зрозумілу для працівників систему стимулювання, використовувати нематеріальні стимули, намагатись створити команду людей, а не групу розрізнених індивідів, які не здатні прийняти певне рішення.

 Отже, проаналізувавши все вище сказане, варто виділити такі основні шляхи підвищення мотивації працівників на підприємстві:

-    застосування як матеріальних, так і нематеріальних стимулів;

- формування чіткого графіка кар’єрного просування працівників з обумовленням всіх умов;

-   встановлення рівня заробітної плати на рівні який забезпечить достойний рівень життя працівника;

-     усунення номенклатурної системи управління;

-     потрібно забезпечити постійне спілкування працівника з керівником.

-     людина повинна відчувати свою значимість, потрібність, незамінність фірмі

-   регулювати робочий час та заохочувати працівників у підвищенні свого рівня професійної майстерності на базі надання їм вільного часу.

 

 

Список використаних джерел:

1.                Баник О. Б. Сучасні проблеми мотивації праці та їх вплив на ефективну діяльність підприємств // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 2 – с. 87-91

2.                Бугуцький О.А. Фактори розвитку мотивації праці \\ Економіка АПК. – 2009 –№ 7с. 78.

3.                Капустянин К.О. Формування цілісної системи мотивації персоналу підприємства в контексті управління прибутком підприємства//Економіка та підприємництво №1.-2009р.-с. 159-164

4.                Пахулюк М.О., Нікіфорова Л.О. Проблеми мотивації праці на промислових підприємствах України // Проблеми формування нової економіки ХХІ століття. – 2010. − №3. – с.94.

5.                Потьомкіна О.В. Системний підхід у мотивації працівників банківської сфери // Економічний форум – №1. – 2011.

6.                Різник В.В. Сучасні тенденції мотивації праці управлінського персоналу// www.nbuv.gov.ua

7.                www.management.com.ua