Семенюк Л. , Цахнів Л.

Науковий керівник Лучик Г.М.

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Статистичний аналіз фінансової діяльності комерційних банків в посткризовий період

Розгортання світової валютно-фінансової кризи поставило банківську систему України у вкрай складні умови. Обмежений доступ до зовнішніх джерел та девальвація гривні, погіршення фінансового стану позичальників, незбалансованість державних фінансів і політична нестабільність вкрай негативно позначилися на фінансовій стійкості банків: проблему ліквідності, що виникла на початку кризи, змінила проблема якості активів та достатності капіталу. Невирішеність зазначених проблем зумовлює існування загроз стабільності банківської системи.

Метою дослідження є статистичний аналіз особливостей фінансової діяльності комерційних банків в посткризовий період.

На 1 січня 2011 року Ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 176 банків, у тому числі: 175 банків (99,4% від загальної кількості банків, що мають ліцензію) – акціонерні товариства (з них: 16 банків (9,1%) – публічні акціонерні товариства, 1 банк (0,6%) – приватне акціонерне товариство, 158 банків (89,7%) – публічні), 1 банк (0,6%) – товариство з обмеженою відповідальністю.

У стані ліквідації перебуває 18 банків, з них 17 банків ліквідуються за рішеннями Національний банк України, 1 – за рішеннями господарських (арбітражних) судів. Власний капітал банків склав 141,7 млрд. грн. або 15,0 % пасивів банків [2].

Власний капітал банків має таку структуру. Сплачений зареєстрований статутний капітал складає 102,9% від капіталу; дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу – 0,3%; емісійні різниці – 6,0%; загальні резерви та фонди банків – 8,9%; результати минулих років – (-20,5%); результати звітного року, що очікують затвердження – 0,3%; результати поточного року – (-6,2%); результат переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж та інвестицій в асоційовані компанії – 8,3%. Зобов’язання банків становили 803,8 млрд. грн. Основні складові зобов’язань:

– кошти фізичних осіб – 270,7 млрд. грн., або 33,7% від зобов’язань;

– строкові вклади (депозити) інших банків та кредити, що отримані від інших банків, – 172,8 млрд. грн., або 21,5%;

– кошти суб’єктів господарювання – 144,0 млрд. грн., або 17,9%.

Строкові кошти складають 206,6 млрд. грн., або 76,3% від загальної суми коштів населення, а кошти на вимогу – 64,1 млрд. грн., або 23,7%. Активи банків становили 945,5 млрд.грн., загальні активи – 1 090,1 млрд. грн.

Аналізуючи структуру загальних активів, то готівкові кошти, банківські метали та кошти в Національному банку України становлять 4,9% від суми загальних активів, залишки коштів на коррахунках, що відкриті в інших банках – 6,2%, кредитні операції – 69,3%, вкладення в цінні папери – 7,7%, дебіторська заборгованість – 1,9%, основні засоби та нематеріальні активи – 4,0%, нараховані доходи до отримання – 4,6%, інші активи – 1,4% (табл. 1).

Таблиця 1

Структура доходів і витрат банків станом на 01 січня 2011 року, тис.грн.

	Показники	Сума	%, питома вага
1	Доходи	136 847 970	100,0
1.1	процентні доходи	113 334 123	82,8
1.2	комісійні доходи	15 270 670	11,2
1.3	результат від торгівельних операцій	2 207 245	1,6
1.4	інші операційні доходи	5 341 729	3,9
1.5	інші доходи	498 970	0,4
1.6	Повернення списаних активів	195 233	0,1
2	Витрати	149 874 555	100,0
2.1	процентні витрати	61 409 172	41,0
2.2	комісійні витрати	2 660 346	1,8
2.3	інші операційні витрати	10 705 660	7,1
2.4	загальні адміністративні витрати	29 058 236	19,4
2.5	відрахування в резерви	46 170 602	30,8
2.6	податок на прибуток	-129 460	-0,1
3	Чистий прибуток (збиток)	-13 026 585	–

У 2010 році доходи банків порівняно з 2009 роком скоротились на 4,3% і склали 136,8 млрд. грн. Витрати банків скоротились на 17,4% і склали 149,9 млрд. грн. Від’ємний фінансовий результат по системі банків на 1 січня 2011 року склав 13,0 млрд. грн., що майже втричі менше, ніж за станом на 1 січня 2010 року (38,4 млрд. грн.).

Після знаходження економікою нової точки рівноваги, на початку 2010 року у нову фазу розвитку банки увійшли зі збільшеним капіталом і збереженою довірою населення, але зі значною часткою непрацюючих і прострочених активів, великими збитками, лише частково погашеними боргами. Після періоду адаптації до погіршення умов господарювання у 2010 році відновилося зростання попиту на кредитні ресурси з боку бізнесу. Проте в умовах звуження кола платоспроможних позичальників та галузей з високим кредитним потенціалом (насамперед, електроенергетики і транспорту) посилилася боротьба за надійних клієнтів, що зумовило пом’якшення кредитної політики банків[3].

В умовах поступового відновлення економічної активності протягом десяти місяців 2010 році вітчизняні банки:

– наростили регулятивний капітал з 135,8 млрд грн до 150,5 млрд грн, підвищивши показник адекватності з 18 до 20 %;

– спинили негативний тренд падіння кредитування економіки – у зазначений період обсяг наданих реальному сектору економіки кредитів зріс на 1,1 %, зокрема юридичним особам на 6,4 %; обсяг нових кредитів, наданих за 12 місяців кумулятивно, досяг докризового рівня, продемонструвавши у вересні 2010 р. річні темпи приросту на рівні 5,9 %;

– залучили депозитів на 22,0 % більше, ніж на початок року. Суттєвий приріст депозитів від фізичних осіб (на 23,5 % з початку року) пояснюється тим, що в умовах високих ризиків і вузькості спектру роздрібних фінансових інструментів депозити залишаються для громадян практично єдиним засобом збереження вартості своїх заощаджень;

– знизили процентні ставки по кредитах: їх середньозважена вартість у національній валюті зменшилася з 19,6 % у грудні 2009 року до 13,1 % у жовтні 2010 року, у іноземній валюті – з 10,2 % до 9,4 % Ця тенденція стала логічним наслідком уповільнення інфляції у І півріччі 2010 року та підвищення рівня ліквідності й здешевлення ресурсної бази;

– поліпшили свої фінансові результати. Протягом 9 місяців 2010 року за позитивної динаміки доходів банків збитки зменшились з 38,4 млрд. грн у 2009 році до 10 млрд. грн, збитковість активів зменшилася з 4,4 % до 1,5 % на 1 жовтня 2010 року, капіталу – з 32,5 % до 10,6 %. Водночас показник чистої процентної маржі знизився з 6,2 % до 5,7 % на 1 вересня 2010 року, процентний спред – з 5,2 % до 4,8 %, що засвідчує збереження високих кредитних ризиків та низькі доходи банків від кредитування;

– частково розрахувалися за своїми боргами – за І півріччя 2010 року обсяг зовнішньої заборгованості банківського сектору зменшився з 30,8 млрд дол. до 28,2 млрд дол., або на 8,3 %;

– не змогли подолати тенденцію до зростання простроченої заборгованості за кредитами. За офіційними даними Національного Банку України станом на 1 жовтня 2010 року прострочені кредити зросли до 86,5 млрд. грн, збільшившись протягом 2009 року – 9 місяців 2010 року з 2,2 % до 11,6 % кредитного портфеля;

– наростили резерви з 122 млрд. грн до 147 млрд. грн, або на 20 %, при цьому активи збільшилися лише на 4 %, кредити знизилися на 1,2 %;

– не змінили галузеву структуру наданих кредитів – хоча приріст кредитів відбувався майже за всіма видами економічної діяльності, крім будівництва, найбільше зростання спостерігалося за кредитами, наданими торговельним організаціям, підприємствам з виробництва, розподілу, електроенергії, газу та води, транспорту та зв’язку, добувної промисловості, а також корпорацій, що займаються операціями з нерухомим майном. Не вдалося активізувати інвестиційне кредитування – частка кредитів, наданих на інвестиційні цілі, зменшилася на 2 в.п., але подовжилися терміни надання кредитів – довгострокові кредити суб’єктам господарювання зросли на 4 % за 9 місяців 2010 року;

– збільшили портфель цінних паперів до 76,8 млрд грн, або 8,3 % активів на 1 жовтня 2010 року. За досить високого рівня дохідності за державними цінними паперами окрім традиційних депозитних сертифікатів основними об’єктами купівлі комерційних банків стали облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та облігації внутрішньої державної позики-ПДВ (ОВДП-ПДВ). Так, тільки у серпні поточного року Мінфін здійснив 4 випуски п’ятирічних ОВДП-ПДВ на суму 16,4 млрд грн, і, за даними Національного Банку України, до кінця вересня підприємства-експортери продали ОВДП-ПДВ майже на 4,7 млрд. грн, або 28 % їх загального обсягу, нерезиденти придбали їх на 2 млрд грн.[2].

Таким чином, активна протидія Національного банку України та комерційних банків загрозам світової фінансової кризи дозволила зберегти відносну стабільність у банківській сфері, ознаками якої стали:

– підвищення рівня капіталізації;

– призупинення відпливу коштів з банківських депозитів;

– збільшення кредитування юридичних осіб;

– відсутність масових банкрутств та дефолтів вітчизняних банків.

Наведені тенденції надають підстав охарактеризувати стан банківського сектору як стабільно неефективний: незважаючи на збереження відносної стабільності з погляду антикризової стратегії, діяльність банківської системи не мала бажаного результату щодо розширення фінансової підтримки реального сектору економіки. Така ситуація пов’язана з переважно рестрикційним характером методів банківського антикризового регулювання. Намагання банків вирішити зазначені проблеми шляхом застосування традиційних методів (резервування, підвищення процентних ставок, використання міжбанківських операцій, накопичення високоліквідних активів та капіталу, припинення кредитування) вело до виникнення нових проблем – збільшення частки непрацюючих активів, посилення залежності від рефінансування з боку Національного банку України та стану міжбанківського ресурсного ринку, заморожування кредитного ринку. За продовження такої політики банків та збереження депресивного стану вітчизняної економіки банківська система продовжить скорочення активів і обсягів кредитування в усіх сегментах кредитного ринку і за всіма категоріями клієнтів. З цих причин актуалізується завдання посилення ефективності функціонування банківської системи за збереження її стабільності.

Показники ефективності роботи банківського сектору і темпи його розвитку визначальним чином залежать від швидкості відновлення реального сектору економіки, а фінансові можливості останнього – від банківського кредитування. Це визначає необхідність використання системно-структурного підходу, що передбачає комплексне вирішення взаємопов’язаних проблем фінансового та реального секторів економіки шляхом диференційованого застосування монетарних інструментів [1].

За цим підходом, по-перше, заходи щодо стабілізації банківської системи мають спрямовуватися на послаблення дії зовнішніх загроз, а саме:

– на подолання негативних тенденцій в реальному секторі економіки країни, що поліпшить платоспроможність основних клієнтів та партнерів банків і стан фінансового ринку в цілому;

– на гальмування інфляційних тенденцій та підтримання валютної стабільності;

– на посилення контролю за фіскальною дисципліною;

– на розв’язання суперечності між необхідністю підтримання рівня доходів населення як основи розширеного відтворення ресурсної бази банківських установ та потребою у зменшенні соціального навантаження на бюджет і нейтралізації інфляційних факторів з боку попиту;

– на переорієнтацію грошово-кредитної політики Національного банку України від підтримання номінальної стабільності до стимулювання економічного зростання на основі модернізації та структурної перебудови економіки;

– на створення сприятливого інвестиційного клімату і підвищення рейтингів України.

По-друге, перехід банківської системи до розширеного кредитування економіки можливий лише за подолання низки внутрішніх проблем банківського сектору.

Реалізація заходів щодо стабілізації банківського сектору, зокрема стимулювання до нарощування капіталу і ліквідності, очищення банківських активів від «поганих» кредитів, сприятиме відновленню основних функцій банківських установ та поліпшенню фінансової діяльності комерційних банків в посткризовий період.

Висновок. В цілому післякризовий період розвитку банківської системи слід охарактеризувати як період підвищеної слабкості, що проявляється в активному нарощуванні банківського капіталу без відповідного збільшення кредитування економіки. Так, у 2008 році рівень насиченості банківськими кредитами економіки (відношення обсягу банківських кредитів до ВВП) становив 70-80 %, і за цим показником Україна ввійшла в одну групу з Болгарією, Угорщиною, Ліваном, Бахрейном, випередивши, зокрема Бразилію (55-60 %), Індію, Чехію, Польщу (50-55 %) та Росію (40-45 % від ВВП). Проте відношення банківських активів до ВВП у 2008 році становило 80-95 % на рівні з Словаччиною, Чехією, Кувейтом, а співвідношення капіталу до активів (рівень фінансового левериджу), був надто низьким – 15-17,5 %. За цим показником у 2008 році Україна входила до однієї групи країн з Марокко, Панамою, Афганістаном, Белізом.

Література:

1. Дослідження ефективності діяльності комерційних банків /О. Гриценко, О. Іщенко //Банківська справа. – 2010. – №5. – С.197.

2. Фінансова стійкість банківських установ у період економічної кризи / Ж. Довгань // Вісник Національного банку України. – 2009. – С.26-27.

3. Світова фінансова криза та її наслідки для банківської системи України / М. Пацера // Вісник Національного банку України. – 2009. – №1. – С.95-97.

4. Кредитний потенціал комерційних банків у період економічної кризи / В.В. Прядков // Фінанси України. – 2009. – №11. – С.202-204.