м .Чернівці

Буковинська державна фінансова академія

Пілянська І.В., Романів Х.І.

Науковий керівник: Кравчук В.С.

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

У статті визначено проблеми формування облікової політики як інструмента подання якісної інформації. Обґрунтовано необхідність створення нових уніфікованих алгоритмів формування облікової політики.

Постановка проблеми. На сучасному етапі формування ринкових відносин в Україні дедалі виразнішими стають притаманні ринку характерні риси – конкурентоспроможність виробництва, оперативність, своєчасність і ризик прийнятих рішень. Досвід країн з розвиненими ринковими відносинами свідчить про те, що важливою складовою загального механізму управління господарською діяльністю підприємств є уміло сформована облікова політика.

Облікова політика є основою ведення бухгалтерського обліку підприємств і організацій, оскільки саме наказ про облікову політику має скеровувати обліковий процес до досягнення основних стратегічних завдань, що їх ставить перед собою будь-яка економічна одиниця незалежно від форми її власності.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблеми облікової політики досліджувались як у працях зарубіжних: Б.Нідлз, Р.Ентоні, Дж.Ріс, Ван Бред та ін., так і вітчизняних: М.Т.Білуха, Ф.Ф.Бутинець, А.В.Загородній, М.В.Кужельний, В.Г.Лінник, Щирба М. [9], Шпаковська Н. [8], Войтенко Т.В. [4], Житний П. [6] та ін. вчених. Однак, незважаючи на численні публікації, досить багато проблем функціонування облікової політики в Україні залишаються відкритими і потребують негайного розгляду і вирішення.

Виклад основного матеріалу. Облікова система – це своєрідний механізм підготовки та відображення інформації про фінансово-майновий стан підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ підприємств [5].

Як відомо, методична база ведення бухгалтерського обліку складається з

використання первинних облікових документів, оцінки, калькулювання, організації обліку (управлінського, фінансового та податкового) контролю, підготовки та складання звітності. Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування елемента її регулювання – облікової політики підприємства.

Облікова політика – це вибрана підприємством, з урахуванням встановлених норм та особливостей, методологія бухгалтерського обліку, яка спрямована на досягнення його цілей і завдань та використовується з метою забезпечення надійності фінансової звітності та якісної системи управління [4].

Згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності [2].

Головне призначення облікової політики – встановлення найбільш доцільних для конкретних підприємств методів обліку подання якісної інформації у вигляді звітності.

Облікова політика має велике значення для всіх видів підприємницької діяльності – виробничої, комерційної, грошово-кредитної, банківської, страхової, для усіх галузей господарювання – промисловості, сільського господарства, будівництва тощо і скрізь вона має своєї особливості. Від уміло сформованої облікової політики багато в чому залежить ефективність управління господарською діяльністю підприємства та стратегія його розвитку на тривалу перспективу. Створення облікової політики трудомісткий і відповідальний процес, адже підприємству доведеться не один рік працювати і враховувати свої активи і зобов'язання згідно з розробленою ними обліковою політикою.

Аналіз практики становлення та застосування облікової політики підприємств в Україні дозволив встановити, що в сучасних умовах процесу її формування приділяється недостатня увага як з боку працівників бухгалтерської служби, так і з боку власників та адміністрації підприємства.

Теоретичних та практичних розробок потребують питання формування, реалізації облікової політики підприємств та її використання в практиці господарської діяльності, серед яких: формування та упорядкування понятійного апарату; розробка методики формування облікової політики підприємств; забезпечення її документального оформлення; дослідження та удосконалення реалізації облікової політики, що включає її коригування і розкриття для зовнішніх користувачів фінансової звітності; вивчення можливостей використання облікової політики при здійсненні господарського контролю.

Також до неналежної організації облікової політики підприємства можна віднести недостатню увагу керівників підприємств до формування облікової політики. Процес формування облікової політики на багатьох підприємствах є формальним і вузькоспрямованим, обмежується комплексом основних стандартів обліку і звітності, механічно переписаних із законодавчих актів. Але ж ринкові методи господарювання потребують наукового підходу, грамотної кадрової політики, глибоких маркетингових та аналітичних досліджень, досвіду та інтелекту працівників.

З 1 квітня 2011 року набув чинності розділ IІІ Податкового кодексу, тому бухгалтерам необхідно переглянути ряд положень у наказі про облікову політику підприємства. Адже даних бухгалтерського обліку не завжди буде достатньо для ведення податкового обліку.

Нагадаємо, що облікова політика може змінюватися тільки у випадках, якщо [4]:

– змінюються статутні вимоги;

– змінюються вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

– зміни облікової політики забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною прийняття облікової політики для операцій, які відрізняються за змістом від попередніх, або для операцій, що не здійснювалися раніше.

Наказ про облікову політику підприємства можна щороку не перевидавати. Досить прийняти зміни до облікової політики окремим наказом, який буде доповненням до наказу про облікову політику підприємства. Якщо ж змін багато і вони істотно змінюють наказ, то доцільно видати його заново в новій редакції.

Почнемо з того, що до П(С)БО 31 «Фінансові витрати» були внесені зміни наказом Мінфіну від 24 вересня 2010 р. № 1085 (набули чинності з 01.01.11 p.). Якщо підприємство здійснює фінансові витрати, пов’язані зі створенням кваліфікаційного активу, такі витрати підлягають капіталізації.

Якщо раніше цей випадок мав бути прописаний у наказі про облікову політику, то тепер таке правило працює згідно з П(С)БО, а отже, згадувати про нього в наказі не обов’язково.

У зв’язку з набуттям чинності розділу IІІ Податкового кодексу підприємствам слід ретельніше прописати в наказі про облікову політику ті положення, які впливають на податковий облік з податку на прибуток. Тобто в наказі має йтися не тільки про бухгалтерський облік, але й про деякі особливості податкового обліку.

Розглянемо декілька моментів, з якими можна зіткнутися при складанні наказу про облікову політику, і дамо до них пояснення.

У п. 137.3 Податкового кодексу сказано, що коли підприємство виробляє товари (виконує роботи, надає послуги) з тривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва і договорами з контрагентами не передбачене їх поетапне здавання, доходи нараховуються платником податків самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва. Ступінь завершеності визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному періоді, у загальній сумі очікуваних витрат та (або) за питомою вагою послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані. Це відповідає порядку визначення доходів у бухгалтерському обліку [1]. А для цілей податкового обліку в наказі про облікову політику необхідно тільки вказати, що буде базою для визначення ступеня завершеності робіт у таких випадках.

Якщо в бухгалтерському обліку втрати від браку в повному розмірі є іншими прямими витратами у складі собівартості продукції, то в податковому обліку до складу витрат підприємство може включити втрати від браку в межах норм, установлених КМУ. До встановлення таких норм КМУ підприємство самостійно визначає та обґрунтовує допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству. Це правило можна закріпити в наказі про облікову політику.

Оцінка вибуття запасів установлюється обліковою політикою підприємства. Метод оцінки вибирається згідно з П(С)БО 9. Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, установлюється тільки один із методів оцінки. Тут немає розбіжностей між податковим і бухгалтерським обліком, тому в наказі про облікову політику досить указати методи, що використовуються в бухгалтерському обліку.

Податковий кодекс визначає склад статей виробничої собівартості [1], безпосередньо пов’язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, послуг, які включають:

– прямі матеріальні витрати;

– прямі витрати на оплату праці;

– амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів;

– вартість отриманих послуг;

– інші прямі витрати.

Перелік і склад статей виробничої собівартості встановлюється підприємством в наказі про облікову політику.

На відміну від бухгалтерського обліку, у податковому обліку загальновиробничі витрати не включаються до складу виробничої собівартості, а відносяться до інших витрат звітного періоду. Тому в наказі потрібно застерегти, що підприємство повинне вести не тільки бухгалтерський облік собівартості (із загальновиробничими витратами), але й податковий – без загальновиробничих витрат.

Амортизація основних засобів в податковому обліку нараховується за методами, указаними в наказі про облікову політику. Ці методи можуть переглядатися при зміні очікуваного способу отримання економічних вигід від використання основних засобів. У ст. 145 Податкового кодексу названі групи основних засобів, мінімальні строки їх корисного використання і допустимі методи їх амортизації. Для зближення бухгалтерського та податкового обліку рекомендуємо врахувати обмеження щодо використання методів амортизації для деяких груп і в бухгалтерському обліку – про це слід сказати в наказі про облікову політику. Амортизація в податковому обліку нараховуватиметься виходячи з корисного строку використання об’єкта – доти, доки його вартість не досягне ліквідаційної вартості. Корисний строк використання об’єкта та його ліквідаційна вартість установлюється наказом по підприємству з урахуванням мінімальних строків його корисного використання.

У наказі про облікову політику потрібно визначити метод амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів. Тепер ці методи для цілей податкового та бухгалтерського обліку збігаються, тобто амортизація нараховується:

– або в розмірі 50 % вартості об’єкта в першому місяці його використання, а решта 50 % – у місяці його вибуття (списання з балансу),

– або у розмірі 100 % вартості об’єкта в першому місяці його використання.

У п. 146.21 Податкового кодексу передбачене проведення переоцінки основного засобу шляхом щорічної індексації вартості основних засобів, що підлягають амортизації, і суми нарахованої амортизації. Про необхідність та умови проведення такої переоцінки доцільно сказати в обліковій політиці підприємства. Завважимо, що така переоцінка не передбачена П(с)БО, тому в наказі слід виділити окремо правила переоцінки для бухгалтерського та податкового обліку.

Зауважимо також, що до Закону про бухгалтерський облік і фінансову звітність унесено зміни, які дозволяють підприємству самостійно визначати доцільність застосування міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, крім випадків, коли обов’язкове застосування міжнародних стандартів установлене законодавством. Тому, вибравши облік за правилами МСФЗ, у наказі про облікову політику треба прописати також особливості податкового обліку згідно з вимогами Податкового кодексу.

Діапазон облікової політики достатньо широкий і є питання, які безпосередньо не стосуються бухгалтерського обліку, тому думка про те, що розробка облікової політики цілком полягає на головного бухгалтера або на його підрозділ є невірною, і доречним є створення спеціальної комісії за участю різнопрофільних спеціалістів, а головний бухгалтер може виступати як ініціатор питань до розгляду. Створена комісія за участю всіх спеціалістів на засіданні приймають рішення щодо облікової політики. Облікова політика має вигляд наказу керівника або власника підприємства та набуває юридичної сили з дня його підписання і є обов’язковим для виконання всіма службами підприємства. Наказ про облікову політику ні в якому разі не має перетворюватися на просту формальність. Він має бути нормативним документом, що, враховуючи особливості господарської діяльності конкретної мікроекономічної системи.

Висновок. Сьогодні є необхідним переосмислення ролі облікової політики в процесі управління підприємством. Саме управлінська спрямованість облікової політики має сенс, оскільки повною мірою може впливати на процеси господарювання. За своїм змістом облікова політика значно ширше поняття, ніж власне облік, її можна назвати системою управління обліком, вона ґрунтується на засадах фінансового й управлінського обліку, має управлінську спрямованість і є одним із напрямів розвитку обліку як науки. Відсутність сформованих товарних і фінансових ринків, їх інфраструктури, достатнього досвіду роботи підприємств у новому економічному середовищі та науково обґрунтованих рекомендацій формування облікової політики, адаптація до умов роботи з використанням національних стандартів бухгалтерського обліку, формальний підхід, тобто формування облікової політики тільки задля обліку, потребують суттєвого підвищення кваліфікаційного рівня бухгалтерів. Фахівці з обліку повинні не тільки керуватися основними принципами обліку, а й брати участь у розробці стратегічних управлінських рішень.

Такі, на нашу думку, основні шляхи, що забезпечать реалізацію у господарській практиці принципів та можливостей облікової політики.

Таким чином, часи, коли визначення облікової політики на підприємстві обмежувалось механічним переписування стандартів бухгалтерського обліку, повинні минути назавжди. Для вирішення організаційних проблем необхідно розробити рекомендації, які повинні ідентифікувати і описати принципи обліку та методи використання тих принципів, які суттєво впливають на визначення і зміну фінансового стану та результати діяльності.

Список використаної літератури:

1. Податковий кодекс України: від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ // http://www.zakon.rada.gov.ua.

2. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: від 16.07.1999р. № 996-ХІV / Закон України // http://www.zakon.rada.gov.ua.

3. Про облікову політику: від 21 грудня 2005 року №31-34000-10-5/27793 / лист Міністерства фінансів України // http://www.minfin.gov.ua.

4. Войтенко Т.В. Облікова політика / Т.В. Войтенко // Податки і бухгалтерський облік. – 2010. – № 1. – С. 16-22.

5. Житний П. Принципи формування облікової політики / П. Житний // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – № 4 – С. 25-28.

6. Житний П. Організаційно-методологічні засади формування облікової політики підприємства / П. Житний // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. – № 3 – С.3 – 10.

7. Пантелійчук Л. Формування облікової політики – важливий етап роботи підприємства / Л. Пантелійчук // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – № 9. – С. 3-11.

8. Шпаковська Н. Місце облікової політики підприємства в системі фінансового менеджменту / Н. Шпаковська, С. Мушникова, Н. Котенко // Становлення облікової політики в Україні: Тези доп. Всеукр. Наук. Конф. 18 – 19 травня 2007 р. – Тернопіль: економ. думка, 2009. – С. 228 – 230.

9. Щирба М. Документальне оформлення облікової політики підприємства / М. Щирба // Актуальні питання теорії і практики економічного аналізу. – 2009. –№2 – С. 400-405.